Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок надзвичайних ситуацій природного характеру, в цивільному праві - Статья

Застосування цивільно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої внаслідок надзвичайної ситуації природного характеру, зокрема, в межах відповідного деліктного зобов’язання з посиланням на положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [1] потребує наявності складного причинно-наслідкового зв’язку, коли виникнення надзвичайної ситуації природного характеру відбулось унаслідок конкретних протиправних діянь осіб або коли така надзвичайна ситуація виникає внаслідок (у тому числі одночасно) небезпечної події техногенного, соціального чи воєнного характеру, що, у свою чергу, спричинена такими протиправними діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових або службових осіб, фізичних і юридичних осіб включно з тими, що здійснюють експлуатацію обєктів підвищеної небезпеки. У контексті надзвичайних ситуацій природного характеру резюмуємо, що непереборною силою (поняття якої є цивільно-правовою концепцією, абстракцією) може визнаватись як конкретна, реальна небезпечна подія щодо шкоди, завданої обстановкою надзвичайної ситуації природного характеру, яку вона спричинила; так і сама надзвичайна ситуація, але вже виключно щодо іншої надзвичайної ситуації (наприклад, техногенного характеру) або іншої події, що визнаватиметься непереборною силою, оскільки вона не може слугувати непереборною силою для звільнення від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок неї ж. І стадійність причинно-наслідкового зв’язку в разі виникнення досліджуваного зобов’язання є цьому підтвердженням, оскільки відбувається чітке відокремлення небезпечної події (стихійного лиха, події медико-біологічного характеру) від надзвичайної ситуації природного характеру, яку вона спричиняє, що зумовлюється в тому числі й особливостями правового регулювання, зокрема досягненням обстановкою, яка виникла внаслідок небезпечної події, порогового значення, ознаки, яка вже характеризуватиме її як надзвичайну ситуацію. Так, у рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2013 року у справі № 2218/12364/2012 (щодо відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди у зв’язку з падінням дерева на транспортний засіб), аналізуючи висновки суду першої інстанції (наведені в рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року в цій самій справі [6]), суд апеляційної інстанції зазначає, що, "давши належну оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд першої інстанції, врахувавши наведені вище вимоги чинного законодавства та конкретні обставини справи, дійшов правильного висновку, що майнова шкода завдана позивачці падінням дерева не з вини ЖЕКУ № 3, на балансі якого знаходилось дерево, а викликана непереборною силою, яка виникла внаслідок надзвичайної ситуації природного характеру" [7]. Отже, застосування цивільно-правового механізму відшкодування шкоди, завданої внаслідок надзвичайної ситуації природного характеру, найперше потребує встановлення причинно-наслідкових звязків у частині спричинених такою ситуацією наслідків: чи завдана шкода надзвичайною ситуацією як непереборною силою, що виникла й розвинулась унаслідок небезпечного погодного явища, не пов’язаного з діяльністю жодних осіб (надзвичайна ситуація як підстава звільнення від обов’язку з відшкодування шкоди); чи вказана надзвичайна ситуація природного характеру перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з протиправними діяннями певної особи й, отже, не може слугувати для неї підставою для звільнення від обов’язку відшкодувати завдану нею шкоду.