Розробка методики визначення вогнегасної ефективності та подачі газоаерозольної суміші. Опис установки для подачі вогнегасної суміші. Гасіння пожеж газоаерозольними сумішами. Правила безпеки праці та надання першої допомоги при нещасних випадках.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Особливості застосування газових та аерозольних вогнегасних засобів 2. Розробка методики експериментального визначення вогнегасної ефективності та подачі газоаерозольної суміші 3.1 . Методика проведення експериментальної подачі вогнегасного засобу на осередок полум’я 3.2 Опис установки для подачі вогнегасної суміші 3.3 Експериментальне дослідження вогнегасної ефективності газоаерозольної суміші 3.4 Гасіння пожеж газоаерозольними сумішами 4. Їх перевага полягає у відносно безпечних для людини вогнегасних складах, повній відсутності шкоди захищається при спрацьовуванні системи, багаторазовому використанні обладнання і гасінні вогнища загоряння у важкодоступних місцях. У той же час, як в Україні, так і за кордоном ще не розроблені наукові основи створення засобів комбінованої подачі вогнегасних речовин і визначення раціональних параметрів комбінованої подачі вогнегасних речовин для підвищення ефективності гасіння пожеж різних класів. Особливості застосування газоаерозольних вогнегасних засобів Усі найбільш часто застосовувані в сучасних установках об’ємного пожежогасіння газові вогнегасні склади можна умовно розділити на три основні групи. Це речовини хладонового ряду, діоксид вуглецю, широко відомий як вуглекислота (СО2) та інертні гази та їх суміші. Відповідно до державного стандарту[2] всі ці газові вогнегасі речовини застосовуються в установках пожежогасіння для гасіння пожеж класу А, В, С за ГОСТ 27331 та електрообладнання з напругою не вище зазначеного в технічній документації на застосовувані ГВЗ. Газові вогнегасники речовини Аргон, Азот, Інерген: - Озонобезпечні ; - Інертні, не викликають корозії металів, не реагує з більшістю матеріалів; - Час випуску 60 секунд ; - Контроль тиску за манометром ; - Аргон, азот і інерген відносяться до групи стислих (інертних) газових вогнегасних складів, для яких основним механізмом гасіння вважається розбавлення - зниження концентрацій кисню до значень, при яких горіння припиняється ; - Газові вогнегасники речовини Азот, Аргон, Інерген не застосовувані для пожежогасіння приміщень, де знаходяться або можуть знаходитися люди; - Рекомендується застосовувати тільки для гасіння приміщень, в яких попередньо евакуйовані люди. Хладон 218 (С F) Хладон 227ea (С3F7H) Хладон 318Ц (С F Ц) Шестифторна сірка (SF6) вогнегасний газоаерозольний суміш пожежа Аерозолеутворюючий вогнегасний склад - композиція спеціального складу, здатна до самостійного горіння без доступу повітря з утворенням вогнегасного аерозолю. Також автор праці [20] зазначає, що висока степінь газифікації ТПК сприяє підвищенню вогнегасної ефективності аерозолів. Зокрема професор Шкоруп О.І. наводить методику визначення моделі залежності часу гасіння від інтенсивності подачі ВР при різних способах подачі - послідовно і одночасно.[27] Використання процесів горіння для гасіння пожеж можливе або в опосередкованому вигляді (як хімічних джерел робочого тиску в порошкових або імпульсних вогнегасниках), або безпосередньо для гасіння (шляхом генерації вогнегасних аерозолів або інертних газів). Ефективним інгібуючим ефектом володіє аерозоль на основі неорганічних солей калію, який утворюється при згорянні АУС.