Особливості викладання літератури рідного краю на уроках української літератури - Курсовая работа

У сучасних умовах трансформації суспільного устрою і розвитку національної системи освіти в Україні підвищуються вимоги до духовного зростання дітей і молоді: формування в них національної свідомості, планетарного світогляду, моральної самостійності та стійкості, соціальної активності. Успішне досягнення означених пріоритетів у формуванні особистісних якостей підростаючих поколінь вимагає творчого вдосконалення існуючих форм, методів, способів і засобів виховного впливу на дитину, починаючи з раннього віку, бо, за справедливим висловом Януша Корчака, «реформи в житті дорослих слід починати в душах дітей» [1]. У цьому звязку незаперечне значення має доцільне використання естетико-гуманістичної сутності краєзнавчого матеріалу, в тому числі літератури рідного краю як суттєвого засобу розвитку особистості дитини: її інтелекту, загальнолюдських цінностей, збагачення її знань та уявлень про світ і людину, рідний край, своїх співвітчизників, виховання духовно-естетичних потреб, засвоєння гуманістичних основ міжособистісного спілкування, формування устремлінь до пізнання здобутих народом національних цінностей тощо. Так у програмі з літератури, розробленій провідними спеціалістами науково-дослідного Інституту педагогіки НАН України Н.Й.Волошиною та О.М.Бандурою, зазначено: „З метою ознайомлення учнів з творчістю письменників, що жили або живуть в області (районі), місті (селі), де розміщена школа, та посилення патріотичного виховання до програм уведена рубрика «Література рідного краю». Уроки літератури рідного краю, доповнюючи основний курс, сприяють досягненню мети шкільного курсу вивчення літератури: підвищення загальної освіченості громадянина України; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.Сьогодні словесник не може обмежитись проведенням тільки одних уроків літератури рідного краю, на які програма виділяє 2 години в семестр, що, на нашу думку, зовсім недостатньо. Тому вчителям-словесникам, окрім виділених спеціальних годин на літературу рідного краю, варто частіше вводити елементи краєзнавства на уроки літератури, застосовувати різні форми, методи і прийоми краєзнавчої роботи в позакласних заходах. б) на уроках літератури, де учні отримують елементи літературно-краєзнавчих знань у звязку з програмовим матеріалом (головне завдання на такому уроці - повідомити дані про письменника, повязаного з рідним краєм, чи події з його творів, які відбувалися у рідному краї); в) в позакласній роботі, застосовуючи різні форми, методи і прийоми проведення позакласних заходів: вивчення літературної географії краю; виготовлення альбомів; зустрічі з людьми, які знали письменників, запис їхніх спогадів; зустрічі з самими письменниками; екскурсії в музеї; походи памятними літературними місцями рідного краю; літературні вечори; записи фольклору тощо. Відповідно до Державного стандарту вивчення літератури в основній школі уроки літератури рідного краю сприятимуть загальній освіченості учнів 5-9 класів, їхньої естетико-літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, спроможності вчитися далі.Література рідного краю виконує важливу роль - формує мистецькі та естетичні уподобання майбутнього покоління, прилучає до скарбниці духовної культури, виховує майбутнього громадянина України. Щодо методів, прийомів і форм роботи, використовуваних на уроці вивчення літератури рідного краю в системі особистісно зорієнтованого навчання з учнями 5 - 9 класів, то ними можуть бути : - бесіда (її різновиди) Співпраця учитель (методист) - митець (художній твір) - учень (читач) досягне органічної єдності й чародійного синтезу, якщо памятатимемо настанову І. Тож мета цих уроків - осягнення глибинної сутності спадщини митців рідного краю, космосу духу земляків, реалій дійсності, сприйняття й поціновування багатовимірного набутку майстрів слова, плекання почуття гордості творчими людьми, славними краянами, поєднуючи емоційно-естетичне з поняттєвим, образне мислення - з логічним. Пробудження інтересу до літератури рідного краю, яка передбачає перенесення учня-читача у світ думок і почуттів митця, дасть позитивні наслідки, якщо будуть витримані як специфічні особливості таких уроків (які вище вже означено), так і методологічні принципи: - література як художнє відображення духовного життя українського народу і тої спільноти, яка оточує дитину;збірки М.Побеляна «Дай мені долоньку», «Сніги на двох», журнали «Дивослово» 1995 р. Вчитель: Діти, на уроці ми з вами будемо слухати, говорити, думати. Тому будьте уважні, бо мова піде на уроці про найдорожче, найсвятіше і житті кожної людини. як ви гадаєте, що є таким для кожного з нас? Діти, це уривок із поезії В.Симоненка «Лебеді материнства», в якому автор пригадує, мабуть, найщасливіші картини із свого дитинства.