Ознайомлення з особливостями використання англійського комерційного арбітражу для вирішення спорів з іноземними компаніями в Україні. Визначення та аналіз проблемних питань у судовій практиці. Дослідження процесу визнання англійських арбітражних рішень.
Аннотация к работе
Основу правового регулювання визнання й виконання арбітражних рішень в Україні становить Конституція України, Конвенція ООН про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України), Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Закон України «Про міжнародне приватне право», Закон України «Про виконавче провадження» [1-6]. Аналіз змісту відповідних правових норм Конституції, Нью-Йоркської Конвенції, ЦПК України, Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку про те, що визнання рішення іноземного арбітражного суду - це поширення законної сили рішення іноземного арбітражного суду на територію України в порядку, установленому законом. Виконання ж рішення іноземного арбітражного суду означає застосування засобів примусового виконання рішення іноземного арбітражного суду в Україні в порядку, передбаченому ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження». 5 Нью-Йоркської Конвенції у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона представить компетентній владі за місцем, де проситься визнання й приведення у виконання, докази того, що рішення ще не стало обовязковим для сторін, або було скасовано, або його виконання було зупинено компетентною владою держави, в якій воно було постановлене чи закон якої було застосовано [2]. П. 58 англійського Закону «Про арбітраж», який застосовується під час проведення арбітражу в Англії, передбачає, що в разі, якщо сторони не домовилися про інше, арбітражне рішення, винесене арбітражним судом на виконання арбітражної угоди, є остаточним і має обовязкову силу як для сторін, так і для будь-яких інших осіб, які заявляють вимоги на підставі такого рішення або згідно з таким рішенням.Таким чином, у разі задоволення клопотання про визнання та надання дозволу на виконання англійського арбітражного рішення за результатами розгляду український суд повинен ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, яке підлягатиме фактичному виконанню на території України.
Вывод
Таким чином, у разі задоволення клопотання про визнання та надання дозволу на виконання англійського арбітражного рішення за результатами розгляду український суд повинен ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, яке підлягатиме фактичному виконанню на території України. Надавши дозвіл на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, суд із метою забезпечення його фактичного виконання повинен установити державному виконавцеві порядок і спосіб його виконання.
Список литературы
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.
2. Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень: Конвенція від 10 червня 1958 р. Офіційний вісник України. 2004. № 45. Ст. 329.
3. Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. №№ 40-41, 42. Ст. 492.
4. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 25. Ст. 198.
5. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. № 2709-IV. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 32. Ст. 422.
6. Про виконавче провадження: Закон України від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № ЗО. Ст. 542.
7. Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 12. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/v0012700-99 (дата звернення: 12.02.2018).
8. Постанова Верховного Суду України від 23 квітня 2014 р. по справі №6-39цс14. URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu. nsf/(documents)/B9F71DA8E03CD08DC2257CCA00204B6B (дата звернення: 12.02.2018).
10. Постанова Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 р. по справі №759/16206/14-ц. URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/ Vsu/vsu.nsf/6b6cle2e6ad3e2fcc225745c0034f4cc/914db29d93bdl39 2с2258097004а26аа (дата звернення: 12.02.2018).
11. Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 р. по справі №759/16206/14-ц. URL: http://reyestr.court.gov.ua/ Review/70760519 (дата звернення: 12.02.2018).