Суть комунікаційної функції релігії. Філософсько-релігієзнавче дослідження особливостей комунікаційної функції релігії у православ’ї, католицизмі та протестантизмі. Специфіка вербальної та невербальної комунікації християнської релігії в сучасних умовах.
Аннотация к работе
Сучасний стан культури, який характеризується феноменами глобалізації та постмодерних рефлексій, викликав до життя явище масовості, яке у гуманітарній сфері, зокрема у науці, літературі, мистецтві, релігії виявляється через феномен комунікації. Зараз у більшості християнських церков зявляються нові тенденції у комунікації, які проявляються у повній свободі, театралізації літургії з використанням у ній музики, співу; спілкування віруючих та зібрання спільнот відбуваються часто не у традиційних, а в довільних формах. Однією із причин такої ситуації є те, що церква в індустріальному суспільстві починає активно використовувати можливості радіо, телебачення та Інтернету для своєї комунікації. У сучасній соціокультурній ситуації актуальність теми повязана із: сучасним семіотичним поглядом на існування людини у світі і вивченням релігії як семіотичної системи; проблемою використання новітніх комунікаційних технологій у християнстві; можливістю за допомогою висвітлення комунікаційної функції релігії адаптувати християнство до сучасних соціокультурних вимог. Мета дисертації випливає з її актуальності і реалізується через вирішення окремих дослідницьких завдань, які зводяться до необхідності: • аналізу філософського, теологічного та релігієзнавчого осмислення комунікаційної функції релігії у християнстві; пояснення суті досліджуваного явища; визначення місця комунікаційної функції релігії у системі функціональності релігії, її звязку з основними та додатковими функціями;Ясперса, які допомогли усвідомити значення спілкування, діалогу та комунікації загалом для людини та проаналізувати особливості змін комунікаційних систем православя, протестантизму та католицизму під впливом різних соціокультурних ситуацій. Виговський у монографії “Функціональність релігії: природа і вияви” досліджує систему функціональності релігії та рівні її суспільного вияву, а також її еволюцію. У другому розділі “Комунікаційна функція релігії: християнський контекст” розглядається поняття функції релігії, аналізується змістове наповнення комунікаційної функції релігії, висвітлюються особливості невербальної та вербальної комунікації, сучасний стан комунікаційної системи християнства та вплив масмедіа на неї, характеризується архетипне підґрунтя релігійної комунікації. Використання графічних засобів полегшує комунікацію, робить її зрозумілою, але одночасно і надто спрощеною, ними користуються переважно у протестантській комунікаційній системі. По-перше, релігійна комунікація призначається не лише віруючим певної конфесії, а й широкому загалу людей, зацікавлених у такій комунікації; по-друге, релігійна комунікація постійно перебуває у нерозривному звязку із історичними, культурними, соціальними та іншими реаліями.