Дослідження особливостей застосування міжнародно-правових санкцій проти держави правопорушниці на прикладі Іраку. Юридична природа інституту санкцій в міжнародному праві. Проблема реалізації міжнародно-правової відповідальності держави в санкціях ООН.
Аннотация к работе
Участь ООН у припиненні протиправного нападу Іраку проти сусідньої суверенної держави Кувейт у 1990 році стало найбільш важливою акцією ООН щодо застосування примусових заходів до держави-правопорушниці в порядку реалізації повноважень щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, наданих ООН її Статутом. Варто відзначити, що саме дії ООН відіграли вирішальну роль у припиненні агресивних дій Іраку проти сусідньої суверенної держави. Шиленко «Міжнародно-правові аспекти застосування сили проти Іраку військами міжнародної коаліції» (2007 р.), але в ній питання застосування санкцій проти Іраку розглядається лише частково, оскільки основним предметом роботи є дослідження правомірності застосування сили в міжнародних відносинах під кутом зору операції проти Іраку у 2003 році. проаналізувати міжнародно-правові аспекти застосування проти Іраку примусових збройних заходів і показати значення Резолюції Ради Безпеки ООН № 678 для відходу від процедурного порядку застосування санкцій, передбаченого Статутом ООН; сформульовано положення, згідно з яким прийняття Радою Безпеки ООН резолюції № 678, яка надала право державам застосовувати будь-які примусові заходи щодо держави-правопорушника (authorized resolution) означає суттєву модифікацію існуючої практики застосування санкцій, а також відповідних положень Статуту ООН, що свідчить про появу нової практики рішень Ради Безпеки ООН, яка є неоднозначною і може розглядатися як така, що сприяла вторгненню збройних сил США до Іраку у 2003 році, яке здійснювалося без відповідного рішення Ради Безпеки ООН;Ряд вчених пропонують вживати термін «санкції» лише стосовно примусових заходів, застосування яких передбачено статутами міжнародних організацій, інші розглядають поняття «санкції» як таке, що може застосовуватися як до заходів, що здійснюються державами у порядку самодопомоги, так і до колективних заходів, що здійснюються в рамках міжнародних організацій. Найбільш важливе значення серед міжнародно-правових санкцій системи ООН займають санкції, що застосовуються Радою Безпеки ООН відповідно до Глави VII Статуту ООН. «Санкції, що застосовувалися проти Іраку: міжнародно-правовий аналіз та оцінка» складається з трьох підрозділів і в ньому розкриваються правові підстави, зміст економічних санкцій, що були застосовані проти Іраку, досліджуються міжнародно-правові проблеми застосування проти Іраку збройних сил та здійснюється аналіз міжнародно-правових аспектів дії режиму санкцій проти Іраку у 1991-2003 роках. Ця резолюція запровадила широкий перелік санкцій, які були застосовані проти Іраку: всі держави повинні були запобігати: імпорту на свою територію всіх товарів і продукції, вироблених в Іраку або Кувейті і експортованих з них після дати ухвалення цієї резолюції; будь-якій діяльності, здійснюваної їх громадянами або на їх території, яка сприяла б або була б покликана сприяти експорту або перевезенням будь-яких товарів або продукції з Іраку або Кувейту, а також будь-якім операціям, що здійснюються їх громадянами або суднами, що плавають під їхнім прапором, або на території, які повязані з будь-якими товарами або продукцією, вироблених в Іраку або Кувейті і експортованих з них після дати ухвалення даної резолюції, включаючи, зокрема, будь-які перекази коштів з Іраку або Кувейту, з метою здійснення таких видів діяльності або операцій; продажу або постачанню їх громадянами або з їх території, або з використанням суден, що плавають під їхніми прапорами будь-яких товарів або продукції, включаючи зброю або будь-яке інше військове устаткування, незалежно від того, чи воно вироблено на їх території, але виключаючи поставки, призначені виключно для медичних цілей, і поставки продуктів харчування в рамках гуманітарної допомоги будь-якій особі або органу в Іраку або Кувейті, або будь-якій особі або органу в інтересах, якої-небудь справи, яка ведеться в Іраку або Кувейті або прямує з них, а також будь-яку діяльність, що здійснюється їх громадянами або на їх території, яка сприяє або покликана сприяти такому продажу або постачанню таких товарів або продукції. Рада Безпеки далі ухвалила, наступне: жодна держава не повинна надавати уряду Іраку або будь-якому торговому, промисловому або суспільному підприємству в Іраку або Кувейті які б то не було засоби, або які-небудь фінансові або економічні ресурси і не повинна допускати того, щоб її громадяни або будь-які особи, що знаходяться на її території, переводили з його території або яким-небудь іншим чином надавали цьому уряду або будь-якому подібному, підприємству, які б то не було засоби або ресурси і перераховували будь-які інші засоби особам або органам в Іраку або Кувейті за винятком платежів, призначених виключно для медичних або гуманітарних цілей, і продуктів харчування, що поставляються в рамках гуманітарної допомоги.Резолюція Ради Безпеки 1483 (2003)» проводиться аналіз юридичного змісту резолюції Ради Безпеки 1483 (2003), яка передбачила, що за виключенням заборон, що стосуються продажу зброї Іраку, всі заборони, що стосуються торгівлі