Особливості звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років за кримінальним законодавством України - Курсовая работа

Теоретичні засади дослідження звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років 1.

Зміст

Вступ

Вступ

Розвиток держави неможливий без підтримки сімї, підвищення авторитету та цінностей материнства, батьківства, сімейних і родинних звязків. Останнім часом в Україні реалізуються міжнародні проекти, які покликані сприяти вивченню та напрацюванню рекомендацій стосовно вирішення ґендерних проблем, в т.ч. й у сфері пенітенціарної теорії і практики. Таким, за сприяння Швейцарської агенції розвитку і співробітництва, в Україні став проект «Жінки і матері з дітьми в увязненні», що мав привернути увагу суспільства до особливих потреб засуджених жінок та матерів з дітьми.

Конституція України (ст. 51) визначає, що сімя, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.

Усвідомлення українським законодавцем виховання дитини в сімї як беззаперечної загальнолюдської цінності обумовило необхідність вироблення різноманітних, в тому числі і кримінально-правових, механізмів, що забезпечують їх реалізацію. Одним із засобів кримінально-правової реалізації вищевказаних положень є закріплення в КК України і застосування на практиці норм звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Обєктом даного дослідження є теорія звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років та практика його застосування.

Предметом - сукупність суспільних та правових відносин, що виникають у сфері застосування звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Методологічну основу даного дослідження складають діалектичний метод пізнання кримінально-правових явищ і теоретичних положень кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права. Використані такі методи пізнання як порівняльно-правовий, формально-логічний і конкретно-соціологічний. Мета курсової роботи - вивчити як саме поняття, так і законодавство, що стосується звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Завдання: 1. розкрити зміст поняття жінки як особливого субєкта злочину;

2. розглянути особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженими вагітними жінками і жінками, що мають дітей віком до трьох років;

3. дослідити правову природу звільнення від відбування покарання вагітними жінками і жінками, що мають дітей віком до трьох років;

4. розглянути моральні та соціальні аспекти застосування звільнення від відбування покарання вагітними жінками і жінками, що мають дітей віком до трьох років;

5. визначити правові наслідки звільнення від відбування покарання вагітними жінками і жінками, що мають дітей віком до трьох років.

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК ТА ЖІНОК, ЩО МАЮТЬ ДІТЕЙ ВІКОМ ДО ТРЬОХ РОКІВ

1.1 Жінка як субєкт кримінальної відповідальності в чинному законодавстві України

Загальновідомо, що кримінальне право - провідна галузь права серед комплексу кримінально-правових наук, оскільки визначає підстави, обсяг кримінальної відповідальності, умови та порядок її реалізації. Але, якщо у кримінології, кримінально-виконавчому праві проблема взаємообумовленості соціально-психологічних властивостей жінки із особливостями вчинення нею злочину, специфікою сприйняття кримінального покарання розглядаються як самостійний обєкт дослідження, то в кримінально-правовому аспекті комплексного вивчення проблеми реалізації кримінальної відповідальності щодо жінок, які вчинили злочин, не проводилося. У сфері кримінально-правових досліджень жіноча проблема залишається невизначеною, не пріоритетною. Є дослідження суті, змісту, стадій, підстав кримінальної відповідальності, окремих її форм безвідносно статі субєкта злочину.

