Особливості вирішення службово-трудових спорів та правового захисту працівників органів внутрішніх справ України - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається відсутністю наукових праць, присвячених проблемі вирішення службово-трудових спорів і правового захисту працівників органів внутрішніх справ (далі ОВС) України, та полягає у: - науковій і практичній важливості вивчення малодослідженої теми вирішення службово-трудових спорів працівників ОВС; створенні ефективного правового механізму, спроможного забезпечити належний розгляд службово-трудових спорів; Створення дієвого механізму захисту службово-трудових прав працівників ОВС розглядається дисертантом як один з елементів реформування системи Міністерства внутрішніх справ (далі МВС), що має на меті створення високопрофесійної правоохоронної структури. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному розкритті суті й особливостей службово-трудових спорів працівників ОВС, специфіки їх розгляду та вирішення, розробці конкретних практичних рекомендацій, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування. Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми службово-трудових спорів та порядок їх вирішення, діяльність органів і осіб, які можуть здійснити захист службово-трудових прав працівників ОВС.У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на її звязок з науковими планами й темами, визначаються обєкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, їх апробація.З метою визначення особливостей причин службово-трудових спорів проводилось анкетування працівників ОВС (у Волинській, Запорізький, Харківській областях, слухачів Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС, слухачів факультетів заочного навчання Національного університету внутрішніх справ та Запорізького юридичного інституту МВС України), досліджувалися відповідні справи в судах, рішення, прийняті начальниками стосовно службово-трудових спорів, прокурорська практика (у Волинській, Запорізькій, Харківській областях, Автономній Республіці Крим), що дало змогу виявити основні фактори, які сприяють виникненню службово-трудових спорів. Узагальнюючи погляди вчених-юристів, результати анкетування та правозастосовної практики, автор виділяє три групи причин службово-трудових спорів: 1) причини субєктивного характеру (неправильне, найчастіше довільне тлумачення окремими начальниками служб та підрозділів вимог законів, а також керівних документів МВС; незнання або дуже приблизне знання субєктами правовідносин Закону України "Про міліцію", Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, Дисциплінарного статуту ОВС, відомчих наказів, інших нормативних актів, що регулюють службово-трудові відносини працівників ОВС; ігнорування вимог законів, наказів, інструкцій керівниками служб та підрозділів при виданні окремих наказів, розпоряджень, повязаних із правами й обовязками підлеглих; бюрократизм, ігнорування прав та законних вимог працівників ОВС, перевищення службових повноважень деякими начальниками служб і підрозділів; відсутність виконавчої дисципліни, зволікання у прийнятті рішень; свідоме блокування нормативних актів начальниками служб та підрозділів; непідготовленість частини працівників відділів по роботі з особовим складом, тилових органів до компетентного і кваліфікованого здійснення своїх службових обовязків; відступ працівників відділів по роботі з особовим складом від вимог, викладених у Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС та інших нормативних актах; грубі порушення процедури звільнення працівників ОВС; добросовісна помилка одного з субєктів спору стосовно наявності чи відсутності юридичних фактів, з якими закон повязує виникнення, зміну чи припинення правовідносин); 3) причини організаційно-господарчого характеру, повязані з недоліками в організації праці (служби) (недоліки в організації праці, обліку, контролі за мірою праці; недоліки в забезпеченні й фінансуванні з причин, що не залежать від керівництва; вкрай невчасне надання працівникам ОВС (у тому числі і при звільненні зі служби) передбачених видів забезпечення; неритмічність роботи, відсутність наукової організації праці; слабке значення атестаційної роботи; нечітка регламентація посадових обовязків; відсутність дієвого - як зовнішнього, так і внутрішнього - контролю за прийняттям рішень начальниками служб і підрозділів стосовно проходження служби; відсутність у МВС дієвого механізму інформування про прийняті відомчі нормативно-правові акти, внесення змін і доповнень до діючих, слабка правова пропаганда; недоліки як управлінських органів системи МВС, так і професійної спілки атестованих працівників ОВС у профілактиці причин службово-трудових спорів). В іншому разі, коли орган спеціально не створювався для розгляду службово-трудових спорів, але в силу виконуваних функцій може прийняти до розгляду звернення працівника ОВС і винести по ньому рішення, слід говорити про право органу на розгляд службово-трудового спору (вирішення с

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