Процес ремоделювання серця та судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом. Варіабельністі добового профілю артеріального тиску у пацієнтів. Вплив клітинного проліферативного фактора на процеси кардіоваскулярного ремоделювання.
Аннотация к работе
Більше 75% хворих на ЦД 2-го типу вмирають в результаті інфаркту міокарда або інсульту, а ризик розвитку серцево-судинних захворювань у таких хворих відповідає такому в осіб, які перенесли інфаркт міокарда (Маньковский Б.Н., 2004). При цьому, не зважаючи на успіхи, досягнуті в запобіганні серцево-судинних захворювань у пацієнтів без ЦД, у хворих з ЦД подібного зменшення захворюваності досягти ще не вдалося, а більше 50-70% хворих на ЦД у всіх країнах світу знаходяться в стані незадовільної компенсації вуглеводного обміну, що неминуче приводить до розвитку смертельних і інвалідизуючих судинних ускладнень ЦД (Маньковский Б.Н., 2005; Дедов И.И., Шестакова М.В., 2006). Встановити роль трансформуючого фактора росту b1, Р-селектину в модуляції інтенсивності процесів кардіоваскулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та оцінити перспективи фармакологічного втручання за допомогою інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ. Вивчити особливості процесів ремоделювання серця та судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. Оцінити клінічну ефективність та зіставити вплив терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом та антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ кандесартаном на процеси ремоделювання серця та судин, діастолічну функцію наповнення лівого шлуночка, активність трансформуючого фактора росту b1, Р-селектину у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу.Для вирішення поставлених задач нами було обстежено 106 хворих на ГХ, з них 83 - у поєднанні з ЦД 2-го типу, які знаходились на лікуванні на базі комунальної установи «Обласний клінічний ендокринологічний диспансер» Запорізької обласної ради, комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» або звертались амбулаторно в поліклініку комунальної установи «Міська лікарня №7» м. На другому етапі ті пацієнти (20 осіб), які досягли цільових цифр АТ, вибули з дослідження, а ті, які були компенсовані за ЦД, але не мали цільових цифр АТ, продовжували участь у дослідженні. Після ввідного періоду та наприкінці лікування усім пацієнтам проводились комбіноване добове моніторування АТ і ЕКГ, ЕХОКГ, доплерографія трансмітрального кровотоку та визначення товщини інтимо-медіального сегмента (ТІМС), визначення сироваткового рівня ТФР-в1, а у 15 пацієнтів з кожної групи було проведено визначення плазмового рівня Р-селектину. При аналізі середньодобових сумарних показників ВСР було зясовано, що у хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу статистично значуще були знижені стандартне відхилення від середнього арифметичного тривалості чергових інтервалів R-R за добу (SDNN) на 33,8% (р<0,05) по відношенню до здорових осіб, загальна потужність спектру варіабельності інтервалів R-R (ТР) на 52,5% (р<0,05) по відношенню до здорових осіб і на 27,6% (р<0,05) по відношенню до хворих на ГХ. Аналіз отриманих даних відносно рівня ТФР-в1 свідчить про те, що рівень цього цитокіна у хворих на ГХ з ЦД 2-го типу, який склав 35,0 (34,0-37,0) нг/мл, був статистично значуще більшим в порівнянні з практично здоровими особами та хворими на ГХ без діабету на 59,1% і 7,1% відповідно (р<0,05 в обох випадках), причому в групі пацієнтів з ГХ без діабету рівень ТФР-в1 був також статистично значуще більшим, ніж у практично здорових осіб на 47,3% (р<0,05).В дисертації, на підставі комплексного вивчення вмісту трансформуючого фактора росту b1, Р-селектину, показників структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка та артеріальних судин встановлено патогенетичну роль, яку відіграє трансформуючий фактор росту b1 у розвитку уражень міокарда та судин у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу, що вирішує актуальне наукове завдання внутрішніх хвороб. У хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу встановлено підвищення частоти кількості випадків несприятливої в прогностичному плані форми гіпертрофії лівого шлуночка - концентричної гіпертрофії лівого шлуночка до 72,29% (р<0,05), а також значної вираженості діастолічної дисфункції. Пацієнти з гіпертонічною хворобою у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу, в порівнянні зі здоровими особами, мають клінічно значущі порушення варіабельності серцевого ритму, але, в порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу без цукрового діабету, у яких в значній мірі уражена парасимпатична ланка варіабельності серцевого ритму з переважанням симпатичного тонусу, вони мають значні ураження як парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, так і симпатичного відділу зі значним супутнім, прогностично несприятливим зниженням загальної варіабельності серцевого ритму. Виявлено збільшення продукції трансформуючого фактора росту b1 у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу в порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу без діабету (35,0 (34,0-37,0) нг/мл проти 32,5 (31,0-33,1) нг