Жіноча проблема набагато ширша у кримінальному, кримінально-виконавчому законодавстві, ніж це здається на перший погляд. Ці галузі права регулюють розвязання багатьох важливих питань щодо людини, яка вчинила злочин. Насамперед, визначення справедливого обсягу кримінального примусу, призначення виду та розміру покарання (відповідно до тяжкості злочину та ступеня небезпечності злочинця), застосування системи виправних заходів, спеціального попередження, адаптації засудженого до умов та порядку відбування покарання, а надалі, після звільнення, до умов вільного життя. Чинному Кримінальному кодексу України (далі КК України) відомі поняття загальний та спеціальний субєкт злочину (ст. 18). Поняття особливого субєкту кримінальної відповідальності у КК України не визначено, але аналіз деяких статей дозволяє зробити висновок про те, що можливо виокремити певні категорії осіб, які вчинили злочини і яких законодавець наділяє особливим статусом. Отже, особливим субєктом кримінальної відповідальності вважається особа, визнана судом винною у вчинені злочину, відносно якої у КК України визначені певні особливості. До цих особливостей належать підстави та умови обрання (не обрання) певного заходу кримінально-правового впливу (примусового заходу виховного характеру або покарання), призначення покарання, умови та порядок його виконання. Тому аналіз положень КК України дозволяє зробити висновок, що жінка є особливим субєктом кримінальної відповідальності. Однак особливості застосування звільнення від покарання або його відбування з випробуванням, існування системи покарань відмінної від загальної, пільгові умови відбування покарання, дострокове звільнення від подальшого відбування покарання - повязані лише із станом вагітності та наявністю малолітньої дитини.

Підставою виокремлення жінки як особливого субєкта кримінальної відповідальності є важлива демографічна ознака - стать; особливий психофізіологічний стан - вагітність або наявність малолітніх дітей. У деяких диспозиціях норм Особливої частини КК України жінка визнається спеціальним субєктом злочину.

У Кримінальному кодексі України передбачені особливості застосування різних видів покарання щодо вагітних жінок та жінок, що мають дітей, віком до 3-ох і більше років. Так, відповідно до ч. 3 ст. 56 КК вагітним жінкам не призначається такий вид покарання як громадські роботи; згідно ч. 2 ст. 57 КК виправні роботи не призначаються вагітним жінкам та жінкам, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною; відповідно ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не призначається вагітним жінками та жінкам, які мають дітей віком до 14 років; згідно ч. 2 ст. 64 КК довічне позбавлення волі не застосовується до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку. У ст. 79 та 83 КК передбачені особливості звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають малолітніх дітей. Так, у ст. 79 КК України закріплено особливий вид звільнення від відбування покарання з випробуванням, який застосовується до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до семи років. У ст. 83 КК України передбачено можливість звільнення від відбування покарання жінок, засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, якщо вони засуджені на строк не більш пяти років та стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання.

Відповідно ст. 86 КК України особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, від покарання або його частини на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. Так, відповідно до п. б, ст. 1 від покарання можуть бути звільненими вагітні жінки, а згідно п. в, ст. 1 жінки, не позбавлені батьківських прав, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Крім того, слід сказати про те, що в Особливій частині КК України передбачені такі склади злочинів, субєктом яких можуть бути виключно жінки (наприклад, ст. 47 КК України).

Отже, спираючись на особливості підстав та умов обрання (не обрання) певного заходу кримінально-правового впливу призначення покарання, умови та порядок його виконання, застосування звільнення від покарання або його відбування з випробуванням, існування системи покарань відмінної від загальної, пільгові умови відбування покарання, дострокове звільнення від подальшого відбування покарання можна сказати, що жінка є особливим субєктом кримінальної відповідальності за чинним законодавством України.

1.2 Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими вагітними жінками і жінками, що мають дітей віком до трьох років

В усіх пенітенціарних системах світу жінки складають незначну частину увязнених і Україна не є виключенням. За даними Державної пенітенціарної служби України, станом на 1 березня 2015 року, в 150 закладах місць позбавлення волі було увязнено 73468 осіб, з них жінок - 2782. Останнє десятиріччя значна увага міжнародно-правової спільноти належить питанням перебування жінок в увязненні, умовам їх тримання, вдосконалення та гуманізації системи відбування покарання щодо жінок як специфічної групи, яка потребує особливого захисту і ставлення.

