Розгляд сучасних аспектів розвитку льонарства в Україні. Дослідження сучасного стану фінансування переробної галузі. Напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів льонопереробних підприємств, які втрачають інтерес до вирощування льону.
Аннотация к работе
В статті розглянуто сучасні аспекти розвитку льонопереробних підприємств України, визначено регіони де найбільш поширені посіви льону, досліджено сучасний стан фінансування переробної галузі та сформовано напрямки підвищення ефективності використання фінансових ресурсів льонопереробних підприємств. В статье рассмотрены современные аспекты развития предприятий переработки льнав Украине, определено регионы где наиболее распространены посевы льна, исследовано современное состояние финансирования перерабатывающей отрасли и сформировано направления повышения эффективности использования финансовых ресурсов льноперерабатывающие предприятий. Європейський напрямок розвитку економіки України вимагає чіткого визначення тих конкурентоспроможних вітчизняних товарів та підприємств, які здатні вивести країну на світові ринки. Високо оцінюючи результати досліджень цих авторів, необхідно зазначити, що в науковій літературі ще не знайшли належного відображення і вимагають подальшої розробки питання, повязані з напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів льонопереробних підприємств. Незважаючи на окреслені напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів льонопереробними підприємствами, у галузі залишаються безліч нерозв’язаних питань: невигідність вирощування льону і через це незначна площа посівів льону-довгунця та практично повна відсутність посівів льону-кудряшу (відсоток використання наявних площ, пристосованих для льону, вирощування не перевищує 20%): труднощі щодо гарантування отримання сировини для льонопереробних підприємств; незначна кількість вітчизняного високопродуктивного районованого насіння за високої вартості імпортного; невисока врожайність соломи; низька якість сировини, дають змогу одержувати незначну кількість тіпаного льону; застаріле устаткування на льонопереробних підприємствах; відсутність національних технологій з подальшої глибокої переробки льоносировини (зокрема, котонізації льоноволокна); недостатній обсяг інвестицій як в аграрному, так і в промисловому секторі льоновиробництва; малоефективні технології управління; недосконалість моделі фінансового забезпечення підприємств галузі [3].