Особливості впливу взаємин з дорослими і однолітками на самооцінку старшого дошкільника - Автореферат

Динаміка прогресивних змін в освітньому просторі України актуалізує психологічні дослідження у сфері самосвідомості дітей дошкільного віку. До кола питань, висвітлених дослідниками у галузі вікової та педагогічної психології увійшла і проблема вивчення особливостей взаємин дітей із соціальним середовищем, яка трактується як один з аспектів розуміння тенденції розвитку і можливого прогнозування динамічних змін у самооцінці дітей дошкільного віку. Недостатня сформованість вмінь дитини адекватно оцінювати результати власної діяльності, поведінку та свою особистість в цілому вже у дошкільному віці призводить до виникнення низки проблем у становленні особистості дитини на наступному етапі розвитку. педагогічний психологічний самооцінка дошкільний Спостереження за практикою роботи дошкільних закладів, а також результати теоретичного огляду підходів дослідників до вирішення порушеної проблеми дають змогу загострити особливу увагу на таких її аспектах: складність вивчення та розбіжність у поглядах вчених щодо проблеми чинників розвитку самооцінки особистості; недостатня теоретична база щодо визначення ролі взаємин з однолітками і дорослими як інтегративного процесу у розвитку самооцінки дітей дошкільного віку; недостатнє методичне забезпечення процесу оптимізації самооцінки на дошкільному етапі дитинства з урахуванням вікових особливостей дітей зазначеного віку, складності процесу становлення самооцінки дітей у єдності двох її форм (загальної і конкретної), а також системи оновлення дошкільної ланки освіти (особистісно-орієнтований підхід, субєкт-субєктна взаємодія у навчально-виховному процесі). Таким чином, психолого-педагогічна значущість проблеми, необхідність подальшого розширення теоретичних і експериментальних досліджень обумовили вибір теми нашого дослідження: «Особливості впливу взаємин з дорослими і однолітками на самооцінку старшого дошкільника».У першому розділі - «Стан проблеми і теоретичні засади дослідження» - розкрито теоретико-методологічну базу дослідження, здійснено аналіз теоретичних положень з проблеми самооцінки особистості у структурі самосвідомості, розглянуто основні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до визначення структури, ґенези та умов розвитку самооцінки особистості, висвітлено проблему взаємин дітей з дорослими і однолітками як чинника розвитку їх самооцінки. Самооцінка розглядається як: стрижень самосвідомості особистості, показник її розвитку (Л. І. Як найскладніший компонент самосвідомості самооцінка є системним утворенням: має основні структурні компоненти (раціональний та емоційний); різні види (прогностична, актуальна і ретроспективна); показники (адекватність, стійкість, висота); виконує дві основні функції: регуляційну, на основі якої відбувається розвязання задач особистісного вибору та саморегулювання поведінки й діяльності; захисну, що забезпечує стабільність і незалежність особистості. Самооцінка може функціонувати на усвідомленому та неусвідомленому рівнях; виявляється в різних формах, які постійно переходять одна в одну: загальна (цілісне емоційне ставлення людини до себе, що є наслідком інтеграції уявлень про себе) і конкретна (оцінка своїх умінь у конкретній діяльності, що складається на основі результатів власної діяльності). Такими умовами визначено: включення дитини у систему особистісно орієнтованої субєкт-субєктної взаємодії з дорослим; створення ситуації успіху, у процесі якої визнавалися особистісні досягнення кожної дитини, що зміцнювало звязки дитини (субєкта) з оточуючими її людьми; насичення соціального простору сенсорними стимулами, що потребують активізації пошукової активності та процесів спілкування і взаємодії дітей з дорослими і однолітками; оволодіння кожною дитиною принципами партнерських стосунків у процесі спільної діяльності з оточуючими людьми, навичками конструктивного взаємооцінювання; забезпечення емоційного комфорту дитини під час налагодження взаємин з дорослими і однолітками, що досягалося розвитком вмінь дітей рефлексувати власні переживання, спрямовувати їх у позитивне русло; використання технік підтримки (підкріплювання, схвалення дій дитини, техніка «бути поруч з дитиною»); збагачення освітнього середовища через обовязкове включення в процес реалізації проектів спільної творчої діяльності, яка разом з елементами гри якнайкраще оптимізує побудову взаємин дітей з учасниками такої діяльності; забезпечення позитивних змін у характері взаємодії батьків та вихователів з дітьми через залучення їх до процесу спільної діяльності з дітьми та проведення тренінгової та консультативної роботи з ними.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у зясуванні психолого-педагогічних умов, які забезпечують гармонізацію загальної і конкретної самооцінки старших дошкільників у процесі взаємин з дорослими і однолітками. Визначено, що оптимізація самооцінки дітей зазначеного віку передбачає вивчення їх взаємин з дорослими і однолітками як інтегративного процесу. Існує розбіжність між рівнями розвитку з

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