Особливості застосування капотену, карділу та тіотриазоліну у хворих із хронічною серцевою недостатністю - Автореферат

Розробка ефективних видів терапії у хворих на хронічну серцеву недостатність та артеріальну гіпертензію і в даний час перебуває в полі зору кардіологів усього світу (Richardson M., Cockburn N., Cleland J.G.F., 1999; Оганов Р.Г., 1997; Наказима Х., 1995). Успіх у лікуванні таких хворих може бути досягнутий шляхом глибокого вивчення механізмів формування серцевої недостатності у хворих з артеріальними гіпертензіями з урахуванням біохімічних порушень (Визир А.Д., Дунаев В.В., 1995; Преображенский Д.В., Сидоренко Б.А., 2000; Жебель В.Н. В результаті цього розробка ефективних методів лікування хронічної серцевої недостатності, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби і симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, не тільки відповідно до основних гемодинамічних особливостей, але й з врахуванням біохімічних зрушень в залежності від стадії хронічної серцевої недостатності є дуже актуальною і представляє великий практичний інтерес. Встановити особливості застосування капотену, карділу та тіотриазоліну і розробити метод диференційного лікування хронічної серцевої недостатності у хворих з гіпертонічною хворобою і симптоматичною нирковою артеріальною гіпертензією з врахуванням стану системної гемодинаміки і перекисного окислення ліпідів. Визначити гемодинамічні ефекти капотену та карділу в гострих гемодинамічних пробах і при курсовому лікуванні у хворих із хронічною серцевою недостатністю, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби і симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії.Всі пацієнти були розділені на 4 групи: першу групу склали 75 хворих із хронічною серцевою недостатністю, що перебігала на фоні гіпертонічної хвороби (38-чоловіків та 37 - жінок), другу - 90 хворих із хронічною серцевою недостатністю, що перебігала на фоні симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, зумовленої хронічним пієлонефритом в неактивній фазі (44-чоловіків та 46 - жінок), третю (контроль) - 45 хворих із хронічною серцевою недостатністю без артеріальної гіпертензіїї (25 - чоловіків та 20 - жінок), четверту (здорові) - 20 осіб (11 - чоловіків та 9 - жінок). Хворі першої групи були розділені в залежності від стадії серцевої недостатності: СН І стадії - 28 хворих, СН ІІА стадії - 25 хворих, СН ІІБ - 22 хворих. Визначались показники систолічної та діастолічної дисфункції лівого шлуночка: кінцевий діастолічний обєм, кінцевий систолічний обєм, ударний обєм, хвилинний обєм, фракція викиду, швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда, товщина задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перетинки, нормалізовані швидкості розслаблення та скорочення задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перетинки. Проведені нами дослідження свідчили, що у хворих першої групи відзначалося збільшення кінцевого діастолічного обєму лівого шлуночка, як стосовно здорових (P<0,05) так і хворих на серцеву недостатність без артеріальної гіпертензії (P<0,05). Водночас у змінах показників кровообігу у хворих на гіпертонічну хворобу і симптоматичну ниркову артеріальну гіпертензію існують певні розбіжності, які характеризують особливості порушень гемодинаміки при серцевій недостатності у хворих із гіпертонічною хворобою та симптоматичною нирковою артеріальною гіпертензією.Зіставлення отриманих даних у осіб із серцевою недостатністю, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, і даних групи хворих із серцевою недостатністю без артеріальної гіпертензії свідчить про суттєву роль фактора гіпертензії, незалежно від її етіології, в ступені порушення кробообігу при всіх стадіях хронічної серцевої недостатності.Серцева недостатність у хворих на гіпертонічну хворобу та симптоматичну ниркову артеріальну гіпертензію має характерні гемодинамічні риси та особливості порушень в системі перекисного окислення ліпідів і антиоксидантних факторів, які суттєво ускладнюють її перебіг та потребують диференційованого підходу до лікування. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретної наукової задачі диференційного лікування хронічної серцевої недостатності, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, з врахуванням особливостей застосування капотену, карділу та тіотриазоліну. Особливістю розвитку та прогресування серцевої недостатності у хворих гіпертонічною хворобою та симтоматичною нирковою артеріальною гіпертензією є неадекватне і некомпенсоване міокардіальними механізмами підвищення післянавантаження (від 65,0% при СН І стадії і до 118,9% - при СН ІІБ стадії), яке призводить до різкого зниження серцевого викиду (від 16,1 % до 31,4 %) і обємів кровообігу в черевній порожнині (11,5% - 42,3%), гомілці (3,4%-31,9%) і пальці (28,6% - 53,6 %). Застосування карділу в дозі 180-300 мг на добу в комплексній терапії хворих серцевою недостатністю, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби і симптоматичної артеріальної гіпертензії, є більш ефективним у першої групи осіб, оскільки приводить до більш вираженого розвантаження міокарда ліво