Розгляд особливостей судового захисту права спільної власності шляхом пред"явлення позовів, які є класичними для захисту індивідуального права власності. Ознайомлення з сутністю віндикаційного і негаторного позовів. Вивчення передумов їх пред"явлення.
Аннотация к работе
Зазначимо, що актуальним є дослідження питання у контексті судового захисту спільної власності застосування відповідних заходів, які притаманні індивідуальній моделі права власності, а також визначні ознаки, що мають бути враховані у зв’язку з існуванням відносин спільної власності та їх відомим поділом на внутрішні та зовнішні. Він висувається за умов, що річ вибула з володіння (контролю) власника та знаходиться в іншої особи, яка утримує цю річ незаконно. Але якщо набувач добросовісний (не знав і не міг знати про те, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати), власник може витребувати річ, якщо: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У подальшому апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що позивач не мав права на витребування майна, оскільки він був власником не всієї квартири, а лише її частини, про витребування якої він міг заявити вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння за ст. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» також містить відповідне застереження про те, що особа, яка втратила частку, має право вимагати поновлення права на неї за умови, що ця частка вибула з її володіння не з її волі.