Розгляд загального поняття терміну "неповнолітній злочинець" та спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх засуджених. Психолого-педагогічна характеристика неповнолітніх з протиправною поведінкою. Причини виникнення девіантної поведінки.
Аннотация к работе
Нестабільність соціально-економічного і політичного життя значно розширює спектр соціальних, економічних, психосоціальних, педагогічних чинників, активно стимулюючих дитячу бездоглядність, безпритульність, соціальне сирітство. Серед них: кризові явища в сімї - порушення структури і функцій сімї, падіння життєвого рівня, погіршення умов утримання дітей, наростання психосоціальних перевантажень у батьків, жорстке поводження з дітьми; різке зниження рівня соціальних гарантій для дітей у життєво важливих сферах духовного та фізичного розвитку; дистанціювання школи від дітей з важкими долями; різкий поворот в ціннісних орієнтаціях суспільства, зняття багатьох моральних заборон; вплив асоціальних кримінальних груп в мікросередовищі. В Україні спостерігається зростання числа дітей, які залишилися без піклування батьків. Складаються плани виховної роботи в школах, дитячих колоніях, спецустановах, виробляються заходи профілактики, створюються спільні ради школи, сімї, громадськості, органів правопорядку. За останні роки було виконано психологами й педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці й попередженню педагогічної занедбаності й правопорушень підлітків.Дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.(Конвенція ООН з Прав дитини від 20.11.89, Закон України «Про охорону дитинства»). При цьому враховується ряд факторів: ступінь фізичного і психічного розвитку, соціально-психологічні особливості (інтелектуальні, вольові, емоційні) людини, рівень її соціалізації як особи, що визначають здатність даного субєкта під час вчинення діяння усвідомлювати його фактичний характер і суспільну небезпечність; кримінологічні показники (поширеність діянь даного виду серед осіб певного віку, їх тяжкість тощо); принципи кримінальної політики (наприклад, доцільність установлення кримінально-правової заборони). В коментарі до цього правила підкреслюється, що сучасний підхід полягає у визначенні здатності дитини перенести повязані з кримінальною відповідальністю моральні та психологічні аспекти, тобто у визначенні можливості притягнення дитини, в силу індивідуальних особливостей, сприйняття і розуміння, до відповідальності за явно антигромадську поведінку. Мінімальна межа віку кримінальної відповідальності в різних країнах може суттєво відрізнятись (скажімо 6 років - в Ірані, 13 років - у Франції, 16 років - в Шотландії), що залежить від ряду факторів, зокрема історичних і культурних особливостей. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей - злочинців означає поміщення до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, статус яких визначений Законом «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх » від 24 січня 1995.Вони повязані з віковими, психологічними, статевими та іншими відзнаками особистості неповнолітніх правопорушників і механізмом протиправної поведінки; з обставинами, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніх; з динамікою, структурою злочинності правопорушень неповнолітніх; демографічними та багатьма іншими факторами, які відносяться до різних соціально-економічних та морально-психологічних сфер суспільного життя. Спільними обєктами впливу спеціально-кримінологічного попередження правопорушень неповнолітніх є: криміногенні чинники, що негативно впливають на моральне формування особистості правопорушників; різні конфліктні ситуації; зовнішні умови та обставини, які сприяють вчиненню злочинів і настанню злочинного результату. Стосовно теми дослідження, в якості безпосереднього обєкта соціального контролю в сфері профілактики злочинів виступає особистість учнів правопорушників, як носіїв різних громадських звязків, відносин і явищ, що мають криміногенну значимість. До них, перш за все, слід віднести дітей і підлітків, які самовільно залишили навчання в школах, технікумах, профтехучилищах та інших навчальних закладах, ніде не навчаються, не працюють і ведуть антигромадський спосіб життя; важковиховуваних і невстигаючих учнів, які систематично порушують шкільний режим і правила суспільної поведінки; неповнолітніх, умовно звільнених або які повернулися зі спецшкіл і спецпрофтехучилищ; підлітків, які повернулися з місць увязнення, засуджених судами до мір покарання, не повязаних з позбавленням волі, а також умовно засуджених і переданих на перевиховання громадськості; засуджених учнів, щодо яких судами застосована відстрочка виконання вироку; бездоглядних підлітків з числа учнів, які вчинили правопорушення і перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх. Результати проведених конкретно-соціологічних досліджень дають підставу стверджувати, що злочинні прояви серед учнів в даний час повязані з несприятливими умовами морального формування особистості неповнолітніх правопорушників, які виступають основною причиною виникнення антигромадських поглядів; з недоліками в моральному і трудовому вихованні учн
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Заходи загальної профілактики правопорушень та злочинності серед неповнолітніх
1.1 Загальне поняття терміну «неповнолітній злочинець» та спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх засуджених
1.2 Психолого-педагогічна характеристика неповнолітніх з протиправною поведінкою
1.3 Девіантна поведінка та причини її виникнення
Розділ ІІ. Особливості та методика превентивної роботи з неповнолітніми правопорушниками різних категорій
2.1 Визначення, завдання та функції превентивного виховання
2.2 Здійснення та принципи побудови системи превентивного виховання