Особливості відображення вербування цивільного населення на примусову працю до Німеччини під час Другої Світової Війни у споминах селян півдня України - Статья
Фази й методи вербування цивільного населення до роботи у фашистську Німеччину. Аналіз особливостей відображення даних процесів у пам’яті колишніх остарбайтерів. Ставлення народу й держави до проблеми примусової праці під час Другої світової війни.
Аннотация к работе
Новицького, відзначено фази й методи вербування, проаналізовано особливості відображення даних процесів у памяті колишніх остарбайтерів та етапи ставлення народу й держави до проблеми примусової праці під час Другої світової війни. Усю сукупність історичних праць, присвячених проблемі вербування цивільного населення півдня України на примусову працю до нацистської Німеччини можна умовно поділити на дві групи - радянську та сучасну українську. В Україні ж інтерес істориків до проблеми примусових робітників зростав дуже повільно, і фактично основні праці почали виходити на початку 2000-х років, відколи колишнім остарбайтерам було вперше надано новий статус, рівний з ветеранами, а отже у колективній свідомості з цього часу починає формуватися нове ставлення до жертв нацистських переслідувань. Виходячи з цього, можна виокремити кілька дослідницьких завдань, а саме: виділити етапи і механізми вербування та методи уникнення примусового вивезення, охарактеризувати особливості відображення вербування на примусову працю у споминах селян півдня України та прослідкувати ставлення до проблеми вербування на примусову працю у Німеччині під час Другої світової війни. За соціальним походженням усі респонденти є селянами, які народилися і до моменту опитування мешкали у селах півдня України - Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей - території, яка під час нацистської окупації входила до складу Рейхскомісаріату Україна.