Корми і годівля свиней. Фактори, що впливають на відгодівлю свиней. Маса, до якої найбільш вигідно відгодовувати свиней. Планування парувань та опоросів, визначення приплоду. План відгодівлі, вирощування ремонтного молодняку та виробництва м’яса.
Аннотация к работе
.2 Розрахунок руху основного стада і того, що перевіряється. 2.5 План постановки молодняку на дорощування ,відгодівлю та в групу ремонтного молоднякуСвині відносяться до всеїдних тварин , і тому для їх годівлі використовують корми як рослинного , так і тваринного походження. Але не слід забувати про те , що надлишок білка в кормі може призвести до погіршення його використання тваринами , що в свою чергу веде до підвищення витрат на виробництво свинини. При інтенсивному відгодівлі молодняк досягає живої маси 90-100 кг у віці 6-7 місяців і витрати корму на 1 кг приросту становлять 4,0-4,5 корм , одиниці і менше. Свині , яких протягом ряду років вирощують в умовах недокорма і поганого догляду та утримання , досягають маси 90-100 кг у віці старше року і при витратах корму на 1 кг приросту 8-10 корм , одиниць і більше. У звязку із збільшенням у складі приросту жирової тканини , тобто з підвищенням калорійності , витрати корму на 1 кг приросту зростають з 4-4,5 корм , одиниці в перший період відгодівлі до 5,5-6,5 . У цей період у тварин ще досить високі середньодобові прирости на кормах , багатих вуглеводами , - картоплі , цукрових буряках , гарбузах з невеликими добавками концентратів .Система утримання свиней спрямована на створення оптимальних умов зовнішнього середовища для тварин, забезпечуючи тим самим їх високу продуктивність, продовження термінів використання основного стада, зниження витрат праці на виробництво одиниці продукції. У цю систему входять наступні технологічні елементи: будівлі, внутрішнє планування, станково-боксовое обладнання, технічне обладнання для годування та напування тварин, підтримки оптимальних параметрів мікроклімату всередині приміщень, прибирання та видалення гною. Для утримання свиноматок і ремонтного молодняку як у фермерських так і в присадибних господарствах використовують вільно-вигульну систему, а відгодівельного поголівя - безвигульну.одержання від матки за рік до 2,4 опоросу та до 24 поросят, завдяки ранньому відлученню поросят в 28-денному віці, внаслідок чого свиноматки мають здебільшого нормальну (для парування) вгодованість і вже в перші дні після відлучення поросят приходять в охоту і запліднюються. 1.6 Кількість опоросів за рік: на основну матку на матку , що перевіряються 2 1 Кількість опоросів (Ко) в розрахунку на 1 основну свиноматку визначається шляхом ділення річної кількості їх опоросів на поголівя основних свиноматок і становить 1,72 опоросів/гол.(224 опоросів:130 голів), а вихід поросят на 100 основних свиноматок (ВП100) - діленням загальної кількості поросят при відлученні (разом від основних та перевірюваних свиноматок) на чисельність основних свиноматок; одержаний результат помножується на 100. Тривалість умовно зимового періоду-( з 1 жовтня по 30 квітня )212 днів, а умовно літнього (з 1 травня по 30 вересня)-153 дня .Тривалість утримання свиней технологічних груп свиней становить : основних та перевіюваних кнурів, холостих свиноматок - 365 днів; ремонтних кнурців-153 дня; основні та перевірювані матки: 1 період поросності - 84дні , 2 період поросності-30 днів, підсисний період - 60 днів; поросята-сисуни - 60 днів; поросята на відгодівлі - згідно умов завдання; ремонтні свинки з часу постановки на вирощування в травні та червні і до парування в грудні, січні - 214 днів; дорослі свині на відгодівлі - 60 днів. Кількість кормо днів по кожній групі за умовно-зимовий, умовно-літній періоди та за рік визначається множенням кількості голів в групі на кількість днів періоду Кількість тварин в технологічних групах визначається за попередніми розрахунками та наведена в таблицях 2,3,4.При правильному виборі технології виробництва на дрібних фермах і раціональному їх розміщенні в господарствах вдається повністю виключити забруднення водойм , повітряного басейну і грунту тваринницькими стоками , шкідливими запахами. У той же час функціонування дрібних ферм дозволяє раціонально і з найбільшою ефективністю використовувати природні кормові ресурси , відходи рільництва і за рахунок цього різко скорочувати витрати на виконання транспортних робіт по підвозу кормів , вивезенні гною. Всі ці позитивні моменти зумовлюють необхідність прискореної розробки раціональних технологій і створення комплектів машин для механізації процесів на дрібних фермах. При цьому специфічні особливості виробництва , а також організації праці , обліку та реалізації продукції , висока ефективність розвитку оренди на таких фермах зумовлюють і вимоги до складу технічних засобів , рівню їх автоматизації та надійності , енергетичної базі , формам організації використання . Застосовувані технологія і організація виробництва на дрібних фермах базуються на використанні переважно ручної праці або окремих найпростіших машин і знарядь , особливо для приготування і роздачі кормів , прибирання гною .
