Удосконалення методів діагностики остеосаркоми трубчастих кісток у собак. Виникнення захворювання та пошук найбільш раціонального й ефективного лікування тварин за критерієм тривалості їх життя. Клінічні та біохімічні показники крові хворих тварин.
Аннотация к работе
У звязку з цим розробка інформативних діагностичних тестів остеосаркоми у собак та пошук найбільш ефективної схеми лікування є актуальними завданнями, вирішення яких дозволить удосконалити діагностику захворювання та подовжити термін життя хворих на остеосаркому собак. Запропоновано і впроваджено схему лікування хворих на остеосаркому собак, яка дозволяє подовжити тривалість їх життя, а також визначено спосіб контролю ефективності лікування (Патент України на корисну модель “Спосіб контролю ефективності лікування остеосаркоми у собак” № 41404). Матеріалом для дослідження були 45 собак різного породного складу та віку - від 2 до 12 років, які надійшли до ветеринарних клінік з остеосаркомою довгих трубчастих кісток. У сироватці крові собак визначали: активність лужної та кислої фосфатаз - методом Боданські, уміст гаптоглобіну - за гемоглобінозвязувальною здатністю сироватки крові, появу С-реактивного білка - за допомогою латексного діагностикуму (“СРБ-латекс-тест”), уміст сіалових кислот - за реакцією з резорцином (методом Гесса), хондроїтинсульфатів - за реакцією з риванолом, глікопротеїнів - за методом О.П. З 45 тварин з остеосаркомою довгих трубчастих кісток, які надходили до клініки кафедри хірургії ХДЗВА, зафіксовано 22 випадки ураження дистального відділу передпліччя (48,9%), 6 - дистального відділу стегна (13,3%), 5 - дистального відділу гомілки (11,1%), а у 20 % собак були уражені проксимальні відділи кісток та їх діафізи.У дисертаційній роботі запропоновано й клініко-експериментально обґрунтовано нове вирішення наукової проблеми, яке полягає в удосконаленні методу діагностики остеосаркоми на основі її клініко-рентгенологічних симптомів, гістологічної картини, морфологічних і біохімічних показників крові та в розробці комплексного лікування собак, хворих на остеосаркому. Одним із можливих провокуючих чинників виникнення остеосаркоми є механічні травми, які були виявлені в 71 % досліджених тварин і супроводжувалися зменшенням у крові кількості великих гранульованих лімфоцитів (NK-клітин). Рентгенологічними дослідженнями за характером деструктивнопроліферативних процесів були виявлені такі форми остеосаркоми: склеротична - у 40,0 % тварин, літична - у 35,5 та змішана - у 24,5 %, які проявлялися у вигляді вогнищ деструкції або ущільнення кістки, остеофітів, спікул та “козирка Кодмана”. Застосування хіміотерапії в комплексному лікуванні собак, хворих на остеосаркому (цисплатин, доксорубіцин), призводить до зростання в крові вмісту сіалових кислот, глікопротеїнів та гаптоглобіну - відповідно на 17,1, 24,7 та 50,5 % (р<0,001), хондроїтинсульфатів - на 26,5 (р<0,001), активності лужної та кислої фосфатаз - на 19,7 (р<0,05) і 27,1% (р<0,001), порівняно з показниками первинного обстеження тварин, а також до зрушення ядра вліво, лімфо-та моноцитопенії (р<0,001). Імуностимуляція (циклоферон, інтрон А) онкохворих собак сприяє покращенню загального стану тварин на фоні вірогідного збільшення кількості великих гранульованих лімфоцитів (до 8,2±1,7%; р<0,001) та гранул у їх цитоплазмі (до 13), а також зменшенню вмісту в сироватці крові тварин гострофазних білків, хондроїтинсульфатів, активності лужної фосфатази та збільшенню вмісту загального білка (р<0,001).
Вывод
У дисертаційній роботі запропоновано й клініко-експериментально обґрунтовано нове вирішення наукової проблеми, яке полягає в удосконаленні методу діагностики остеосаркоми на основі її клініко-рентгенологічних симптомів, гістологічної картини, морфологічних і біохімічних показників крові та в розробці комплексного лікування собак, хворих на остеосаркому. Найбільш уразливими щодо захворювання на остеосаркому є собаки порід ротвейлер, доберман пінчер та московська сторожова у віці від 5 до 10 років (77,7 %), у яких ураження грудних кінцівок складає 64,4 %, а тазових - 35,6 %. Найчастіше місцем локалізації пухлини є дистальний відділ кісток передпліччя (48,9 %), стегна (13,3 %) та гомілки (11,1 %). Одним із можливих провокуючих чинників виникнення остеосаркоми є механічні травми, які були виявлені в 71 % досліджених тварин і супроводжувалися зменшенням у крові кількості великих гранульованих лімфоцитів (NK-клітин).
Остеосаркома кісток клінічно проявляється пригніченням тварин, болем, порушенням функції кінцівки та наявністю дефігурації. Рентгенологічними дослідженнями за характером деструктивнопроліферативних процесів були виявлені такі форми остеосаркоми: склеротична - у 40,0 % тварин, літична ? у 35,5 та змішана ? у 24,5 %, які проявлялися у вигляді вогнищ деструкції або ущільнення кістки, остеофітів, спікул та “козирка Кодмана”.
