Поняття художнього авторського стилю. Дослідження відношень і взаємозв’язків лінгвістичних одиниць і елементів тексту. Аналіз особливостей вживання іменника, дієслова, прикметника, прислівника та особового займенника у сучасній німецькій художній прозі.
Аннотация к работе
Реферована дисертаційна робота має за мету дослідити особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі. Дослідники єдині в тому, що без усвідомлення поняття авторського стилю неможливо визначити композиційну своєрідність твору, проникнути в глибини художнього тексту, встановити особливості словесної архітектоніки твору. Однак на даний час у вітчизняному мовознавстві немає досліджень особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі за допомогою лінгвостатистичних методів, які дають можливість розкрити такі закономірності сполучуваності слів, які неможливо виявити іншими методами. 6) встановити подібність між авторськими стилями за розподілом частот лексико-семантичних підкласів слів та, виявляючи особливості реалізації лексико-семантичних підкласів слів у стилі кожного автора, визначити подібність між окремими його творами і ступінь стабільності авторського стилю. Характер дослідження зумовив комплексне використання: індуктивного методу, який визначає напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та визначення закономірностей функціонування лексичних одиниць у авторському стилі; методу дистрибутивного аналізу та контекстологічного методу - для дослідження функціонування лексичних одиниць у тексті; методу моделювання лексико-семантичних підкласів слів; методу компонентного аналізу, що скерований на уточнення семантичної структури досліджуваних частин мови, та лінгвостатистичного методу (у тому числі критерію “хі-квадрат”, коефіцієнта спряженості К та коефіцієнта кореляції r) - для встановлення частотності окремих елементів мови.У першому розділі авторський стиль розглядається як проблема текстології, адже основою для дослідження авторського стилю є текст, подається аналіз наукових робіт, присвячених дослідженню стилю та авторського стилю вітчизняними та зарубіжними вченими, визначаються напрями цього дослідження, описується загальна методика та конкретні методи аналізу; розглядаються теоретичні питання, повязані з проблемами лексико-семантичних особливостей авторського стилю. Звідси випливає, що вживання тієї чи іншої лексичної одиниці в тексті буде залежати в першу чергу від того, що (які обєкти зовнішнього світу) описує автор. Розподіл частот вживання авторами лексико-граматичних класів (діаграма 1) засвідчує переважання у реалізації іменників (35%) та дієслів (27%), що збігається з результатами аналогічних досліджень в інших мовах (дані наведено в дисертації). Аналіз особливостей вживання ЛГК слів у авторському стилі за частотою розподілу тієї чи іншої лексичної одиниці значно перевищує теоретично очікувану величину і виявляє найбільшу відносну частоту реалізації прикметників у творах Т.Манна - письменника з глибоким чуттям слова. Наступним важливим етапом дослідження було встановити: 1) чи статистично суттєво відрізняється частота вживання ЛГК слів шістьма авторами в цілому; 2) між якими письменниками спостерігається найбільша подібність у вживанні ЛГК слів; 3) який з них найбільше наближений до деякої середньої (теоретичної) частоти вживання ЛГК.Проведене в обсязі даної дисертації дослідження особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі підтверджує, що розкриття кількісних співвідношень окремих лінгвостилістичних явищ, які беруть участь у творенні авторського стилю, дає змогу виділити його особливості та прослідкувати індивідуальну психологію творчості автора. У дисертації визначено лінгвістичний статус тексту і його елементів, здійснено системне вивчення лексичного складу творів та інвентаризацію лексико-семантичних груп іменників, дієслів, прикметників, прислівників, досліджено лексико-граматичні і лексико-семантичні елементи авторського стилю і обґрунтовано закономірності їх функціонування в текстах романів. Вивчення частоти уживаності різних лексико-граматичних одиниць у тексті передбачає два можливих підходи: а) при першому підході досліджується уживаність кожної частини мови стосовно одна до одної. Проведений у дисертації аналіз показав, що найбільшою лексико-семантичною селективністю (сукупне перевищення частот) у виборі підкласів іменників характеризуються стилі З.Ленца, Т.Манна, Ґ.де Бройна; прикметників - Т.Манна, Ґ.де Бройна Г.Белля, З.Ленца; дієслів - 3. Встановлено найбільшу подібність між авторськими мовними стилями за розподілом частот ЛСП: іменників - Вальзер Белль, Вальзер Марон, Марон де Бройн, Ленц Белль, Манн де Бройн, Марон Белль; найменшу - Манн Белль; прикметників - де Бройн Марон, де Бройн Вальзер, найменшу - Вальзер Ленц; дієслів - Вальзер Манн, де Бройн Манн, найменшу - де Бройн Ленц, Белль Ленц; прислівників - Белль Манн; Марон Белль, найменшу де Бройн Ленц.Лексичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. 68: Германська філологія. Чернівці: Рута, 1999. Семантичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози) //
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОсновний зміст дисертації викладено у таких публікаціях
Вывод
Проведене в обсязі даної дисертації дослідження особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі підтверджує, що розкриття кількісних співвідношень окремих лінгвостилістичних явищ, які беруть участь у творенні авторського стилю, дає змогу виділити його особливості та прослідкувати індивідуальну психологію творчості автора.