План
Зміст
Вступ
1. «Вдалий вибір породи-одна із складових успіху»
1.1 Корми і годівля свиней
1.2 Фактори,що впливають на відгодівлю свиней
1.3 Маса до якої найбільш вигідно відгодовувати свиней
1.4 Утримання свиней
1.5 Інтенсивні технології вирощування свиней
2. Розрахункова частина
2.1 Необхідні умови для розрахунків
Вывод
Відмітна особливість виробництва продукції на дрібних фермах(фермерських та присадибних) - висока екологічна чистота в порівнянні з великими тваринницькими обєктами . При правильному виборі технології виробництва на дрібних фермах і раціональному їх розміщенні в господарствах вдається повністю виключити забруднення водойм , повітряного басейну і грунту тваринницькими стоками , шкідливими запахами. Витрати праці і коштів на ветеринарні заходи , утилізацію гною , охорону середовища на дрібних фермах в 2-3 рази менше , ніж на великих обєктах .
Реконструкція та технічне переоснащення дрібних ферм мають велике соціальне та економічне значення. Забезпечуючи практично рівномірну зайнятість робочого населення протягом року , дрібні ферми є , таким чином , джерелом збереження і розвитку прилеглих невеликих населених пунктів і сіл. У той же час функціонування дрібних ферм дозволяє раціонально і з найбільшою ефективністю використовувати природні кормові ресурси , відходи рільництва і за рахунок цього різко скорочувати витрати на виконання транспортних робіт по підвозу кормів , вивезенні гною. Всі ці позитивні моменти зумовлюють необхідність прискореної розробки раціональних технологій і створення комплектів машин для механізації процесів на дрібних фермах. При цьому специфічні особливості виробництва , а також організації праці , обліку та реалізації продукції , висока ефективність розвитку оренди на таких фермах зумовлюють і вимоги до складу технічних засобів , рівню їх автоматизації та надійності , енергетичної базі , формам організації використання .
Застосовувані технологія і організація виробництва на дрібних фермах базуються на використанні переважно ручної праці або окремих найпростіших машин і знарядь , особливо для приготування і роздачі кормів , прибирання гною .
Технологія виробництва на таких фермах не має чіткої регламентації утримання і годівлі різних вікових груп тварин. Через відсутність машин оптимальної продуктивності на дрібних фермах багатьох господарств використовуються високопродуктивні агрегати , що перевищують фактичні обсяги робіт в 3-4 рази. У свинарстві для індивідуального обслуговування тварин лише невелику питому вагу з випускаються машин і устаткування, переважно стаціонарних - верстати для індивідуального і групового утримання свиней , індивідуальні та групові напувалки для свиней , засобів для опромінення і обігріву молодняку, вентиляції приміщень - придатний для використання на малих фермах . Потреба для ферм певного розміру зазначених машин і установок залежить від місткості та конструкції будівель.
Більшість стаціонарних , що випускаються промисловістю , машин і устаткування поставляється господарствам з жорстко встановленої комплектацією для обслуговування певного поголівя тварин: стаціонарні роздавальники кормів з жорсткою довжиною транспортерів тощо Машини та обладнання цієї групи також можуть використовуватися на фермах і в приміщеннях з меншою місткістю і габаритами. У цьому випадку господарства змушені через монопольного становища промислових підприємств нести підвищені витрати на придбання зайвих вузлів і матеріалів , передбачених комплектацією.
Аналіз виробництва свинини в дрібних господарствах (фермерських і присадибних ) свідчить про доцільність вирощування і відгодівлі свиней з використанням вологих мішанок , до складу яких можуть бути введені корми місцевого виробництва ( комбікорм власного виробництва , відходи технічних виробництв , соковиті корми) .
Список литературы
Вступ
Свинарство є однією з ефективних галузей тваринництва, яка забезпечує населення цінними продуктами харчування, такими як мясо, сало. Після забою свиней залишаються побічні продукти - шкури, щетина, кишки, кров тощо, які використовують як сировину для подальшої переробки. Цінним органічним добривом є гній свиней - за рік від однієї тварини можна отримати до 1 т гною.