Як свідчать численні кримінологічні та пенітенціарні дослідження, в більшості країн жінки потрапляють у місця позбавлення волі за насильницькі злочини, повязані з порушенням права власності або з наркотиками. Якщо жінка вчиняє насильницький злочин, то часто він направлений на когось їй близького. Багато хто з тих жінок, що знаходяться в колоніях - матері, що самостійно виховують та утримують дітей.

Засуджені до позбавленні волі жінки в Україні тримаються в 13 виправних колоніях, одному виправному центрі для дорослих жінок та в одній виховній колонії для неповнолітніх і жодна з них належним чином не пристосована для потреб увязнених жінок. Сучасна архітектура будівель жіночих колоній, що створювалися за типовими проектами, мало чим відрізняється від колоній для засуджених чоловіків. При цьому слід звернути увагу на те, що саме жінки відіграють особливу роль у збереженні сімї, тому в процесі відбування покарання у вигляді позбавлення волі, необхідно вживати спеціальних заходів, котрі б забезпечували засудженим жінкам збереження змістових контактів зі своїми дітьми та членами родини. На сьогоднішній день в Україні лише дві колонії призначені для тримання жінок разом з їхніми дітьми, тому жінки-матері доволі часто потрапляють в місця позбавлення волі, розташовані далеко від місця їх проживання, що ускладнює та робить більш витратними побачення з родиною, чоловіком.

Що ж до вагітних жінок, то їм покарання у вигляді позбавлення волі може бути призначено тільки за повної відсутності якоїсь альтернативи. Якщо ж цього ніяк неможливо уникнути, то на час вагітності і годування дитини в умовах колонії їм слід створювати особливі умови тримання (побутового, медичного та санітарного характеру). Особливо обережно слід вирішувати питання, повязані із застосуванням яких-небудь режимних обмежень у процесі пологів. Завжди повинен дотримуватися один важливий принцип - жодна майбутня мати не повинна народжувати дитину в умовах фізичної ізоляції від суспільства.

Розуміючи те, що жінки суттєво відрізняються за своїми соціальними ролями та репродуктивними особливостями від чоловіків, законодавець встановив особливий порядок притягнення жінок до кримінальної відповідальності. Наприклад, вчинення злочину жінкою в стані вагітності за ст. 66 КК України вважається обставиною, що помякшує покарання. Разом з тим, кримінальне законодавство у більшості санкцій статей передбачає меншу відповідальність для жінок, які мають неповнолітніх дітей. Засудження вагітних та тих жінок, які мають малолітніх дітей до позбавлення волі може виникати лише у виняткових випадках, з урахуванням підвищеної небезпеки вчиненого злочину.

Ст. 83 КК України передбачає, що у тих випадках, коли засуджені до позбавлення волі жінки стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, вони можуть бути звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який, згідно із законом, жінка може бути звільненою від роботи у звязку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України, на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у звязку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у звязку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки, їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Тобто, звільнення, передбачене ст. 83 КК України, може бути застосоване тільки у межах вказаних строків.

Водночас ст. 83 КК України передбачає й певні обмеження щодо такого звільнення. Так, не підлягають звільненню засуджені до позбавлення волі жінки на строк більше пяти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини; особи, які не мають сімї або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або які не мають можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини. За наявності подібних обставин засуджені до позбавлення волі жінки направляються для відбування покарання в місця позбавлення волі на загальних підставах.

Адміністрація виправних колоній направляє засуджених жінок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправну колонію, де є будинок дитини. При цьому на кожну засуджену складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість подальшого надання їй права проживання за межами колонії.

Нині такі дитячі будинки створені при двох виправних колоніях: Чорноморській виправній колонії Одеської області (№ 74) - якщо жінка є вперше засудженою до позбавлення волі; та Чернігівській виправній колонії Чернігівської області (№ 44) - якщо вона раніше відбувала дане покарання.

