Поглиблення теоретико-методичних основ суспільно-географічного дослідження освітнього комплексу. Методичні основи суспільно-географічного дослідження ОК та його територіальної організації. Ступінь відповідності розміщення НЗ до потреб населення.
Аннотация к работе
В національній аналітичній доповіді для ООН “Цілі розвитку тисячоліття: Україна” зниження якості освіти визнано актуальною проблемою у сфері людського розвитку. У звязку з цим виникає потреба в ефективній соціальній політиці, спрямованій на підвищення рівня і якості освіти всіх громадян та спроможній помякшити територіальну нерівність у наданні освітніх послуг населенню і забезпеченні держави кваліфікованими кадрами. Передбачено збереження і приведення мережі навчальних закладів (НЗ) у відповідність до потреб населення і держави; досягнення збалансованості мережі НЗ у сільській місцевості; впорядкування мережі вищих НЗ з урахуванням темпів соціально-економічного розвитку та потреб держави у конкурентоспроможних фахівцях. Тому виникає потреба у суспільно-географічних дослідженнях, спрямованих не лише на характеристику окремих компонентів освітнього комплексу (ОК) держави, а й покликаних зробити оцінку ОК як важливого чинника соціально-економічного розвитку України. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних робіт відділу суспільно-географічних досліджень Інституту географії НАН України, який розробляє теми НДР “Концептуальні засади вдосконалення територіальної організації господарства України у контексті активізації соціально-економічного розвитку регіонів” (№ державної реєстрації 0103U000401), “Підготовка до видання Національного атласу України” (№ державної реєстрації 0104U000582).У першому розділі “Теоретико-методичні засади суспільно-географічного дослідження освітнього комплексу” розглянуто розвиток теоретичних основ географії освіти, розкрито сутність та структуру ОК, обґрунтовано поняттєво-термінологічний апарат дослідження територіальної організації ОК держави, поглиблено методичні основи суспільно-географічного дослідження ОК. В процесі дослідження проаналізовано становлення і розвиток географії освіти, запропоновано періодизацію її розвитку та виділено напрями суспільно-географічних досліджень освіти. Виявлено чотири періоди розвитку географії освіти: 1) виникнення досліджень освіти в контексті появи теоретичних основ сфери обслуговування (30-ті роки ХХ ст.); 2) виникнення географії освіти як напрямку географії сфери обслуговування (60-80-ті роки); 3) становлення теоретичних основ географії освіти (80-ті роки); 4) виникнення синтетичних розділів географії освіти (комплексна територіальна оцінка рівня освіти населення, дослідження регіональних ОК) - (90-ті роки - початок ХХІ ст.). Виділено чотири напрями суспільно-географічних досліджень сфери освіти: 1) дослідження в контексті теорії центральних місць - аналіз НЗ як центру обслуговування і оцінка зони реалізації освітніх послуг; 2) виявлення закономірностей розміщення НЗ у відповідності до розміщення господарства і розселення населення та окреслення напрямів оптимізації територіальної організації ОК; 3) аналіз освітньо-виробничих комплексів і розміщення НЗ як чинника містоформування; 4) визначення рівня освіти населення в регіонах країни. На цій основі виявлено складну систему звязків в сучасному ОК України, зокрема: звязки виду “споживач-виробник освітніх послуг” (S1); постачання основних фондів (S4); якісні (S5); наукові (S15); з використання взаємозамінюваних або ідентичних ресурсів (S6); з комплексного використання трудових ресурсів (S7); забезпечення умов функціонування (S10); трудові (S11); з використання трудових ресурсів за статевим (S12), етнічним (S112) складом; ідентичних потреб (S13); забезпечення матеріальних умов життя населення (S15); доповнення (S17); обслуговування (S19); культурно-побутові (S219); селітебні (S21); інформаційні (S121); дистанційні (S221); з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів (S22); з наукової координації (S23); в результаті наявності спільного управлінського обєкта (S24) та ін.Дослідження сучасного стану освіти населення країни здійснено на двох рівнях: 1) зіставлення рівня освіти населення Україні з країнами СНД й Європи; 2) аналіз рівнів освіти населення у регіонах України. В результаті аналізу сучасного стану освіти населення на макрорівні встановлено, що Україна має можливості (високий рівень грамотності населення, високі значення індексу освіти як складового індексу людського розвитку) і обєктивну потребу інтегруватись в європейський освітній простір. Саме формування єдиного освітнього європейського простору сприятиме розробці єдиних стандартів освіти, узгодженню нормативно-правової бази країн у сфері освіти; вдосконаленню управлінської структури ОК на рівні країни і регіонів на основі залучення досвіду з інших країн; розвитку міжнародного ринку освітніх послуг, який у перспективі для України може стати значним джерелом валютних надходжень; людському розвитку в Україні, оскільки це розширить можливості для громадян здобути освіту, пройти освітню практику поза межами нашої держави і використати зарубіжний досвід на користь розвитку України. Протягом 1995-2003 рр. в Україні виявлено такі тенденції: 1) скорочення чисельності дітей у дошкільних НЗ на 36,6%; 2) зниження чисельності учнів у загальних