Для свиней характерні скороспілість та багатоплідність, які дають можливість за короткий період отримати від них значно більше мяса, ніж від інших видів сільськогосподарських тварин. Тому не випадково свинарство вважають галуззю великих можливостей. Як стверджував ще в 1927 р. академік М.Ф. Іванов, коли в країні виникає необхідність збільшити виробництво мяса і жирів, то населення насамперед посилює розведення свиней.
Жир свиней має цінні харчові якості, містить усі незамінні жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, арахідонову) і перетравлюється в організмі людини на 96 - 98 %, що ставить його в один ряд із вершковим маслом.
У середньому мясопереробні підприємства використовують 60 - 65 % свинини для ковбасного і консервного виробництв, 10 - 15 - для виготовлення копченостей та 25 - 30 % спрямовують на реалізацію у свіжому вигляді. За такого співвідношення необхідно вирощувати: мясних свиней - 71 - 75 %, жирних - 15 - 17 і беконних - 10 - 12 %.
Виробництву свинини завжди приділяли значну увагу як у всьому світі, так і в Україні зокрема. Так, за даними ФАО, у світовому масштабі поголівя свиней у 2002 р. становило 941,02 млн голів, а виробництво свинини - 94,2 млн т, що порівняно з середніми показниками 1989 - 1991 рр. збільшилося відповідно на 84,4 млн голів (9 %) та 24,5 млн т (26 %). За наведений період виробництво свинини зросло на 17 % порівняно зі збільшенням поголівя.
Цінні господарськи корисні ознаки свиней гарантують їх перевагу у виробництві мяса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Тому не випадково у країнах з розвиненим тваринництвом (Данія, ФРН, Нідерланди, Угорщина) зростання виробництва мяса має місце головним чином за рахунок інтенсивного розвитку свинарства.
Якщо виробництво свинини у світі прийняти за 100 %, то її виробляють, %: в Азії - 55,7, Європі - 26,5, Північній Америці - 13,0, Південній - 3,5, Африці - 0,8, Океанії - 0,5.
Частка свинини в балансі мяса у більшості країн Європи становить понад 50, а в Китаї - навіть 80 %. Найбільшими її виробниками в Європі є Німеччина (4123 тис. т), Іспанія (2985), Франція 2350), Данія (1759), Польща (1710), Російська Федерація (1595), Італія (1510 тис. т) та інші країни, для яких характерна стабілізація виробництва свинини або його зростання.
В Україні на 1 січня 2004 р. кількість свиней досягла 7321,5 тис. голів, виробництво свинини в забійній масі в 2002 р. - 610 тис. т на рік, а частка її від загальної кількості мяса - 37,2 %.
Нині в країні використовуються вітчизняні та зарубіжні породи свиней. Більшість з них добре пристосована до місцевих умов годівлі, утримання, має високу продуктивність. В середньому по всіх генотипах свиней вік досягнення живої маси 100 кг сягає 170-195 днів при середньодобових приростах 650-850 г і витраті кормів на 1 кг приросту живої маси 3,6-4,1 корм. од. Для господарств різних категорій розроблена селекційно-технологічна система виробництва свинини, що базується на поєднанні роботи племінного і товарного свинарства з широким впровадженням методів схрещування і гібридизації. Ці методи обумовлюють гетерозисний ефект, що сприяє підвищенню продуктивності свиней на 10-15 % порівняно з чистопородними тваринами.
Серед основних завдань галузі - розробка сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, зниження собівартості виробленої продукції, подальше поліпшення існуючих і нових порід, типів, ліній та кросів, спрямованих на підвищення продуктивності тварин, поліпшення відгодівельних якостей одержуваного приплоду, а також пошук дешевих і багатих на протеїн місцевих кормів та раціональне використання останніх у господарствах із різними формами власності.
Харчова цінність свинини. Мясо свиней - біологічно повноцінний продукт харчування. Воно містить менше води, ніж яловичина та баранина, і характеризується високою енергоємністю. Свинина багата на повноцінний білок, який містить незамінні амінокислоти, а також мінеральні речовини та вітаміни. Вона ніжна, соковита, добре консервується і найбільш придатна для виготовлення ковбасних, копчених виробів та мясних консервів. Продукти із свинини мають високі смакові якості, які не втрачаються під час консервування та їх тривалого зберігання.
У процесі структурної перебудови агропромислового комплексу значне місце посідають особисті підсобні господарства громадян. Вони відіграють важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування, створенні продовольчих ресурсів держави, а також впливають на формування цін продовольчого ринку. Перспективними формами фермерства слід вважати поступову трансформацію особистих господарств населення у фермерські і формування виробничих фермерських кооперативів, які успішно розвиваються в передових країнах світу.
