Загальне поняття про темперамент та систему його проявлення. Фізіологічні основи, класифікація типів та основні властивості темпераменту. Дослідження факторів, що впливають на успішність навчання підлітків. Діагностика впливу темпераменту на навчання.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Темперамент у складі психічного обличчя особистості 1.1 Загальне поняття про темперамент та систему його проявлення 1.2 Вчення про темперамент 1.3 Фізіологічні основи темпераменту Розділ 2. Темперамент та особистість 2.1 Класифікація типів темпераменту 2.2 Основні властивості темпераменту 2.3 Психологічні характеристики темпераменту Розділ 3. Практична цінність знань про темперамент 3.1 Зв’язок темпераменту з характером 3.2 Прояв темпераменту у трудовій і навчальній діяльності 3.3 Дослідження особливостей темпераменту підлітків Висновок Список використаної літератури Додатки Вступ Щоденні спостереження показують, що одні люди відзначаються врівноваженістю, діють стримано, не виявляють своїх почуттів; інші ж при аналогічних обставинах відразу спалахують, нервуються з приводу незначних подій. Є люди, які легко пристосовуються до змін в умовах життя, інші ж навпаки. У нормальних умовах темперамент впливає лише на стиль діяльності і не позначається на результатах. Наприклад, якщо жваві рухливі діти живуть одноманітно, безрадісно, вони можуть сформуватись боязкими, неврівноваженими, нерішучими. Актуальність курсової роботи полягає у використанні знань про особливості впливу темпераменту на навчання для забезпечення сприятливих умов навчальної діяльності та підвищення успішності учнів-підлітків. Метою курсової роботи є дослідження характеристик різних типів темпераменту, їх впливу на навчальну діяльність та пошук оптимальних рекомендацій для підвищення успішності підлітків. Об’єкт дослідження - закономірності взаємозв’язку темпераменту та поведінки в навчальній діяльності учнів 11 класу КЗНСЗШ № 19. Б.М.Теплов дає наступне визначення темпераменту: «Темпераментом називається характерна для даної людини сукупність психічних особливостей, повязаних з емоційною збудливістю, тобто швидкістю виникнення почуттів, з одного боку, і силою їх - з іншого»(Теплов Б.М.,1985) Можна виділити наступні важливі компоненти, що визначають темперамент: 1. Темперамент проявляється в діяльності, поведінки й вчинках людини та має зовнішнє вираження. 429]. 1.2 Вчення про темперамент Творцем вчення про темперамент вважається давньогрецький лікар Гіппократ (прибл. Ці чотири назви типів темпераменту нам добре відомі: сангвінік (з лат. sanguis- кров), флегматик (з грец. phlegma - слиз, мокротиння), холерик (від греч. сhоle - жовч) і меланхолік (від грец. melaina сhо1е - чорна жовч). Серед них найбільше поширення одержала типологія, запропонована Е. Кречмером, що в 1921 р. опублікував свою знамениту роботу «Будова тіла й характер». У США в 40-х рр. XX в. найбільшу популярність придбала концепція темпераменту У.Шелдона. Ним були виділені три типи: 1) ендоморфний (з ендодерми утворюються переважно внутрішні органи); 2) мезоморфний (з мезодерми утворюється мязова тканина); 3) ектоморфний (з ектодерми розвивається шкіра й нервова тканина). Відсутність необхідних знань не дозволяло дати в той час справді наукову основу вченню про темпераменти, і тільки дослідження вищої нервової діяльності тварин і людини, проведені І.П.Павловим, установили, що фізіологічною основою темпераменту є сполучення основних властивостей нервових процесів.