Стосовно жінок з вагітністю понад чотири місяці, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, встановлюються додаткові права. Так, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії; вони не можуть бути поміщені у дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру); для них встановлені окремі, підвищені норми харчування тощо. Однак, вказані категорії засуджених жінок повинні суворо дотримуватись вимог встановленого порядку відбування покарання та виконувати додатковий обовязок - сумлінно ставитись до виховання дитини.

У дитячих будинках при установах виконання покарань діти засуджених жінок можуть перебувати до досягнення трирічного віку. В подальшому вони можуть: 1. за згодою матері передаватися її родичам;

2. за згодою матері та рішенням органів опіки і піклування передаватися іншим особам;

3. після досягнення трирічного віку направлятися до відповідних дитячих закладів.

Законодавство визначає лише один випадок, коли дозволяється перебування дитини в будинку дитини при виправній колоній після досягнення трирічного віку - якщо не відбута частина строку покарання її матері не перевищує одного року і вона сумлінно виконує материнські обовязки. У цьому випадку перебування дитини продовжується до звільнення засудженої. Однак, у разі злісного порушення матірю вимог режиму відбування покарання подальше перебування дитини в будинку дитини при виправній колонії має бути припинено. кримінальний покарання звільнення жінка

РОЗДІЛ II. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК І ЖІНОК, ЩО МАЮТЬ ДІТЕЙ ВІКОМ ДО ТРЬОХ РОКІВ

2.1 Правова природа звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей у кримінальному праві України регулюється двома правовими нормами: ст. 79 та ст. 83 КК України.

Ст. 79 КК України регулює порядок звільнення з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років безпосередньо на стадії винесення їм обвинувального вироку. Тобто, суд, призначаючи такій жінці кримінальне покарання у вигляді обмеження або позбавлення полі, може звільнити її від реального його відбування, проявляючи тим самим гуманізм і довіру до цієї жінки, даючи їй можливість стати на шлях виправлення і законослухняності без ізоляції її від суспільства, не вириваючи її тим самим зі звичного їй соціального середовища. Важливими моментами такого звільнення є наступні умови: 1. Жінка має бути вагітною, або мати дитину у віці до семи років. Але якщо жінка, яка має дітей, є позбавленою батьківських прав, то вона не підпадає під дію цієї статті. В такому випадку виникає питання: чи поширюється дія ст. 79 на жінку, яка всиновила (вдочерила) дитину? Ч. 4 ст. 232 Сімейного кодексу України урівнює правовий статус усиновлювачів і батьків, що дає право зробити висновок про те, що дія ст. 79 також поширюється на жінку, яка всиновила (вдочерила) дитину.

2. Чітко визначені види покарань при яких допускається таке звільнення - це обмеження та позбавлення волі. Взагалі включення такого покарання як обмеження волі до цієї норми є не досить логічним, оскільки ч. 3 ст. 61 КК України передбачено, що покарання у вигляді обмеження волі взагалі не застосовується до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

3. Звільнення від відбування покарання не може бути застосоване до жінок, що засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини більше, ніж на 5 років.

4. Встановлення іспитового строку, протягом якого жінка повинна довести, що вона стала на шлях виправлення, є відповідальною матірю і законослухняною громадянкою.

Ст. 83 КК України в свою чергу передбачає можливість звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років та які стали вагітними або народили дітей уже під час відбування ними покарання. Таке звільнення відбувається за рішенням суду в порядку, який додатково регулюється ст. 407 КПК України та ст. 154 КВК України. Враховуючи це, можна зробити висновок, що даний інститут звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, відноситься до міжгалузевих інститутів. При цьому, характерною ознакою такого звільнення є те, що воно можливе лише на стадії відбування жінкою покарання у виді обмеження або позбавлення волів разі її вагітності і народження дитини. Але, враховуючи все позитивне, що міститься в ст. 83 КК України, не можна не зупинитись на ряді умов і обмежень, які часто унеможливлюють. Одним із таких обмежень є імперативна вказівка, передбачена ч. 2 ст. 83 КК України про обовязкову наявність підтвердженої згоди сімї та родичів на спільне проживання із такою засудженою, або підтвердження реальної можливості для виховання дитини. На перший погляд, така вимога видається логічною, і такою, що повністю відповідає інтересам дитини. Але на практиці не рідко виникають проблеми для жінки, яка перебуваючи в умовах ізоляції, не завжди може заручитися підтримкою рідні, навіть якщо така рідня у неї є і не відмовилась від неї.