1.
«Вдалий вибір породи-одна із складових успіху»
Для розведення та вирощування свиней в індивідуальному господарстві слід вибирати ту породу , яку розводять в даній зоні , тому що вона найбільш пристосована до місцевих кліматичних умов і кормів.
У напрямку продуктивності породи свиней можна розділити на три групи.
Найчисельнішою з них є породи мясо-сального ( універсального ) напрямку продуктивності. Порода цього напрямку характеризується поєднанням високих відтворювальних , відгодівельних і мясних якостей.
До другого напрямку продуктивності належать породи мясного і беконного типу. Разом з хорошими відтворними і відгодівельними якостями свині цього напрямку мають найбільш високу мясність туш.
До тварин третьої групи відносяться свині , що володіють відмінними відгодівельними якостями , але у них багатоплідність нижче , ніж у перших двох груп і в тушах переважно більше сала.
Для отримання поросят краще всього вибирати свинок мясо-сальної групи. Для отримання мясної пісної свинини рекомендується ставити на відгодівлю свиней мясних або беконних порід або помісних , тобто отриманих від схрещування цих порід.
Щоб отримати тушу з переважаючою кількістю сала , тоді краще брати для відгодівлі породних тварин універсального або сального напрямку продуктивності або ж використовувати їх помісі .
Серед порід свиней найбільш розповсюдженою в Україні є велика біла. Ця порода - універсальна, мясо - сального напрямку продуктивності. Звичайно, є породи мясного і беконного напрямку продуктивності (українська мясна, полтавська мясна, ландрас, уельська), а також помісні та гібридні тварини, які характеризуються високою енергією росту та відгодівельними якостями.
Вибираючи порося для відгодівлі, господар повинен спочатку чітко визначитися з її метою. Дуже важливо правильно вибрати здорове порося для вирощування і відгодівлі: воно рухливе, щетина блискуча, щільно прилягає до шкіри, пятачок рожевий, прохолодний на дотик і вологий.
Для мясної відгодівлі потрібно ставити поросят скоростиглих порід (велика біла, українська мясна, полтавська мясна, ландрас, уельська) у віці 3-4 місяці, з середньою масою тіла 25-35 кілограмів, і закінчувати її в 7-8 місячному віці з досягненням маси тіла 110-120 кг; середньодобові привіси за весь період відгодівлі становитимуть 500-510 грамів.
У приватних господарствах, враховуючи сучасні умови, вигідно відгодовувати свиней до напівсальних та сальних кондицій з масою тіла 170-200 і більше кілограмів. Напівсальна та сальна відгодівля дають змогу отримати велику кількість високоякісного сала та внутрішнього жиру. Для цього виду відгодівлі використовують, окрім молодих тварин, вибракуваних дорослих тварин, малопродуктивних свиноматок.1.Дурст Л., Ватман М. Кормление сельскохозяйственных животных.- под редакцией Ибатулина И. И., Проваторова Г. В.-Винница, НОВА КНИГА , 2003.-384 с.
2 . Практикум із свинарства і технології виробництва свинини / В.І. Герасимов, Ю.В. Засуха, В.М. Нагаєвич та ін. - Харків: Еспада, 2003. - 224 с.
3.Проваторов Г.В., Проваторова В. О. Годівля сільськогосподарських тварин : Підручник. - Суми: ВТД „Університетська книга” , 2004.- 510 с.
4. Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, Л.М. Цицюрський, Д.І. Барановський та ін. - Харків: Еспада, 2003. - 448 с.
5.Степанов в.и., Максимов Г.В. Технология призводства свинины. - М. : Колос, 1998.- 302с.
6. Рибалко В.П., Баньковський Б.В., Коваленко В.Ф. та ін. Інтенсивна технологія виробництва свинини.-К.: Урожай, 1991.-176 с.
7. Рибалко В.П., Мельник Ю.Ф., Нагаєвич В.М., Герасимов В.І. - Породи свиней в Україні. - Харків: Еспада, 2001.- 79 с.
8. Свеженцов А.И. Основы полноценного кормления свиней.- Днепропетровск: Арт-Пресс, 2000.-359 с.
9.Свечин Ю.К. Организация производства свинины на промышленной основе.-М.: Агропромиздат, 1985.-23 с.
10. Трончук І., Трончук А. Прогнозування виробництва конкурентоспроможної свинини // Тваринництво України.-1999.-№ 1-2.-с.26-27.
11. Трончук И.С., Фесина Б.Е., Почерняева Г.М. и др. Кормление свиней.- М.: Агропромиздат, 1990.