Специфічні особливості застосування колізійного закону місцезнаходження речі до забезпечувальних договорів, предметом яких є нерухомість. Основні форми правочину щодо нерухомого майна, які закріплені у законі України про міжнародне приватне право.
Аннотация к работе
Законодавство одних держав відносить способи забезпечення зобовязань до зобовязального права, а законодавство інших вважає речовим правом право застави та право притримання. Крім того, до неї входять й інші речові права, що являють собою права осіб на речі, належні як обєкти власності іншим особам, які закріплюють за їх носіями окремі правомочності, що належать до правомочностей власника, але не позбавляють останнього права на річ. У теорії міжнародного приватного права ця привязка дістала назву «закон місцезнаходження речі». її сутність полягає в тому, що право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно перебуває. На практиці, якщо у відношенні застави буде застосовано колізійну привязку lex rei sitae, то відповідно до положень законодавства держави місцезнаходження речі будуть регулюватися такі питання: 1) які речові права взагалі можливі, що може бути предметом застави на території відповідної держави; 2) способи набуття та втрати речових прав; 3) момент виникнення та припинення речового права; 4) питання про класифікацію обєктів речових прав: віднесення їх до рухомого або нерухомого майна, речей, вилучених або не вилучених із цивільного обігу тощо; 5) обєм прав власника речових прав (кредитора); 6) визначається дійсність забезпечувального права (інтересу) у відношенні третіх сторін, пріоритет прав конкуруючих кредиторів; 7) вирішуються процесуальні питання звернення стягнення на предмет застави, а також питання про реєстрацію заставних прав. У цьому випадку застосування колізійної привязки місцезнаходження речі може викликати такі проблеми: зміна місцезнаходження речі може привести до того, що іноземні інститути речового права, не відомі праву держави нового місцезнаходження речі, не будуть визнані або не зможуть застосовуватися без адаптації до законодавства держави.