Агроекосистема як природний комплекс, змінений у результаті сільськогосподарської діяльності людини. Погода - фізичний стан атмосфери в певний момент або інтервал часу, який характеризується сукупністю метеорологічних елементів і атмосферних явищ.
Ріст, розвиток і урожайність сільськогосподарських культур істотно залежать від кількості сонячного світла, тепла і вологи, зміни погодних умов, особливостей клімату. Розміщення галузей сільського господарства, зон вирощування сільськогосподарських культур, спеціалізація господарств, системи машин і знарядь, які використовують у сільському господарстві, строки проведення польових робіт, технологічні прийоми великою мірою визначаються кліматом і погодою. З інтенсифікацією виробництва залежність сільського господарства від клімату і погоди посилюється, оскільки для синтезу великої кількості органічної речовини рослинам потрібні більші кількості світла, тепла, вологи, елементів живлення. Питаннями кліматоутворення, типів клімату, чинників його формування, закономірностей географічного поширення і зміни в часі, антропогенних впливів на клімат займається наука кліматологія, однією з прикладних галузей (розділів) якої є агрокліматологія, що вивчає клімат як чинник впливу на сільськогосподарське виробництво. Клімат формують фізичні (кліматотворні) процеси, які безперервно відбуваються в атмосфері і в активному шарі (приплив, перетворення і перенесення теплової, кінетичної та інших форм енергії, випаровування, конденсація, перенесення вологи тощо) і визначаються основними кліматотворними (кліматичними) чинниками - сонячною радіацією, газовим складом атмосфери, рельєфом, структурою підстильної поверхні, а також похідними від основних - вологістю повітря, атмосферними опадами, тиском і електричним полем, циркуляцією повітряних мас та ін.Зазначений підхід до визначення агроекосистем надає певні переваги передусім при вирішенні екологічної проблеми, «повертаючи» людину у біосферу. Проте головні теоретичні наслідки застосування такого підходу можуть бути корисними і у практичному сільському господарстві: - Позбавлення, нарешті, ілюзій щодо відмінності «соціалістичного» та «капіталістичного» природокористування у сільському господарстві. Це природокористування з боку Homo Sapiens однаково «відємне» по відношенню до природних екосистем починаючи з неоліту.
Зазначений підхід до визначення агроекосистем надає певні переваги передусім при вирішенні екологічної проблеми, «повертаючи» людину у біосферу. Проте головні теоретичні наслідки застосування такого підходу можуть бути корисними і у практичному сільському господарстві: - Позбавлення, нарешті, ілюзій щодо відмінності «соціалістичного» та «капіталістичного» природокористування у сільському господарстві. Це природокористування з боку Homo Sapiens однаково «відємне» по відношенню до природних екосистем починаючи з неоліту. За окремими оцінками , емісія вуглецю в атмосферу лише від землеробства у світі перевищує щонайменше на 10% його викиди від спалювання викопного палива. Тоді логічним є запитання, наскільки коректним є науковий підхід, закладений у Кіотський протокол і чи не слід вважати сільське господарство більш небезпечною для Біосфери галуззю? - Твереза оцінка новітніх технологій у сільському господарстві, особливо у землеробстві, які йдуть із Заходу і які начебто є «природозберігаючими», «енергоощадними», «екологічно толерантними».
Людина є частиною природи і повинна шукати такі форми свого буття, які б не вносили антагонізм у ці відносини. На практиці це означає беззаперечне усвідомлення аксіоми, що збільшення продуктивності сільського господарства можливе лише за рахунок біологічних ресурсів природних екосистем Землі. Темпи ж їх відновлення неспівставні у часі і просторі з природними механізмами .9 Отже, як це не парадоксально, в найближчий час людство очікує дилема або частково повертатись до натурального господарства, наукове обґрунтування чого здійснив ще 100 років тому відомий вітчизняний економіст Сергій Подолинський і яке можливо здійснити у межах агроекосистем, або продовжувати розширювати експансію на природні екосистеми планети.
Список литературы
1. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М., 1988.- 377с.
3. Горшков В.Г. Физические и биологические основы устойчивости жизни. / Отв. ред. К.С. Лосев. - М.: ВИНИТИ, 1995. - 470с.
4. Ермолов А.С. Наш земельный вопрос. М. 1906, с. 235с.
5. Екологічна енциклопедія: У 3 т. / Редколегія: А.В.Толстоухов (головний редактор) та ін.- К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. - Т.1: А-Е. - 432с.
6. Крючков В.Г. Территориальная организация сельского хозяйства. - М.: Мысль, 1978. - 333с.
7. Лапо А.В. Следы былых биосфер. - М.: Изд-во «Знание», 1987. - 208с.
8. Лосев К.С., Ананичева М.Д., Чеснокова И.В. Ландшафтоведение и экология - соотношения и структурные единицы. / Укр. геогр. журн. - 2001, № 4. - С.53.
9. Мечников И.И. Этюды оптимизма. М.: Наука, 1987. - С.199.
10. Лосев К.С. Бюджет антропогенного углерода и роль екосистем в его эмиссии и стоке в глобальном и континентальном масштабах. /Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию. Сборник научных трудов.- Киев, «Академпериодика», 2003. - С.36-41.
11. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд. Т.23. С.189.
12. Ракитников А.Н. География сельского хозяйства. - М.:Мысль,1970.- 342с.
13. Соколов И.А., Таргульян В.О. Взаимодействие почвы и среды: почва - память и почва-момент. / Изучение и освоение природной среды. - М., 1976. - С.150-164.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
