Корпоративні векселі як універсальний фінансовий документ підприємств та різновид цінних паперів на фондовому ринку. Пенсійні векселі, причини їх виникнення. Учасники операцій з пенсійними векселями. Видача і передання векселів, захист їх від підробок.
Аннотация к работе
Функціонування ефективної та стабільної фінансової системи, яка здатна обмежити гіпертрофовану масу грошової готівки в обігу і витіснити грошовий фактор інфляційного процесу, неможливе без корпоративних векселів. Ці векселі, будучи універсальними фінансовими документами підприємств і різновидом цінних паперів на фондовому ринку, суттєво спрощують і прискорюють розрахунки між субєктами господарського життя, збільшують оборотні кошти до рівня задоволення потреб у них, усувають банківську монополію на кредити товаровиробникам і зменшують їхні обсяги. Практика застосування корпоративних векселів напрацювала декілька ланцюгів вексельних розрахунків: • провідне місце за ліквідністю і попитом на ринку цінних паперів у 1998 р. займали векселі Національного диспетчерського центру (НДЦ); Хронічні неплатежі підприємств та високі ціни на енергоносії зумовили появу в Україні окремого виду векселів, що повязані з відстроченням платежу за газ, спожитий бюджетними організаціями й установами. Векселетримачами цих векселів можуть бути будь-які субєкти господарювання, що отримують їх безпосередньо від векселедавців або інших юридичних осіб шляхом індосаменту.Потреби обмежити негативні наслідки фінансового дисбалансу окремих сфер і галузей економіки України зумовили появу багатьох форм векселів, що їх такими можна визнати лише з великими застереженнями. Відсутність необхідного досвіду і знань в Україні творить умови для запровадження переважно модифікованих векселів, які сприймаються з позиції будь-якої системи вексельного права як помилкові, неповноцінні, а отже недійсні. До числа модифікованих можна віднести векселі, що виписувалися в ході проведення примусових заліків взаємозаборгованості, для розрахунків за використану електроенергію, для відстрочення заборгованості платежів до Пенсійного фонду України, для застосування кредиту в податкових платежах до державного бюджету та ін.Внаслідок цього він набуває усіх прав за векселем. Такі операції, як передання векселя до банку, надсилання його до поштового відділення чи іншій особі для подальшої доставки векселетримачеві, залишення векселя у місці перебування векселедавця або векселетримача з наступною метою отримання векселя останнім чи передання векселя у депозит, ще не означають фактичного вручення векселя першому векселетримачеві, не означають досягнення угоди між векселедавцем і векселетримачем, а останній ще не набуває прав за векселем. Видача векселя демонструє вільне волевиявлення векселедавця щодо передання всіх реальних прав за векселем першому векселетримачеві. Подібні дії кваліфікуються як недобросовісне придбання векселя, а тримач такого векселя не вважається законним. Необхідність засвідчення може виникнути лише у разі виписування векселя під таку угоду, яка сама потребує нотаріального оформлення, а також коли стягнення вексельної суми потрібно звернути на іншу векселе зобовязану особу.Основу захисту векселя від підробок становить усвідомлення норм і принципів вексельного права, які вказують, що вексельна вимога випливає із самого векселя і законного володіння цим документом. Саме тому сторона, яка набуває вексель, повинна уважно перевірити дотримання форми векселя, його реквізитів і атрибутів, структури тексту на предмет відповідності законові. Водночас сам вексель творить підстави надійного захисту прав добросовісного набувача. У процесі багатовікової еволюції провідними нормами вексельного права, які спрямовані на захист векселя від підробок, стали такі: • солідарна відповідальність учасників вексельного зобовязання.