Особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ - Автореферат

Заповнення прогалин у праві дає можливість забезпечити належний юридичний захист прав громадян, рівність учасників правових відносин, сприяє зміцненню правового статусу особи, підвищенню рівня її соціальної захищеності у відносинах з державою, дозволяє активно впливати на прогресивні тенденції в країні, розвиток нормальних суспільних відносин, забезпечує стабільність і ефективність правового регулювання, гармонійне функціонування системи права та удосконалення нормативно-правових актів. Актуальність роботи випливає з особливостей аналогії права, тобто вирішення юридичної справи про не врегульовані нормативно-правовими приписами спірні відносини шляхом застосування принципів права, що ускладнене не лише відсутністю безпосередньої норми права, якою б ці відносини передбачались, але й норми, що регулює подібні за змістом відносини, що дозволило б застосувати аналогію закону. Актуальним і для теорії, і для практики правозастосування є визначення процесу вирішення юридичної справи за наявності прогалини у праві, виходячи із принципів права, підстав та умов їх застосування для цього, оскільки порядок дій уповноваженого субєкта у такому випадку корінним чином відрізняється від звичайного процесу застосування права через відсутність відповідної норми права. Найбільш вагомими працями, в яких висвітлюються проблеми заповнення прогалин у праві, у тому числі на підставі принципів права, є роботи: вітчизняних теоретиків Забігайла В.К., Зайця А.П., Козюбри М.І., Колодія А.М., Луць Л.А., Мурашина О.Г., Недбайла П.О., Рабіновича П.М., Скакун О.Ф., Фулей Т.І., Цвіка М.В., Шаповала В.М.; представників російської науки теорії права Акімова В.І., Алексєєва С.С., Байтіна М.І., Карташова В.М., Лазарєва В.В., Марченка М.М., Нерсесянца В.С., Піголкіна А.С., Явича Л.С., Янєва Я.Г.; а також представників цивільного та цивільного процесуального права Абушенка Д.Б., Авдюкова М.Г., Боннера А.Т., Комісарова К.І., Поленіної С.В., Пучинського В.К., Спасибо-Фатєєвої І.В., Туманова Д.А., Щелокаєвої Т.А., Єршова В.В.; трудового права Ашихміної А.В., Голованової О.А.; кримінального та кримінально-процесуального права Коржанського М.Й., Рахунова Р.Д.; адміністративного права Бєлкіна А.А., Коренева А.П. та інших. Серед спеціальних методів застосовувались методи тлумачення права та порівняльно-правовий, які надали можливість дослідити зміст прогалини у праві та аналогії права, відмежувати різноманітні поняття та явища (зокрема, аналогію права і аналогію закону, процеси вирішення юридичних справ за аналогією права і аналогією закону), виявити їх особливі риси, порівняти визначення терміну "аналогія права", які містяться у законодавстві різних країн, обґрунтувати допустимість застосування аналогії права за відсутності нормативного передбачення та при вирішенні окремих питань, повязаних з притягненням особи до юридичної відповідальності (розділи 1, 3).Неможливість швидкого врегулювання суспільних відносин, не регламентованих правом, шляхом внесення необхідних змін і доповнень до діючого права або видання нового нормативно-правового акту (усунення прогалини на правотворчому рівні) - з одного боку, та встановлена законом заборона відмови у правосудді і потреба вирішення справи про не передбачені правом суспільні відносини з метою юридичного захисту прав, свобод та інтересів осіб - з іншого, обумовлює необхідність кваліфікованого заповнення прогалини правозастосувачем. Аналогія права є одним із способів заповнення прогалин та займає серед цих способів особливе місце, оскільки використовує для вирішення справи принципи права (загальні, міжгалузеві, галузеві, інститутів права), які виконують безпосередньо регулятивну функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовчого рішення, у звязку з чим застосування аналогії права є складним творчим процесом. Для правильного застосування аналогії права необхідні специфічні умови, які забезпечують суворе дотримання законності при заповненні прогалин: 1) наявність справжньої прогалини у праві та неможливість її заповнення засобами аналогії закону; 2) обовязковість входження спірних суспільних відносин до сфери правового регулювання; 3) обєктивна потреба їх правового регулювання; 4) подібність неврегульованих нормативно суспільних відносин та правових відносин, охоплених вимогами, які виводяться із визначених принципів права; 5) вирішення справи у межах принципів права; 6) врахування інших принципів відповідного інституту або галузі права, загальних принципів права; 7) несуперечливість виробленого шляхом аналогії права правила для конкретного випадку діючим приписам права, правовому статусу осіб або їх законним інтересам; 8) відсутність законодавчої заборони на застосування аналогії права та інших перешкод до цього. Зазначений процес полягає у: 1) аналізі фактичних суспільних відносин, не врегульованих правом, з метою встановлення їх належності до сфери правового регулювання, потреби в їх правовій регламентації та вирішенні по суті; 2) дослідженні нормативно-правових приписів певного