Аналіз орнаменту в мистецтві та архітектурі, особливості ритмічних зображень, мотивів та форм, етапи його формування в епоху Ренесансу, Бароко та сьогодення. Характеристика видів орнаменту: вусиковий, тератологічний, фітоморфний, принципи кольорування.
Аннотация к работе
Орнамент в мистецтві й архітектури - це ритмічне чергування різноманітних зображень, які можуть бути великомасштабними і дрібномасштабними, стилізованими і натуралістичними, мають геометричне (наприклад, меандр), рослинне (акант, пальмета) або інше походження, являють собою упорядкування стилізованих рослинних, зооморфних чи антропоморфних мотивів. Крім того, заведено виділяти особливі орнаментальні візерунки: орнамент абстрактний звіриний - виконаний з геометричних мотивів плетіння з окремими зображеннями деталей тварин і птахів (їхніх голів, хвостів, лап, крил). Орнамент «вушна черепашка» - отримував хрящові потовщення і сплетення, часто застосовувались червоподібні закруглені форми людського вуха, звідкіля й назва. Орнамент накладний - складається з лінійних і стрічкових сплетень, чітких геометричних форм (квадри, піраміди, конуси), зірок, масок, грон плодів тощо, які звязані скріпами у вигляді шляпок цвяхів і шурупів, створюючи враження прибитих до поверхні. Орнамент орнітоморфний - основним мотивом є стилізовані зображення птахів, класи і види яких обирались не випадково, а мали певне змістовне навантаження, відображаючи комплекс пануючих у суспільстві ідей.Погляд на орнамент мимоволі мусить бути дуже короткий та загальний, бо орнамент - це найменш досліджена галузь українського мистецтва, і студіювання його посувається дуже поволі разом із дослідом окремих галузей виробництва, як-от: ткацтво, вишивання, розмальовування хат чи окремих частин у хатах (печі, вікна), малювання гончарських виробів, орнаментація манускриптів та друкованих книжок, різьба по дереву в домашньому вжитку та в творах церковного й офіційного призначення, відливання чи виковування або карбування металевого знаряддя - теж як для домашнього вжитку (посуд, замки, клямки, ґудзики, застібки), так і для суспільного вжитку, тобто церковного (дзвони, хрести, чаші, світильники), або військового (гармати, рушниці, холодна зброя). В кожнім разі, орнамент на різноманітних виробах буває опрацьований або в площині (тоді він орудує здебільшого фарбами й наближається до малярства, хоч би малювання безпосередньо й не було, а замість того було б вишивання чи ткання), або в трьох вимірах, як різьба по дереву, відливання з металів; така орнаментація вже наближається до скульптури й орудує головно формою, а кольорування здебільшого (хоч далеко не завжди) зникає. Отже, тільки викладаючи розвиток орнаментів «за епохами та стилями», можна сподіватись дати синтетичний образ розвитку українського орнаменту від найдавніших часів до сучасності, бо в кожній добі орнамент, як і всі галузі мистецтва, еволюціонує, й кожна доба на орнамент, який би він не був і на якому матеріалі не був би виконаний, кладе свій відбиток. Коли в оглядах українського малярства, або ще більше в оглядах української скульптури, перед істориком мистецтва стоїть спокуса не почати виклад з десятого століття, а розширити рамки предмету далі в глибину віків і спробувати зібрати матеріал із часів перед християнських, хоч від них конкретних памяток майже не збереглося, - то ще більше ця спокуса постає при викладі історії ужиткового мистецтва і спеціально орнаменту, бо фактично памяток цього мистецтва археологія зібрала чимало. З перед християнських могил археологи видобули чимало металевих виробів, особливо орнаментів, мальованих на гончарських виробах; цих останніх знаходиться на Україні дуже багато, починаючи з неолітичної камяної доби, з доби трипільської культури, коли вже на Україні жило хліборобське населення, що, правдоподібно, вже було тим народом, безпосереднім нащадком якого є сучасний український народ; у пізнішій камяній добі цей народ на Україні мав таку розвинену гончарську промисловість і памяток орнаментованого начиння знайдено так багато, що добу трипільської культури в археології часто навіть так і називають - добою мальованої кераміки.Серед сучасних дослідників не існує єдиної точки зору щодо того, коли і яким чином орнамент уперше зявився в культурі і яким було його початкове призначення. Біологічні теорії в основу складання мистецтва, в тому числі й орнаменту, виносять почуття прекрасного, яке нібито притаманне людині, що з перших кроків своєї художньої діяльності створює мистецькі твори винятково заради насолоди. Плектогенна теорія походження орнаменту висуває версію про те, що орнамент виник та розвивається на технічній основі, зокрема - техніці плетіння. Одним з основних витоків формування орнаменту вважають печерне мистецтво - палеолітичні гравіювання та розписи в печерах пізнього плейстоцену (доба мадлен, пізній палеоліт). Значення перших форм релігійної діяльності людства для розвитку різноманітних форм мистецтва, зокрема театральної, вперше показав А. Д.Погляд на орнамент мимоволі мусить бути дуже короткий та загальний, бо орнамент - це найменш досліджена галузь українського мистецтва, і студіювання його посувається дуже поволі разом із дослідом окремих галузей виробництва, як-от: ткацтво, вишивання, розмальовування хат чи окремих частин у хатах (печі, вікна тощо),
План
Зміст
Вступ
1. Український орнамент від народження до сьогодення
2. Про походження орнаменту та ранні етапи його розвитку