Особливості вивчення морфології у 6-7 класах загальноосвітніх шкіл - Дипломная работа

Державний статус української мови передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Мовна змістова лінія шкільної освіти спрямована на виховання і формування особистості, котра вільно та правильно користується літературною мовою (повноцінно володіє вокабуляром української мови, нормами і правилами сполучуваності мовних одиниць, культурою мови) в усіх сферах суспільного життя. Основні цілі вивчення морфології в курсі української мови полягають в інтенсивному розвитку інтелектуальних та творчих здібностей школяра, у володінні знаннями про механізм функціонування мови. Тому сьогодні актуальним є пошук нових підходів, за яких формування граматичних понять в процесі вивчення морфології максимально відповідатиме віковим, психолого-лінгвістичним закономірностям розвитку учнів, забезпечуючи наступність та перспективність накопичення термінологічного базису як необхідної складової мовної та мовленнєвої компетенції. Актуальною в сучасній школі залишається проблема засвоєння учнями основних норм української мови, зокрема морфологічних у процесі вивчення морфології в 6-7 класах.Вивчення частин мови спрямовано на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозміни й словотворення в українській мові, про синтаксичну функцію слів у мовленні. Усвідомлюючи особливості словозміни і словотворення, учні під час вивчення частин мови більш глибоко оволодівають нормами української літературної мови, зокрема нормами вимови, утворення форм слів, побудови словосполучень і речень, ознайомлюються з морфологічними й деякими синтаксичними синонімами. Вивчення морфології має практичну спрямованість, адже відкриває можливості для розвитку мовлення учнів на основі засвоєння граматичних норм і правил, сприяє збагаченню словникового запасу учнів, засвоєнню правил слововживання. Характеризуючи частини мови не лише за лексичними і морфологічними ознаками, за особливостями словозміни й словотворення, а й за синтаксичною функцією, учні запобігають помилкам у розрізненні частин мови і членів речення, уникають помилок під час визначення частин мови у випадках переходу прикметників у іменники, прислівників у прийменники. Провідним напрямом в опрацюванні частин мови має бути не ізольоване ознайомлення з лексико-граматичними групами слів, а вивчення системи частин мови та їх форм шляхом усвідомлення їх синтаксичної ролі в будові словосполучень і речень [42, c.133].Методика вивчення частин мови ґрунтується на специфічних принципах, що усталилися в сучасній лінгводидактиці. Для опрацювання теоретичних відомостей про частини мови, формування в учнів практичних умінь і навичок, крім відомих методів, доцільно застосовувати специфічні прийоми й принципи [41]. Принципи (специфічні): вивчення частин мови у звязку з фонетикою, лексикою та іншими розділами; вивчення частин мови на синтаксичній основі; вивчення системи відмінювання частин мови і словотвору у звязку з орфографією; вивчення частин мови в поєднанні з розвитком звязного мовлення учнів. Прийоми (специфічні): морфологічний розбір слова як частини мови; постановка слова в потрібній формі; розмежування аналогічних слів, що належать до різних частин мови; зіставлення граматичних форм; заміна одних форм іншими; складання словосполучень і речень з певними формами слів; спостереження над функціонуванням паралельних морфологічних форм; складання таблиць і заповнення готових таблиць прикладами; програмування, алгоритмізація та ін. Оскільки в початковій школі учні ознайомилися з системою частин мови, їхніми основними ознаками й категоріями, у них сформовані навички вживання частин мови.Вивчаючи тему «Загальна характеристика частин мови», доречно використати узагальнюючі таблиці, схеми-конспекти, завдання пошукового характеру на текстовому матеріалі з опорою на таблиці, схеми. Наприклад, у 6-му класі вчитель спирається на знання дітей, набуті у початковій школі: частина мови визначається за загальним значенням та відповідно до поставленого до неї запитання. В учнів повинно скластися цілісне уявлення про найважливіші ознаки частин мови, тому у визначеннях за допомогою узагальнюючої таблиці спершу дається вказівка на більш загальне, родове поняття, складовою частиною, видом якого є те, що підлягає визначенню, потім наводяться часткові, але істотні ознаки, що обмежують обсяг поняття і тим самим уточнюють, конкретизують його [40]. Навчаючи школярів морфології, вчитель повинен зважати на такі основні труднощі, повязані із засвоєнням частин мови, зокрема сплутування понять частина мови і член речення; визначення частиномовної належності слова у звязку з переходом однієї частини мови в іншу; помилки в розрізненні зовні схожих форм в межах однієї частини мови (гарний переказ, писати переказ). Вивчення числівника передбачає формування умінь розпізнавати числівники, розрізняти числівники та інші частини мови, які виражають числове значення, правильно утворювати відмінкові форми числівників, правильно використовувати у мовленні числівники (кількісні - в ролі

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методичні аспекти вивчення морфології

1.1 Лінгвістичні підходи до вивчення морфології

1.2 Принципи і прийоми вивчення частин мови

1.3 Особливості вивчення частин мови

1.4 Морфологічний розбір

1.5 Дослідницький підхід до навчання морфології української мови

1.6 Особливості засвоєння морфологічних норм української мови в основній школі

Розділ 2. Теорія і практика навчання морфології української мови в 6-7 класах

2.1 Основні поняття орфографії в шкільному курсі морфології української мови

2.2 Компетентнісний підхід до навчання української мови в 6-7 класах у процесі вивчення розділу «Морфологія»

2.3 Формування мовленнєвої компетенції учнів 6-7 класів на уроках української мови при вивченні розділу «Морфологія» засобами інноваційних технологій

2.4 Формування творчої активності учнів 6 - 7 класів при вивчені теми "Морфологія" на уроках української мови

Висновки

Список використаних джерел

Додаток