Початок філософського осмислення цивілізації, принципи та фактори його розвитку на сучасному етапі. Життєвий шлях цивілізацій, його періодизація. Особливості, проблеми, майбутнє та місце України в світі. Глобалізація, вільний ринок та "ефект метелика".
Аннотация к работе
Вступ На межі тисячоліть проблема цивілізацій - їх сутності та етапів історичного шляху, їх майбутнього та взаємодії - вийшла на передній план і в соціально-політичному житті планети, та в суспільних науках. Сьогодні, людство, яке розуміють як глобальну спільноту, переживає один із найскладніших, суперечливих, багатих на несподівані повороти історичних періодів. Руйнуються засади індустріального суспільства, засновується нова глобальна постіндустріальна цивілізація. У новий час - час техногенної цивілізації та глобалізаційних процесів особливої гостроти набуває проблема духовності людини. В нинішніх умовах, коли суспільство пронизують технократизм та інтегральність як системоутворюючі чинники життєдіяльності суспільства - людина перетворюється з джерела та носія духовно-культурних цінностей у функціональний засіб досягнення соціально-технологічних цілей, на гвинтик у механізмі глобальної машини прогресу. Цивілізаційний підхід до аналізу сучасного суспільства вже радикально змінив ставлення світових лідерів до міжнародних відносин, надавши їм забарвлення внутрішньо - та зовнішньо цивілізаційних. Сказане цілком відноситься до поняття цивілізація: як соціальна система вона, відповідно до сучасних уявлень, існує близько десяти тисяч років, а сам термін, як наукова категорія почав використовуватись лише декілька століть тому. Якщо Дідро притримувався циклічності історії, то інший французький історик М.-Ж. Кондорсе (1743-1794) притримувався більше лінійної моделі історичного процесу. Іншим протиставленням є позитивістські погляди Конта та фаталістичні судження Ж.-Ж. Руссо. Конт бачив цивілізацію як квінтесенцію культури, філософії та науки. Британський соціолог Г. Спенсер (1820-1903) розвинув циклічність в теорії цивілізації. Німецький філософ Гегель негативно ставився до самої ідеї цивілізації, бачачи в ній хибний шлях, який протиставляється справжній свободі. Однак, його дослідження питання про те як оточуюче середовище, природа впливає на людину та історичний прогрес, допомагають зрозуміти особливості виникнення та динаміки цивілізацій Сходу і Заходу. «Ф. Енгельс наполегливо протиставляє цивілізацію, з одної сторони варварству, а з іншої - комунізму. Участь в цій війні Російської імперії спричинена як прагненнями вийти нарівні, в політичному плані та економічному плані, з Західноєвропейськими державами, так і культурними зв’язками з Православною Сербією, якій Австрія оголосила війну після вбивства ерцгерцога Фердинанта. Релігійними мотивами пояснюється і участь Росії в югославському конфлікті між сербами, боснійцями та хорватами, про що пише Хантінгтон в своїй книзі «Зіткнення цивілізацій». Перша Світова війна цілком вписується в європоцентристські погляди на політичну ситуацію в світі. Першою реакцією була праця Освальда Шпенглера, німецького філософа, історика та культуролога, «Занепад Європи». Розвинув теорію локальних цивілізацій британський історик Арнольд Тойнбі, яку він виклав в своїй дванадцятитомній роботі «Осягнення історії». Паралельно з Тойнбі дослідженням теорії цивілізації займається соціолог Питирим Сорокін. Такий крок Генерального секретаря наштовхнув американського філософа та політолога Френсіса Фукуяму на думку про кінець історичного розвитку людства: «Те, чому ми, вірогідно, свідки - не просто кінець холодної війни або чергового періоду післявоєнної історії, але кінець історії як такої, завершення ідеологічної еволюції людства та універсалізації західної ліберальної демократії як остаточної форми правління.