Поняття та загальні засади романтизму. Життєвий та творчий шлях Людвіга Тіка - видатного німецького поета, письменника, драматурга. Казка як провідний жанр творчості німецьких романтиків. Особливості та специфіка літературних казок Людвіга Тіка.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Житомирський державний університет імені Івана Франка Навчально-науковий інститут іноземної філології Кафедра романо-германських літератур та літературознавства Курсова робота з курсу історії зарубіжної літератури Особливості жанру літературної казки у творчості Людвіга Тіка Виконала: cтудентка III курсу, 31 групи, напрям освіти: 6.020303 Філологія мова ілітература(німецька), денної форми навчання Можарівська Олена Миколаївна Науковий керівник: кандидат філологічних наук, асистент кафедри романо-германських літератур та літературознавства Ліпісівіцкий Микола Леонідович Житомир-2012 Зміст Вступ Розділ І. Основні засади німецького романтизму 1.1 Поняття та загальні засади романтизму 1.2 Романтизм в Німеччині 1.3 Життєвий та творчий шлях Людвіга Тіка Висновки до розділу 1 Розділ ІІ. Слушно зауважує Л.Ф.Дунаєвська: Чим глибше людство досліджує світ, тим більше загадок постає перед ним. Казка - один з основних жанрів у творчості письменників та поетів, у культурі усіх народів. Казка зародилася як жанр усної народної творчості, але згодом трансформувалася і стала невід’ємною частиною авторської творчості. В українському та російському літературознавстві літературна казка стала предметом досліджень Брауде Л., Лупанової І., Леонової Т., Липовецького М., Цалапової О., Ярмиша Ю. На жаль, сучасні методичні дослідження щодо роботи з казкою в початковій школі основну увагу приділяють питанням фольклорної казки, з’ясуванні її місця та значення у формуванні духовного потенціалу особистості тощо. Головне художнє відкриття романтизму - народження жанру літературної казки, полягало в тому, що романтики вперше зробили казковість усвідомленою [14;91-92]. Предмет: казки німецьких романтикика Людвіга Тіка, як перлина німецької романтичної літератури. В якості найважливіших джерел потрібно вказати також на філософію Фіхте з її абсолютизацією творчої свободи, й Шопенгауера з ідеєю сліпого, нерозумного бажання, що створює світ згідно своєї волі. Йому притаманні так звана світова скорбота, романтичні “два світи”, підкреслений інтерес до внутрішнього світу людини, гротескно-сатиричне зображення дійсності та проникливе відтворення природи. Зацікавленість у фольклорі призвела до створення літературної казки (Тік, Гофман, Андерсен). І ці моменти досліджували дуже глибоко (Гофман, Клейст). Фрідріх фон Гарденберг , він же - Новаліс (“той, хто обробляє цілину“) є не тільки поетом, а й теоретиком романтичного типу творчості. Характерний для німецьких романтиків принцип двоєсвіття та романтичної життєтворчості яскраво розкривається на прикладі творчої долі Новаліса. Найвидатніші поетичні збірки “Гімни до ночі” і “Духовні пісні” присвячені Юлії Кюн, нареченій Новаліса, яка померла молодою, не дочекавшись весілля. Середньовічний рицар Генріх бачить сон про блакитну троянду і закохується у неї. Так, в ранніх творах Людвіга Йоганна Тіка (1773-1853) (у повісті “Абдалла”-1792 р., драмі “Карл фон Бернек” - 1795 р., романі “Історія Вільяма Аовеля” -1793-1796рр.) явно простежується реальна проблематика суспільного розвитку в умовах переходу від феодалізму до капіталізму. Проте обєктивні суспільні звязки і відносини залишаються для Тіка до кінця невиясненими. Романтична іронія як особливе естетичне явище вперше набула визначення саме в творчості Фрідріха Шлегеля. Я. Грімм в творі “Думки про те, як оповіді відносяться до поезії і історії” розвиває протилежну естетичну концепцію. Крайню форму протилежності ідеалу й дійсності ми знаходимо в естетиці Гофмана. Батько мав необхідні статки, тож Тік зміг здобути прекрасну освіту в одній із найкращих гімназій - Фрідріх-Вердерівській, де він навчався з 1782 до 1792 р. У гімназії Тік познайомився з В. Г. Вакенродером, вплив якого помітно позначився на формуванні його естетичних і літературних уподобань, що вплинуло на написання декількох творів у співавторстві.