Ще одним суперечливим моментом ст. 83 КК України є трирічний вік дитини, після досягнення якого, жінка може бути повернута для відбування покарання. Виникає логічне питання: чому при аналогічних умовах (вагітність жінки, наявність малолітньої дитини, вид і строк покарання та види злочинів), в одному випадку звільняються від відбування покарання до досягнення дитиною семирічного віку (ст. 79 КК), а в іншому - до досягнення дитиною трирічного віку (ст. 83 КК України)? До КК України необхідно внести зміни, таким чином зрівнявши ці статті щодо визначення віку дитини, виклавши ч. 1 ст. 83 КК у такій редакції «…і до досягнення дитиною семирічного віку».

Таким чином, необхідно розширити коло злочинів, при яких допускатиметься застосування інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей, віком до трьох років, шляхом уточнення, що такими злочинами не можуть бути тяжкі та особливо тяжкі злочини, що посягають на життя і здоровя людини. Крім того, необхідне виключення обовязкової вимоги ч. 2 ст. 83 про згоду родичів на спільне проживання із засудженою, або про підтвердження такою засудженою самостійних можливостей на виховання дитини, оскільки це в свою чергу дасть можливість звільнитись в порядку ст. 83 КК України і тим жінкам, які не мають родин або втратили їх результаті засудження.

2.2 Моральні та соціальні аспекти застосування звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років

Сучасний стан та рівень соціального, економічного і політичного життя дає можливість законодавцю найбільш повно реалізувати в інституті звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей, ідеї гуманізму. А це в свою чергу сприяє дотриманню прав і свобод людини, ефективності у досягненні цілей кримінальної відповідальності, наближенню українського законодавства до міжнародних стандартів.

В сучасних історичних умовах, коли відбувається реформування судової системи, кримінально-виконавчої політики в Україні та в цілому кримінально-правової системи, особливого значення набувають соціально-правові проблеми материнства і дитинства. Надзвичайно важливо, щоб вирішення таких проблем здійснювалось відповідно до прогресивних міжнародних норм і стандартів та в умовах дотримання принципів законності, демократизму, справедливості, гуманізму.

Хоча в суспільстві ще продовжують існувати погляди, які спрямовані на посилення суворості кримінальних покарань, як спосіб боротьби із злочинністю. Однак такі думки є нічим не виправданою ілюзією, оскільки неможливо за рахунок одних лише суворих кримінальних покарань зменшити рівень злочинності. Для цього необхідні, в першу чергу, економічні і соціальні реформи.

Особливо згубним було б з більшою суворістю підходити до засуджених жінок. Саме тому світова спільнота йде шляхом суттєвого забезпечення законності прав, свобод та інтересів усіх жінок-злочинниць, і особливо вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. У цій сфері цікавим є досвід Німеччини, Фінляндії, Данії та інших європейських країн. Так в Німеччині створені тюремні заклади для матері і дитини, або при установах відбування покарань діють окремі відділення для матері і дитини. Особливістю таких закладів є те, що кожній засудженій жінці з дитиною надається окрема кімната загальною площею 20 кв. м. При таких закладах існують також дитячий садок (ясла), місця для прогулянки дітей тощо.

Фінляндії при жіночих установах виконання покарань також створюють спеціальні відділення для матері і дитини, але цікавим положенням тут є те, що персонал таких відділень повинен мати спеціальну кваліфікацію, яка дозволяє працювати з малолітніми дітьми.

