Розглянуто принципи співвідношення жанрово-стилістичних особливостей авторського "Я" публіцистики Рахманного з особливостями індивідуального стилю та зі специфікою його суто особистісного світогляду. Розкрито жанрову парадигму, якою послуговується автор.
Аннотация к работе
Розкрито жанрову парадигму, якою послуговується автор для презентації біографічних фактів, відомостей та власних думок, що дає якомога повніше висвітлити історичні події та їх передумови. В статье рассматриваются принципы соотношения жанрово-стилистических особенностей авторского «Я» публицистики Романа Рахманного с особенностями индивидуального стиля автора и спецификой его сугубо личностного мировоззрения. Раскрывается жанровая парадигма, которой пользуется автор для презентации биографических фактов, сведений и собственных мыслей и которая позволяет полнее осветить исторические события и их причины. The genre paradigm used by the author to present biographical facts, information and own thoughts, which allows to fully cover historical events and their preconditions, is considered. Рахманного і, зокрема, літератури, звісно, має інше підґрунтя, проте, досліджуючи особливості світосприйняття автора як основи стилю, враховуємо істотний вплив нового середовища, у якому публіцист волею долі опинився.Рахманного виявляється в публіцистичному творі за допомогою демонстрації різних світоглядних позицій. Публіцист ділиться із читачами власними думками, знаннями, моральними уявленнями й прагненнями, життєвими цінностями, політичними прогнозами. Серед прийомів ми особливо виділяємо категорію «Я-автор». Використовуючи цей своєрідний інструмент, Роман Рахманний активно присутній в описуваних подіях, вільно висловлює свої думки, встановлює контакт з героями, виражає власну позицію тощо. Оскільки в центрі публіцистичного тексту стоїть автор, який описує події й висловлює своє ставлення до повідомлюваного.
Вывод
Авторська свідомість Р. Рахманного виявляється в публіцистичному творі за допомогою демонстрації різних світоглядних позицій. Публіцист ділиться із читачами власними думками, знаннями, моральними уявленнями й прагненнями, життєвими цінностями, політичними прогнозами. Наявність субєктивного начала не суперечить документальній основі твору. Різні прийоми авторського самовираження лише сприяють більш глибинному осмисленню обєктивних сторін описуваної події.
Серед прийомів ми особливо виділяємо категорію «Я-автор». Використовуючи цей своєрідний інструмент, Роман Рахманний активно присутній в описуваних подіях, вільно висловлює свої думки, встановлює контакт з героями, виражає власну позицію тощо. Не можна не погодитися з думкою, що функція впливу публіцистичного тексту яскраво виявляється в синтаксисі. З великого арсеналу синтаксичних структур публіцист обирав ті, які допомогли йому глибше впливати на тогочасного, а відтепер і реального читача. Оскільки в центрі публіцистичного тексту стоїть автор, який описує події й висловлює своє ставлення до повідомлюваного.
У творчості публіциста представлені тільки окремі жанрові різновиди нарису. Передусім його спадщина досить широко репрезентує проблемний нарис. У цьому жанровому різновиді автор прагне осмислити перешкоди, що стоять на шляху розбудови державності. При цьому він бере не лише певні біографічні факти та власні думки, а й залучає відомості, які дають змогу якомога повніше висвітлити історичні події та передумови.
Виділяємо такі риси стильового рішення Р. Рахманного: публіцист (з огляду на подвійне перебування: духовне - «у вітчизні» і фактичне - на чужині) - природний та компетентний посередник між різними соціокомунікативними середовищами й ментальними культурами;
його публіцистичний доробок тяжіє як до синтезу елементів української і чужих ментальних культур, так і до контрастного протиставлення цих елементів (опосередковано і неявно - як, наприклад, через гіперболізацію позитивних національних рис народу та через викриття чужинських).
Варто зазначити, що стиль написання публіцистичних творів Р. Рахманного має певні особливості: по-перше, співвідношення реальних подій з попередніми; по-друге, реконструювання контактів з героями твору, які були в автора раніше; по-третє, розмірковуючи, готує читача до певних висновків. Значення цих вставних конструкцій полягає й у тому, що вони виконують у тексті певну композиційно-значеннєву роль для увиразнення авторського «Я».
Можливість аналізу жанрово-стилістичних особливостей репрезентацій авторського «Я» в публіцистиці націонал-патріотичного спрямування провідних письменників, журналістів з метою визначення авторських комунікативних стратегій у контексті інформаційного базису України для формування цільових стратегій вибудовування патріотично-консолідуючого образу держави визначає перспективи подальшого дослідження.