Історія появи телебачення та його розширення в Австралії. Процес формування цифрового та аналогового мовлення. Англійські військово-каторжних поселень, їх вплив на появу газет. Журналістика післявоєнного періоду. Сучасний стан ЗМІ та його фінансування.
Аннотация к работе
Дві медіа-компанії в Австралії фінансуються державою: Австралійська радіомовна корпорація (ABC) і Спеціальний мовний сервіс (SBS). Вперше телебачення в Австралії зявилося в 1956, піонерами стали штати Новий Південний Уельс і Вікторія. На додаток до суспільного телебачення, яке доступне майже всьому населенню Австралії, існують три основних комерційних телевізійних канали: Nine Network, Seven Network і Network Ten, вони покривають більшість густонаселених міст країни. Аналогове мовлення спочатку планувалося відключити до 2008, проте завдання було покладено на 2013 Після бурхливих дебатів на початку 2000-х був збережений законопроект 1992 року, який забороняв іноземним фірмам купувати більше 20% місцевих телерадіокомпаній. "Сідней Газетт" (The Sydney Gazette) виходила під оптимістичним слоганом "Так ми сподіваємося процвітати" (Thus we hope to prosper), і вона залишалася єдиною австралійської газетою до 1810 року, коли почала виходити газета "Деруент Стар" (Derwent Star), а потім з 1814 року - "Ван Діменз Ленд Газетт" (Van Diemens Land Gazette).У 1831 році зявляється перша, що дожила до нашого часу щоденна газета "Сідней Геральд" (The Sydney Herald), яка була заснована колишнім секретарем "Сідней Газетт" (The Sydney Gazette) Уордом Стіфенс (Ward Stephens), продавцем книг Вільямом МАКГАРВІ (William MCGARVIE ) і складачем Фредеріком Стоуксом (Frederick Stokes). У 1841 році газета була продана іншому типографщика Джону Фейрфакс (John Fairfax), який перейменував "Сідней Геральд" (The Sydney Herald) в "Сідней Монинг Геральд" (The Sydney Morning Herald). У 50-х роках нашого століття було підраховано, що за попередні 100 років у Нью-Саус Уельсі починали видаватися щонайменше 800 газет, і 163 з них дожили до сьогоднішніх днів. Перші газети в Перті були рукописними, але з 1830 року там зявилися газети друковані, які до 1864 синтезувалися в "Вест Острейліен" (The West Australian), яка залишається єдиною центральної газетою на заході Австралії. Легко зрозуміти, що більшість переселенців вже були знайомі з penny press *, і вони відповідно шукали щось схоже - "провідне до батьківщини" (homeward), тобто газети і журнали, які писали про економічні, політичні та літературні новини Великобританії.80-ті роки ХХ століття були "золотим століттям" австралійської журналістики розслідування, основними "виробниками" якої стали газета "Нейшінел Таймс" (The National Times) і телевізійна програма Four Corners компанії "Острейліен Броудкестінг Компані" (Australian Broadcasting Company (ABC)) . Журналістське розслідування 80-х років було справді безпрецедентним явищем, хоча стиль як такий зявився відразу після Другої Світової війни або навіть раніше. Найбільш повна історична робота на тему расследовательской журналістики була написана в США Робертом Міралді (Robert Miraldi), який стверджував, що в даному роді журналістики існують дві традиції - обєктивізм (objectivity) і тяга до сенсації (muckraking). Під обєктивізмом Міралді увазі неупереджену й неупереджену журналістику, а під тягою до сенсації - приписування журналістиці функцій сторожового пса, справа якого викривати і, як наслідок, перебудовувати суспільство (більшою чи меншою мірою). Причому потрібно відразу зазначити, що подача матеріалів у цих виданнях відрізнялася - "Боягуз" (The Truth) була типовою представницею таблоїдної (масової) журналістики з тягою до скандалів і muckraking, в той час як "Мельбурн Геральд" (The Melbourne Herald) дослідники зараховують до так званої broadsheet *."Сідней Монинг Геральд" (The Sydney Morning Herald) - з Фейрфакс, Мельбурнський "Ейдж" (The Age) - з Сайма, хобартская "Меркьюрі" (The Mercury) - з Девісом, лонсестонская "Екзамайнер" (The Examiner) - з Рольфом , Аделаїдського "Едветайзер" (The Advertiser) - з Бонітонамі, Пертская "Вест Острейліен" (The West Australian) - з Хеккет. Але зараз газети вийшли за рамки "сімейного" справи - серед великих монополістів, чиї сімї стояли біля самих витоків австралійських ЗМІ, під "взаємодію" з газетами залишилися тільки Фейрфакс (Fairfax). Компанія Руперта Мердока News Corp. Ltd. контролює 59 відсотків усіх друкованих ЗМІ Австралії, залишивши 23 відсотки на частку Fairfax Holdings, 8 відсотків - Northern Star і 10 відсотків-United Media Holdings of West Australia. Ltd випускає "Острейліен" (The Australian), "Дейлі Телеграф" (The Daily Telegraph), "Геральд і Уїклі Таймс" (Herald and Weekly Times), "Меркьюрі" (The Mercury), "Едветайзер" (The Advertiser), "Курєр-Мейл "(The Courier-Mail)," Сандей Міррор Ньюс Пікторіел "(The Sunday Mirror News Pictorial (Сідней))," Ньюс "(News - Дарвін)," Сандей Боягуз "(The Sunday Truth - Брісбен)," Сандей Таймс "(The Sunday Times - Перт) та бага
План
Зміст
Введення
1. Перші газети
2. XIX століття
3. Особливості ЗМІ Австралії в XX столітті і журналістики післявоєнного періоду
4. Сучасний стан ЗМІ Австралії
5. Суспільне мовлення
6. Фінансування
7. Захист незалежності та підзвітність
8. Найбільші медіа-корпорації газетного ринку Австралії телебачення австралія змі газета