Висивітлення і характеристика теоретичних засад фразеології, що є основою для вивчення фразеологізмів. Дослідження особливостей вживання і семантики аналізованих біблеїзмів у сучасному художньому мовленні. Аналіз навантаження біблійних крилатих висловів.
При низкой оригинальности работы "Особливості вживання біблійних фразеологізмів у сучасних художніх текстах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична память, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва діяльність народу». Так про мову сказав відомий український письменник Олесь Гончар. Виникнення фразеологічних одиниць (далі ФО) сягає своїм корінням сивої давнини. Вони ввібрали в себе народний дух, відтворюють увесь колорит українського побуту, ремесел, розказують про неосяжний світ людських почувань тощо. Мета дослідження - проаналізувати особливості функціонування біблеїзмів у сучасній українському художньому мовленні.Фразеологія - порівняно молода лінгвістична наука. Виноградов розробив свою власну концепцію, за якою стійкість ФО є наслідком її семантичної цілісності, і включав до обсягу фразеології всі відтворювані «в готовому вигляді» сполучення слів - «фразеологічні одиниці» (ФО) [4, 160]. У сучасній українській мові термін «фразеологія» має декілька значень, а вживається принаймні в таких чотирьох: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови; І це спричинено певною мірою авторським розумінням обсягу фразеології як дисципліни, особливостей різних груп її одиниць. Але відсутність одностайності в розумінні самого обєкта дослідження, яким є фразеологізм, спонукає до необхідності кваліфікації фразеологізму як мовної одиниці, що не позбавлена асистемності й у мовній системі посідає місце на межі різних рівнів.У них відбита глибока мудрість народу, його вікова культура, боротьба проти неправди; виражено ставлення до праці, науки; засуджуються негативні риси людини. З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав ці усталені звороти - чудові перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнословянської і давньоруської (водити за носа, іду на ви) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю, потрібний як стоп-сигнал зайцю). Зокрема у фразеологізмах відображається духовне і матеріальне життя народу, які становлять «невичерпне джерело фразеотворення й водночас є екстралінгвістичним тлом, на якому обємніше проступають і мовні цінності. Наприклад, дурний як ступа, не в свої сани; чесати всіх під одну гребінку (мова перукарів); міняти шило на швайку (шевські вислови); сім раз примір, а раз відріж, тріщати по всіх швах (кравецьке ремесло); тримати облогу, брати меч в руки (військова термінологія); задавати тон, як по нотах, згущувати фарби (мистецьке життя) і т. д.книги, від biblos - папірус, за назвою міста Бібл, звідки привозили папірус) - слова або вислови зі Святого Письма (Біблії), що ввійшли в загальну мову, напр.: берегти, як зіницю ока; блудний син; випити чашу до дна тощо. Також можна знайти й інше визначення цього терміна: «зафіксована у тексті Біблії фразеологічна одиниця, що має синтаксичну структуру словосполуки, де семантична єдність домінує над структурною роздільністю компонентів, які утворюють цілісність» [2, 56]. З погляду походження біблеїзмів виділяють: 1) вирази, які вже в тексті Біблії відрізняються цілісністю значення (зберігати як зіницю ока, альфа й омега); 2) фразеологізми, утворені на базі вільних словосполучень Біблії, але отримали нове фразеологічне значення (зарити талант у землю); Він розділяє біблійні фразеологічні одиниці на дві великі групи: 1) «добіблійські» (корінь зла, сіль землі) - це фразеологізми, які вже в Біблії вживалися як метафоричні узагальнено-образні обороти.Біблія (або Святе Письмо) - це священна книга християн, тобто людей, які вірять у Небесного Бога-Отця - Творця усього сущого, а також у прихід, діяння, смерть на хресті й вознесіння на небо Сина Божого Ісуса Христа. Біблія усе це й описує: створення світу (Старий Заповіт) та земне життя Ісуса Христа (Новий Заповіт). Тому її ще називають Книгою Книг, тобто збіркою з багатьох книг, хоча цей же вислів можна трактувати й інакше - як найменування найкращої з книг. Писалася Біблія багатьма авторами в різні історичні періоди протягом шістнадцяти століть - починаючи з XIV ст. до н. е. і закінчуючи II ст. н. е. Показником такого впливу на мову є засвоєння нею великої кількості біблійних слів, фразеологізмів, афоризмів, більшість з яких не асоціюється в мовній свідомості зі Святим Письмом.Павлишин вказує такі основні ознаки постмодернізму: скептичність щодо будь-яких систем та ідеологій; іронія, гра, цитування; змішування жанрів, рівнів мовлення, високої й популярної культури; розвінчування ідеологій та ієрархій цінностей [16, 46]. Матеріалом мого дослідження стали твори Ліни Костенко та Василя Шкляра. Звичайно, у творах і Ліни Костенко, і Василя Шкляра (хоча значно рідше) знаходимо біблійні вислови в традиційному загальномовному значенні: І кого з наших теперішніх політиків майбутні історики назвуть по імені, а кого і в лупу не розгледять? Обидва автори використовують біблійні вислови у метафоричному вживанні, для відображення оригінального погляду на світ: Ви слухайте мене, будьте уважні, то все буде добре. Втечете від цього Содому й Гомор
