Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців - Автореферат

Реалізація положень Конституції України і успішне здійснення завдань держави, повязаних із її розвитком, соціально-економічними і ринковими перетвореннями, значною мірою залежить від державної служби. Сенс вивчення державної служби як різновиду трудової діяльності з позицій науки трудового права полягає у тому, щоб розглядати відносини державної служби як окремий різновид трудових відносин, які потрапляють під регулюючий вплив законодавства про працю, але з певною специфікою. розглянути та проаналізувати особливості виникнення трудових правовідносин державних службовців, у звязку з чим визначити: умови прийняття на державну службу, гарантії та обмеження прав громадян при прийнятті на державну службу, правове значення актів конкурсного відбору та призначення на посаду як підстав виникнення трудових правовідносин державних службовців; розробити пропозиції по вдосконаленню законодавства, що регулює ці питання; розглянути та проаналізувати особливості припинення трудових правовідносин державних службовців за підставами, передбаченими як КЗПП України, так і законодавством про державну службу; внести пропозиції по вдосконаленню законодавства з цих питань та встановленню належного рівня їх правових гарантій. Зокрема, історичний, діалектичний та порівняльно-правовий методи використовувалися при вивченні вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо регулювання трудових відносин державних службовців; абстрагування та узагальнення - у процесі розробки різних правових понять і категорій, таких як державна служба, державний службовець, правовідносини, посада тощо; системно-структурний - у процесі виявлення особливостей виникнення, зміни та припинення правовідносин державних службовців, а також при дослідженні обєктивної необхідності диференціації у правовому регулюванні праці державних службовців; формально-юридичний - у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання трудових відносин державних службовців та подальшого їх удосконалення.“Класифікація трудових відносин державних службовців” відмічається, що трудові відносини державних службовців відрізняються між собою в залежності від виду державного органу. Вона дає змогу дослідити особливості правового статусу державного службовця в залежності від завдань і функцій, що покладаються державою на той чи інший державний орган. “Умови прийняття на державну службу” відмічається, що закріплюючи право кожного громадянина України поступати на державну службу, Закон України “Про державну службу” встановлює ряд додаткових, поряд з КЗПП, умов, необхідних для реалізації цього права. У Законі України “Про державну службу” автором пропонується передбачити вичерпний перелік умов прийняття на державну службу, що надасть змогу громадянам України мати більше гарантій для реалізації права рівного доступу до державної служби. Обмеження віку перебування на державній службі (для чоловіків - 60 років; для жінок - 55 років) не завжди є виправданим для державних службовців, які незалежно від віку можуть ефективно працювати, виконувати завдання державних органів і приносити користь державі.Державна служба визнається різновидом трудової діяльності, у звязку з чим регламентація правовідносин на державній службі повинна здійснюватися на підставі галузевих принципів трудового права, інакше це може привести до необґрунтованого обмеження трудових прав державних службовців, погіршенню їх особистого правового статусу в процесі професійної діяльності. Виконуючи завдання і функції держави, вони мають забезпечувати права і свободи громадян, соціальну стабільність в державі. Хоча їх праця має значну специфіку, але відносини, що виникають на підставі трудового договору (конкурсу, призначення) регулюються трудовим правом, бо служіння державі є праця, трудова діяльність цих громадян. Закон України “Про державну службу” не призначений для регулювання всіх видів державної служби, а тому визнана необхідність прийняття загального закону, який містив би притаманні усім видам державної служби принципи і заклав основи для подальшого регулювання правовідносин в окремих державних органах державної служби, а також Кодексу етики поведінки державних службовців - єдиного законодавчого акту, що регулював би поведінку всіх категорій державних службовців. Законодавство про державну службу та Кодекс законів про працю України повинні містити норми про поширення трудового законодавства на державних службовців з особливостями, передбаченими законодавством про державну службу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення регулювання трудових правовідносин державних службовців.

Державна служба визнається різновидом трудової діяльності, у звязку з чим регламентація правовідносин на державній службі повинна здійснюватися на підставі галузевих принципів трудового права, інакше це може привести до необґрунтованого обмеження трудових прав державних службовців, погіршенню їх особистого правового статусу в процесі професійної діяльності. Разом з тим, державні службовці є особливими субєктами трудових правовідносин. Виконуючи завдання і функції держави, вони мають забезпечувати права і свободи громадян, соціальну стабільність в державі. Хоча їх праця має значну специфіку, але відносини, що виникають на підставі трудового договору (конкурсу, призначення) регулюються трудовим правом, бо служіння державі є праця, трудова діяльність цих громадян. Проведена класифікація трудових відносин державних службовців дозволила визначити особливості їх правового положення.

Закон України “Про державну службу” не призначений для регулювання всіх видів державної служби, а тому визнана необхідність прийняття загального закону, який містив би притаманні усім видам державної служби принципи і заклав основи для подальшого регулювання правовідносин в окремих державних органах державної служби, а також Кодексу етики поведінки державних службовців - єдиного законодавчого акту, що регулював би поведінку всіх категорій державних службовців.

Законодавство про державну службу та Кодекс законів про працю України повинні містити норми про поширення трудового законодавства на державних службовців з особливостями, передбаченими законодавством про державну службу.

До предмета трудового права відносяться “внутрішні” правовідносини, які виникають між громадянином і державним органом як роботодавцем. “Зовнішні” відносини державної служби, які охоплюють зовнішні звязки державних службовців з фізичними і юридичними особами, регулюються нормами не тільки адміністративного, а й трудового права і також відносяться до предмета трудового права. Виконавчо-розпорядча діяльність від імені держави у відносинах управлінського характеру є трудовою функцією.

Трудові правовідносини виникають на підставі трудового договору, якому передують, як правило, конкурсний відбір та призначення на посаду. Право рівного доступу до державної служби повинно здійснюватися без будь-якої дискримінації та без необґрунтованих обмежень. Доступ до державної служби має обумовлюватись виключно рівнем кваліфікації, здібностей та інших персональних професійних даних кандидатів на посади державних службовців.

Система просування по службі, у тому числі присвоєння рангів, повинна передбачати порядок, згідно якого рішення приймається не одноособово керівником органу, а з урахуванням рішення компетентної комісії, яка може складатися з рівної кількості представників від керівника державного органу й від інших працівників.

Звільнення з державної служби на підставі ст. 30 Закону України “Про державну службу”, на відміну від звільнення за підставами, передбаченими КЗПП України, є не правом керівника державного органу, а обовязком. При настанні обставин, передбачених ст. 30 Закону, державний службовець не може перебувати на державній службі і звільнення повинно проводитися без дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень.

1. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців: практичні питання //Право України. - 2001. - № 2. - С.80-83.

2. Неумивайченко Н. Припинення трудових правовідносин з державними службовцями //Право України. - 2001. - № 4. - С.62-64.

3. Неумивайченко Н.М. Державна служба: розмежування і взаємозвязок трудових і адміністративних правовідносин //Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 2(25). - С.155-162.

4. Неумивайченко Н.М. Поняття державного службовця як особливого субєкта трудових правовідносин //Проблеми законності. - 2001. - Вип. 47. - С.59-64.

5. Неумивайченко Н.М. До питання про трудові правовідносини державних службовців //Проблеми законності. - 2001. - Вип. 51. - С.56-64.

6. Неумивайченко Н.М. Значення принципу рівного права доступу до державної служби при виникненні трудових правовідносин з державними службовцями //Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України: тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. - Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України , 2001. - С.65-68.

Размещено на .ru