У Данії засуджена до позбавлення волі жінка також може утримуватись в камері разом із своєю дитиною, але цікавим тут є ще й те, що таке правило може застосовуватись до засуджених чоловіків, які як і жінки, можуть утримуватись разом із своїми дітьми до досягнення ними трирічного віку. Звичайно варто говорити про покращення умов утримання засуджених жінок в Україні, беручи за приклад досвід європейських країн. Почати можна, наприклад, із медичного забезпечення установ виконання покарань. Адже не секрет, що в таких установах поширеними є різні інфекційні захворювання, що створює реальну загрозу для здоровя дітей, які утримуються в цих установах разом зі своїми матерями. Наступним важливим кроком є створення умов для спільного проживання засудженої матері і дитини, а саме, мова йде не про окрему кімнату в 20 кв. м., як в Німеччині, але про кімнату чи камеру, в якій є найнеобхідніші умови для жінки і її малолітньої дитини. Варто також адаптувати правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань до умов спільного проживання матерів з дітьми.

Як видно, проблема спільного проживання засуджених жінок і їх дітей має багато аспектів. Але більшість з них потребують значних коштів. Що ще раз свідчить на користь розширення застосування звільнення від відбування покарання.

Значення звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає ще й в тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити в першу чергу інтереси дитини. На сьогоднішній день чинним КВК України передбачено існування будинків дитини при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки. Це говорить нам про долю зовсім малих дітей, які змушені відбувати покарання разом із своїми матерями. Проте розширення сфери застосування досліджуваного інституту дало б можливість таким дітям рости і виховуватись в нормальному середовищі.

Завдяки звільненню від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд надає можливість жінці, що вчинила злочин, виправитись без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі. Жінка може піклуватись про свою дитину, займатись її вихованням постійно, а не в певні виділені для цього години, як це характерно для установ відбування покарань. Для самої жінки, для суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоровя дитини. Тому краще, щоб дитина народилась поза установою виконання покарань, тим самим, не створюючи жодних звязків з цією установою. З такої позиції чітко видно, що звільнення від відбування покарання сприяє побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя дитини.

На сьогоднішній день психологічна наука накопичила величезну кількість досліджень, що аналізують психологічні особливості малолітніх дітей. Так, надзвичайно негативно на психіку дитини у віці від восьми місяців до 14 років впливає відсутність материнської турботи і виховання. Крім того, в психології існує точка зору, що діти, матері яких засуджені до позбавлення волі, в майбутньому також будуть схильні до вчинення злочинів і при певних несприятливих обставинах, самі потраплять до установ виконання покарань.

Варто також зазначити, що перебування жінок в ізоляції, як правило, приводить до руйнування їх колишнього життя: чоловіки розлучаються з ними, діти потрапляють до сиротинців, або, що ще гірше, - на вулицю. Статистика свідчить, що в результаті засудження жінки частіше, ніж чоловіки втрачають сімї і соціальні звязки (75 % жінок, засуджених до позбавлення волі, не мають рідні, або не підтримують з ними стосунки). Відбуваючи покарання в умовах ізоляції жінка отримує також глибоку психологічну травму і, як наслідок, в суспільство повертається морально нездорова жінка, якій важко адаптуватись до умов життя «на свободі». Такі жінки намагаються знайти підтримку і розуміння серед інших осіб, які також відбували покарання. Усе це може повернути жінку знову на шлях злочинності.

Отже, підбивши підсумки, можна сказати, що звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей акумулює в собі соціальну потребу, яка відображає інтереси держави і суспільства. Крім того, воно сприяє індивідуалізації кримінально-правового впливу, сприяє зміцненню авторитету державної та судової влади, а також є економічно вигідним. Слід також сказати, що ізоляція від матері негативно впливає на формування особистості дитини, її психологічні якості та емоційний стан, що в свою чергу, може відбитися на майбутньому житті дитини, яка також буде схильною до вчинення злочинів.