У дисертації визначено лінгвістичний статус тексту і його елементів, здійснено системне вивчення лексичного складу творів та інвентаризацію лексико-семантичних груп іменників, дієслів, прикметників, прислівників, досліджено лексико-граматичні і лексико-семантичні елементи авторського стилю і обґрунтовано закономірності їх функціонування в текстах романів.
1. Вивчення частоти уживаності різних лексико-граматичних одиниць у тексті передбачає два можливих підходи: а) при першому підході досліджується уживаність кожної частини мови стосовно одна до одної. Частоти уживаності лексико-граматичних елементів у досліджуваних прозових творах розподіляються (у порядку спадання) таким чином: іменники, дієслова, прислівники, особові займенники, прикметники. Отримані нами результати в основному збігаються з даними аналогічних досліджень у інших мовах; б) другий підхід дозволяє порівнювати не частоти реалізації різних частин мови, а частоти уживаності однієї і тієї ж частини мови у творах різних авторів. Проведений у дисертації аналіз показав, що найбільшою лексико-семантичною селективністю (сукупне перевищення частот) у виборі підкласів іменників характеризуються стилі З.Ленца, Т.Манна, Ґ.де Бройна; прикметників - Т.Манна, Ґ.де Бройна Г.Белля, З.Ленца; дієслів - 3. Ленца, Г.Белля, Т.Манна; прислівників - 3.Ленца та Ґ.де Бройна. Отже, можна з упевненістю прогнозувати, що якщо у авторському стилі зафіксовано перевищення частот реалізації прикметників, слід чекати високої частоти вживання в цьому ж художньому тексті іменників. Аналогічно: якщо в тексті зафіксована висока частота реалізації прислівників, то можна очікувати високу частоту вживання дієслів і прикметників. Ці спостереження зі всією очевидністю підтверджують той факт, що системність, тобто взаємоповязаність та взаємозумовленість елементів, притаманна не тільки мові, але й писемному мовленню (тексту).
2. Сукупність усіх прозових текстів, що досліджуються в дисертації, можна розглядати як деякий цілісний текст („функціональний стиль”), відносно якого індивідуально-авторські стилі виступають в якості текстів-варіантів. Однак такий розподіл має умовний характер. Звідси випливає, що сукупність усіх текстів автора можна розглядати як деякий цілісний текст, відносно якого текст окремого твору виступає в якості варіанту. Використані в дисертації квантитативні методи дозволили зіставити розподіл частот досліджуваних елементів у кожному тексті-варіанті порівняно з ієрархічно вищим цілісним текстом.
3. Порівнюючи різні тексти-варіанти один з одним, визначено ступінь подібностей і відмінностей між ними і виявлено творчий розвиток у реалізації лексичних одиниць у всіх досліджуваних стилях. Встановлено найбільшу подібність між авторськими мовними стилями за розподілом частот ЛСП: іменників - Вальзер Белль, Вальзер Марон, Марон де Бройн, Ленц Белль, Манн де Бройн, Марон Белль; найменшу - Манн Белль; прикметників - де Бройн Марон, де Бройн Вальзер, найменшу - Вальзер Ленц; дієслів - Вальзер Манн, де Бройн Манн, найменшу - де Бройн Ленц, Белль Ленц; прислівників - Белль Манн; Марон Белль, найменшу де Бройн Ленц.
4. Здійснене в дисертації дослідження лексико-семантичних елементів тексту показало, що поряд із вивченням вживання окремих - більших чи менших за обємом - лексико-семантичних груп у тексті художнього твору доцільне і можливе дослідження всього основного лексичного складу мови, використаного в сучасній німецькій прозі. Такий підхід дав можливість реконструювати всю систему взаємовідносин і взаємозвязків між лексичними підкласами і дати відповідь на питання глобального характеру: а) які лексико-семантичні підкласи слів відіграють найважливішу роль у німецьких прозових творах і, відповідно, володіють найбільшим ступенем стильової селективності; б) яким із цих підкласів надано перевагу в стилі того чи іншого письменника; в) чи зберігається перевага у вживанні певних лексико-семантичних підкласів у всіх творах автора незалежно від теми та змісту. Зокрема, можна стверджувати наступне: найбільше сукупне перевищення частот вживання (найбільший стилерозрізнювальний потенціал) мають підкласи іменників, що означають: почуття, емоції, стосунки між людьми; прикметників, що означають: оцінку обєкту щодо його вартості, значення, функції; дієслів: неспіввіднесених; стативних; прислівників: якісних; умови.
5. Фактичний матеріал засвідчує перевагу вживання певних лексико-семантичних підкласів у всіх творах одного і того ж автора, в деяких випадках - незалежно від теми і змісту твору, внаслідок чого спостерігається більша або менша стабільність авторського стилю. Найменшою лексико-семантичною стабільністю відрізняються авторські оповіді 3.Ленца та Г.Белля; найбільшою - М.Вальзера та М.Марон.
Дисертаційне дослідження має прямий звязок з теорією дискурсу. Методи відбору і аналізу характеристичних лексем як елементів структури авторського стилю можна вважати ефективними при дослідженні лінгвістики тексту в цілому.
Перспективним видається дослідження авторського формування абзацу, який є вагомою складовою тексту. Узявши за основу фактор частотності, можна проаналізувати лексико-семантичні звязки між елементами одного абзацу та між сусідніми абзацами.
Виявлені закономірності у вживанні лексико-семантичних підкласів слів доцільно дослідити та порівняти на матеріалі інших мов.