Принципи формування зовнішньоекономічної політики України та головні напрями її здійснення. Природно-ресурсна та виробнича основа розвитку світогосподарських зв’язків України та геостратегічні пріоритети політики в період формування ринкової моделі.
Аннотация к работе
Водночас, в Україні бракує фундаментальних, системних наукових досліджень з питань особливостей зовнішньоекономічної політики країн з перехідною економікою в умовах глобалізації світового господарства. Ця обставина є однією з причин того, що в Україні, особливо на ранньому етапі, після проголошення державного суверенітету в зовнішньоекономічній політиці були допущені стратегічні помилки, а пізніше, в ході розгортання економічних реформ, також мала місце певна хаотичність та непослідовність у здійсненні цієї політики. Саме на цих та органічно повязаних з ними аспектах загальної проблеми зовнішньоекономічної політики та її особливостях в умовах ринкових трансформацій в Україні в контексті глобалізації світового господарства були зосереджені дослідницькі зусилля автора даної дисертації. Актуальність дисертаційного дослідження полягає також в тому, що реалізація економічної та соціальної політики в Україні у 2001-2004 роках буде значною мірою залежати саме від того, наскільки відповідатиме реаліям перехідного періоду зовнішньоекономічна політика, а також наскільки успішно в країні буде реалізовуватись на практиці модель відкритої конкурентної економіки, що дозволить залучити до економіки України необхідні матеріальні, фінансові, технологічні ресурси, з одного боку, та використати зовнішні ринки для збуту вітчизняної продукції - з іншого. До них, зокрема, належать: закономірності розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкових трансформацій; геополітичні і геостратегічні орієнтири для широкого інтегрування економіки в систему міжнародного поділу праці; суперечності становлення цілісної системи міжнародного співробітництва; політичні передумови зовнішньоекономічної стратегії, її принципи та основні напрями в період утворення державності; фактори міжнародного іміджу України; порівняльні та конкурентні переваги як матеріальні умови формування зовнішньоекономічної політики тощо.В даному розділі піддано аналізу суперечливий процес формування зовнішньоекономічної політики України за роки незалежності, дається наукова оцінка здобутків і втрат в цьому процесі, визначаються економіко-політичні передумови та обєктивні засади діяльності держави у сфері світогосподарських звязків. В ході глибоких економічних, політичних та соціальних реформ Україні вдалося утвердити себе вагомим субєктом європейського і світового співтовариства, здобути міжнародні гарантії безпеки, укласти угоди про дружбу та співробітництво з багатьма країнами, стати важливим фактором стабільності на європейському континенті. Серед них - намагання утвердити державність та економічну незалежність за допомогою кардинальної переорієнтації політики зі Сходу на Захід; недостатня послідовність і увага до нормативно-правового забезпечення цих процесів; невиваженість політики щодо залучення валютних кредитів під гарантії Уряду; нерішучість у здійсненні аграрної реформи; нескоординованість валютної політики тощо. Рівень показників боргової палітри України зараз (табл.1) знаходиться в межах світової прийнятності, але, враховуючи низький рівень соціально-економічного розвитку України, вони викликають критичне ставлення, хоч і відбулося суттєве зменшення заборгованості у 2000 р.: державного боргу - до 14,2, зовнішнього - до 10,3 млрд. дол. На основі ґрунтовного аналізу обєктивних і субєктивних чинників державотворення дисертант робить висновок, що Україна мала всі належні умови для розбудови власної державності, а також визначення геополітичних та геостратегічних орієнтирів інтегрування економіки в систему міжнародного поділу праці.Однак внаслідок повільних темпів здійснення ринкових перетворень та реструктуризації економіки процес інтеграції України у світову економіку виявився досить складним, оскільки на світових товарних ринках існує жорстка конкуренція, а відтак під силу витримати її лише тим субєктам зовнішньоекономічної діяльності, які здатні виробляти високотехнологічну, новітню та мінливу за зразками продукцію. В Україні так і не відбулася переорієнтація з торгівлі сировиною та напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю. Ефективність зовнішньоекономічної політики держави залишається низькою в звязку з тим, що зовнішня торгівля є надто чутливою до екзогенних чинників, оскільки для українського експорту характерні: низький рівень диференціації експорту товарів і послуг; концентрація експортних операцій на малодинамічних міжнародних ринках з підвищеним рівнем протекціонізму; надзвичайно велика залежність від нестійкої цінової конюнктури на сировину та товари з низьким рівнем переробки. Стратегічна програма здійснення зовнішньоекономічної політики України має передбачати орієнтацію на нарощування експорту при задіяні таких механізмів впливу, як активне залучення для реалізації цієї політики політичних, дипломатичних та інших засобів подолання бар?єрів на шляху експортної експансії на іноземні товарні ринки, протидія дискримінаційним заходам з боку торговельних партнерів України, вступ України до СОТ, інтеграція до Європе