Особливості творчої діяльності балетмейстерів - Курсовая работа

Історія української хореографічної культури складається з багатьох систематизованих репрезентативних частин, які в комплексі дають масштабну та багатоаспектну панораму формування і розвитку всіх внутрішньо повязаних між собою складових історичного поступу національного танцювального мистецтва як складової художньої культури України. До структури комплексного історико-аналітичного дослідження української хореографії входять емпірично-збирацькі праці в усіх жанрах танцювального мистецтва (В.Авраменка, В.Верховинця, К.Василенка), роботи, що вивчають його в теоретико-концептуальному, лексико-семантичному та функціональному аспектах, розглядають шляхи і проблеми розвитку народно-сценічного танцю і балетного театру в соціокультурних процесах часу (П.Білаша, М.Загайкевич, С.Легкої), діяльність професійних хореографічних колективів і виконавську творчість (В.Пасютинської, В.Туркевича, Ю.Станішевського). Проте найголовнішою серед історичних проблем хореографічної культури є історія мистецтва балетмейстера, в якій якнайповніше віддзеркалюються найсуттєвіші художні тенденції і напрямки розвитку, стильові, жанрові й естетичні аспекти складного, часто внутрішньо - суперечливого поступу української хореографії та балетного театру в контексті європейського і світового сценічного мистецтва. Балетмейстер на відміну від режисера, що здійснює свої постановки на основі готового літературного чи нотного тексту драматичної пєси, опери й оперети, створює новий власний хореографічний текст балетної вистави, спираючись на лібрето й партитуру і багатоманітні виразові засоби, зокрема різні форми та жанри танцю і пантоміми, сценографії, музики, костюмів. Історія професійної хореографічної культури - це, насамперед, історія провідних балетних театрів і творчості їх керівників - балетмейстерів, які своїми пошуками і здобутками уособлюють векторні напрямки й основоположні тенденції національної сцени в її взаємодії з власними традиціями й інноваційними здобутками європейського та світового музично-театрального мистецтва.А саме такі питання: історія і теоретичні основи мистецтва балетмейстера; синтетична природа балетного театру та його виразні засоби; поєднання традиційних танцювальних технік з різноманітними засобами та техніками сучасного танцю; балетмейстерський аналіз балетів класичної спадщини та сучасних постановок; музична підготовка хореографа та аналіз партитури; теорія драми і закони режисури у пристосуванні до балетного театру; сценарна, музична і хореографічна драматургія балету; художнє оформлення балетного спектаклю(сценографія, костюм, сучасні технології в театрі); постановка хореографічних композицій(окремих номерів, сюїт, одно актових та багато актових вистав) на матеріалі різних танцювальних технік; робота хореографа з лібретистом, композитором, диригентом, художником; співпраця з репетиторами та виконавцями; організація, управління та планування створювання та випуску балету, роботи хореографічного колективу; оволодіння комплексом знань з теорії продюсерської діяльності(що до речі в існуючій мистецькій системі освіти упускається і певним чином позначається на розгубленості балетмейстерів у практичній організації концертної діяльності власних балетних труп). Але треба памятати, що відмінність магістерської освіти від бакалаврської полягає у написанні магістерського дослідження, та більш ємного навчального розкладу з орієнтацією на майбутню викладацько-дослідницьку діяльність, тобто теоретично-наукову, а не творчо-постановочну, натомість як на підтвердження ступеню бакалавра студент складає іспит з постановки хореографічного твору та написанню курсової роботи до нього. Треба додати, що деякі програми професійного спрямування, авторські розробляються викладачами факультету, як наприклад на кафедрі сучасної класичної хореографії в Київському університеті культури і мистецтв. Унаслідок неіснуючих програм з сучасних танцювальних методик, наприклад таких як contemporary dance та синтезовані танцювальні форми, чи імпровізація та контактна імпровізація, викладачі спираючись на досвід європейських танцювальних методик і з авторським натхненням розробили ряд дисциплін, які були затверджені науковою радою університету та державними освітніми стандартами, і включені в навчальну програму першої в Україні кафедри сучасно-класичної хореографії. Саме визначення рівноправного значення музичного і хореографічного мистецтв у танцювальній діяльності та науково дослідженої типології зовнішніх (тематичних) і внутрішніх взаємозвязків між музичним та хореографічним мистецтвами (генетичних, морфологічних, функціональних) диктує пошук нових педагогічних підходів до викладання циклу музичних дисциплін в галузі хореографічної освіти, особливо у підготовці балетмейстерів, на основі синтезу музичного і хореографічного мистецтв, які епізодично розглядаються у контексті полі художнього виховання.На II Всеукраїнському зїзді працівників освіти, де аналізувалися внутрішньополітичні процеси в Україні, вони були визначені як достатньо стабільні і прогнозов

Зміст

Вступ

Розділ 1. Мистецтво балетмейстера

1.1 «Мистецтво балетмейстера» як навчальна дисципліна

1.2 Мистецтво балетмейстера - у контексті мистецької освіти

Розділ 2. Особлисвості творчої діяльності балетмейстерів

2.1 Робота постановника над хореографічним твором

2.2 Структура діяльності балетмейстера-педагога у різножанрових хореографічних колективах

2.3 Світове хореографічне мистецтво в творчій діяльності українських балетмейстерів

Висновки

Список використаних джерел