Розділ III. Правові наслідки звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років

Стаття 142 КВК України надає засудженим жінкам можливість проживати за межами виправної колонії на період звільнення від роботи у звязку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у звязку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, користуються більш широким (порівняно з іншими засудженими жінками) правами, які за своїм обсягом та змістом можна прирівняти до прав засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації. Так, вони оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії, можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі, можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії. У випадку пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоровя. Дозвіл на проживання за межами колонії надається лише тим засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і дотримуються вимог режиму. Надання такого дозволу є правом, а не обовязком адміністрації установи.

Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. Бланки посвідчень зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності. Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу контингенту відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках та особисті речі. Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни не відбутої частини покарання більш мяким розглядаються адміністрацією колонії на загальних підставах. Разом з тим, на адміністрацію установи покладається обовязок не пізніше, як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення (за умови відбуття частини строку покарання, визначеного у ст. 81 КК України) або помилування.

Слід звернути увагу, лід звернути увагу, лід звернути увагу що тут мова йде не про безумовне звільнення засудженої за актом помилування, оскільки вирішення цього питання належить виключно до компетенції Президента України, а лише про доцільність направлення необхідних матеріалів до відповідних органів для розгляду у встановленому порядку питання про можливість застосування помилування.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.

Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських обєктах. При цьому на таких жінок поширюються спеціальні правила, встановлені Кодексом законів про працю України для матерів-годувальниць. Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.

Такі жінки: · оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;

· можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі;

· можуть без обмеження: листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами;

· користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

· у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоровя;

· після закінчення періоду звільнення від роботи у звязку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

Висновок

Ч. 2 ст. 18 передбачає існування спеціального субєкта злочину.

Підставою виокремлення жінки як особливого субєкта кримінальної відповідальності є важлива демографічна ознака - стать; особливий психофізіологічний стан - вагітність або наявність малолітніх дітей. У деяких диспозиціях норм Особливої частини КК України жінка визнається спеціальним субєктом злочину.

Засуджені до позбавленні волі жінки в Україні тримаються в 13 виправних колоніях, одному виправному центрі для дорослих жінок та в одній виховній колонії для неповнолітніх і жодна з них належним чином не пристосована для потреб увязнених жінок. Це повязане в першу чергу з тим, що сучасна архітектура будівель жіночих колоній, які створювалися за типовими проектами, мало чим відрізняється від колоній для засуджених чоловіків. При цьому слід звернути увагу на те, що саме жінки відіграють особливу роль у збереженні сімї, тому в процесі відбування покарання у вигляді позбавлення волі, необхідно вживати спеціальних заходів, котрі б забезпечували засудженим жінкам збереження змістових контактів зі своїми дітьми та членами родини.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей у кримінальному праві України регулюється двома правовими нормами: ст. 79 та ст. 83 КК України.

Важливими моментами такого звільнення є наступні умови: 1.Жінка має бути вагітною, або мати дитину у віці до семи років..

2.Чітко визначені види покарань при яких допускається таке звільнення - це обмеження та позбавлення волі..

3.Звільнення від відбування покарання не може бути застосоване до жінок, що засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини більше, ніж на 5 років. 4.Встановлення іспитового строку, протягом якого жінка повинна довести, що вона стала на шлях виправлення, є відповідальною матірю і законослухняною громадянкою. Завдяки звільненню від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд надає можливість жінці, що вчинила злочин, виправитись без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі. Жінка може піклуватись про свою дитину, займатись її вихованням постійно, а не в певні виділені для цього години, як це характерно для установ відбування покарань.

Для самої жінки, для суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоровя дитини. Тому краще, щоб дитина народилась поза установою виконання покарань, тим самим, не створюючи жодних звязків з цією установою. З такої позиції чітко видно, що звільнення від відбування покарання сприяє побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя дитини.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, користуються більш широким (порівняно з іншими засудженими жінками) правами, які за своїм обсягом та зміст