Морфологічними дослідженнями зразків пухлини виявлено шість різноманітних форм остеосаркоми, серед яких класична остеосаркома (фібро, хондро- та остеобластична) складала 34,6, періостальна ? 19,2, дрібноклітинна та паростальна - по 15,4, поверхнева остеосаркома високого ступеня злоякісності - 11,5, а центральна остеосаркома низького ступеня злоякісності - 3,9 %. Усі види остеосаркоми характеризуються вираженим атипізмом клітин і здатністю до утворення різного за структурою та ступенем розвитку остеоїда. При диференціюванні різних форм остеосаркоми інформативними показниками є активність кислої та лужної фосфатаз сироватки крові, яка складає: за склеротичної остеосаркоми - 4,84±0,39 та 11,58±0,75 од. Бод. відповідно, за літичної - 6,46±0,50 та 5,90±0,41 од. Бод., порівняно з показниками клінічно здорових собак (1,75±0,22 та 4,00±0,39 од. Бод.). Уміст глікопротеїнів, сіалових кислот, хондроїтинсульфатів був підвищений, але без вірогідної різниці між різними рентгенологічно діагностованими формами остеосаркоми.
Застосування хіміотерапії в комплексному лікуванні собак, хворих на остеосаркому (цисплатин, доксорубіцин), призводить до зростання в крові вмісту сіалових кислот, глікопротеїнів та гаптоглобіну - відповідно на 17,1, 24,7 та 50,5 % (р<0,001), хондроїтинсульфатів - на 26,5 (р<0,001), активності лужної та кислої фосфатаз - на 19,7 (р<0,05) і 27,1% (р<0,001), порівняно з показниками первинного обстеження тварин, а також до зрушення ядра вліво, лімфо- та моноцитопенії (р<0,001). Імуностимуляція (циклоферон, інтрон А) онкохворих собак сприяє покращенню загального стану тварин на фоні вірогідного збільшення кількості великих гранульованих лімфоцитів (до 8,2±1,7%; р<0,001) та гранул у їх цитоплазмі (до 13), а також зменшенню вмісту в сироватці крові тварин гострофазних білків, хондроїтинсульфатів, активності лужної фосфатази та збільшенню вмісту загального білка (р<0,001).
Ефективним методом контролю лікування остеосаркоми в собак є комплексний аналіз результатів клініко-рентгенологічних, біохімічних (умісту загального білка, гострофазних білків, хондроїтинсульфатів, активності лужної та кислої фосфатаз, проби Вельтмана) та морфологічних показників крові, а також зміна кількості великих гранульованих лімфоцитів і гранул у їх цитоплазмі. Найбільш ефективним методом подовження терміну життя тварин, хворих на остеосаркому, є проведення неоадювантної та адювантної хіміотерапії в поєднанні з ампутацією та імуностимуляцією, що збільшує тривалість життя тварин у 3,7 рази (р<0,001), порівняно із собаками контрольної, та у 2,4 рази (р<0,05), порівняно з тваринами першої дослідної груп.
Пропозиції по виробництву
За диференційної діагностики різних рентгенологічних форм остеосаркоми собак слід урахувати ступінь активності кислої та лужної фосфатаз сироватки крові, який за склеротичної остеосаркоми складає 4,84±0,39 та 11,58±0,75 од. Бод., а за літичної - відповідно 6,46±0,50 та 5,90±0,41 од. Бод. З метою подовження тривалості життя тварин, хворих на остеосаркому, у схему лікування необхідно включати заходи, що діють на первинне пухлинне вогнище (радикальне видалення пухлини), гематогенне метастазування та субклінічні метастази (застосування доксорубіцину ? 30 мг/м2 і цисплатину 70 мг/м2 з інтервалом від 14 до 21-го дня в передопераційний та післяопераційний періоди), а також активацію онкорезистентності (застосування циклоферону 12,5% в дозі 0,08 мл/кг та інтрону А (3 млн. МО), 3 рази на тиждень упродовж 21 дня).
Підбір імуностимулювальних препаратів необхідно здійснювати індивідуально за критерієм кількості ВГЛ та гранул у їх цитоплазмі (зростання кількості ВГЛ до 8,0±0,85 % і більше та наявність гранул у їх цитоплазмі від 4 до 15 свідчить про високу природну кілерну активність та ефективність проведеного лікування). За консервативного лікування критерієм позитивної терапевтичної динаміки слід вважати припинення росту пухлини або її часткову регресію, зменшення болю, перифокального набряку тканин та кульгавості в собак.
2. Синяговська К.А. Этиология и клинические признаки остеосаркомы у собак / К.А. Синяговська // Збірник наук. праць Харк. держ. зоовет. акад. - Харків, 2006. ? № 13 (38), ч. 2. - С. 253-260.
3. Синяговська К. А. Диференційна діагностика остеосаркоми у собак / К. А. Синяговська // Збірник наук. праць Харк. держ. зоовет. акад. ? Харків, 2008. - Т. 2, № 16 (41). - Ч. 2. ? С. 243-247.
4. Синяговська К.А. Біохімічні показники в сироватці крові собак при остеосаркомі / К.А. Синяговська // Наук. вісник Львів. нац. ун-ту вет. медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2008. - Т.10, №2 (37). - Ч. 1. -С. 281?284.
5. Синяговська К.А. Порівняльна оцінка методів хіміотерапії за остеосаркоми у собак / К.А. Синяговська // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. ? Біла Церква, 2008. - Вип. 57. ? С. 126-129.
6. Синяговська К.А. Морфологічні зміни при остеосаркомі трубчастих кісток у собак / К.А. Синяговська, Д.В. Сарбаш // Наук. вісник Львів. нац. ун-ту вет. медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2009. - Т. 11, 14 № 2 (41). -Ч. 1. ? С. 274-285.
7. Пат. 41405 Україна, МПК 2009 G01N 33/49. Спосіб контролю ефективності лікування остеосаркоми у собак / К.А. Синяговська, Д.В. Сарбаш; заявник і патентовласник ХДЗВА; u 2008 13251. заявл. 17.11.2008; опубл. 25.05.2009, Бюл. № 10. ? 4 с.