Економічний аналіз та структурні зміни сукупного попиту пострадянських держав протягом 1990-2009 років, особливості формування секторальної та галузевої структури. Основні напрями державної політики регулювання структурних змін в пострадянських державах.
Аннотация к работе
Між структурними змінами та економічним розвитком існує дуже чітка взаємозалежність: економічний розвиток передбачає якісні процеси структурних змін, а без структурних змін розвиток є неможливим. Відмінності ж напрямів структурних змін в економіках пострадянських держав загострюють необхідність глибокого економічного аналізу особливостей розвитку господарських систем протягом всього перехідного періоду, оцінки ролі структурних змін та розробки дієвих механізмів подолання диспропорцій, особливо, в умовах інституційної трансформації та інтеграції у світову економіку. Проведений автором історико-теоретичний аналіз наукових літературних джерел переконливо засвідчує той факт, що питання особливостей структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав ще недостатньо вивчені, що, власне, зумовлює необхідність комплексного дослідження структурних змін в перехідних економіках радянського типу не лише з точки зору структури сукупного попиту та сукупної пропозиції, а також з точки зору взаємозвязків між такими категоріями як структурні зміни та макроекономічні процеси, державне регулювання, розвиток інституційного середовища. Особисто дисертантом проаналізовано та систематизовано теоретико-методологічні напрацювання та дослідження щодо особливостей структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав, виявлено структурні диспропорції економічного розвитку, а також запропоновано механізм впровадження структурних змін в економіках пострадянських держав. Групування та порівняння; емпіричні та графічні методи допомогли оцінити вплив структурних диспропорцій та змін за період 1990-2009 рр. на такі макроекономічні показники пострадянських держав як безробіття, інфляція, рівень добробуту (Розділ 2, Розділ 3); на цій основі з допомогою індуктивного та дедуктивного методів було розроблено концепцію порівняльного аналізу структури економіки різних країн, запропоновано критерій структурних змін у формі інтегрального індексу, що враховує частки секторів в економіці та ступінь їх відхилення від еталонних показників, удосконалено моделювання впливу часток секторів на економічний розвиток пострадянських держав та їх міжнародну конкурентноздатність.У першому розділі дисертації - «Теоретико-методологічні засади структурних змін в економіці держави» розкрито сутність структурних змін в перехідній економіці, уточнено сутнісні характеристики понять «структура економіки» та «структурні зміни», проаналізовано та систематизовано теоретико-методологічні підходи до здійснення структурних змін та їхнього впливу на економічний розвиток держави, на основі узагальнення теоретичних підходів до здійснення структурних змін побудовано теоретичну модель взаємодії між сукупним попитом, сукупною пропозицією та секторальною структурою економіки; проаналізовано структурні диспропорції радянської моделі економічного розвитку. Завдання структурних змін є актуальними не тільки для держав з низьким рівнем розвитку, але й для держав, які досягли значних успіхів, адже економічний розвиток держави - це сукупність довгострокових процесів структурних змін, безперервний поступ, заохочення та підтримання прогресу, еволюція. Згідно класичних закономірностей економічного розвитку, структурні зміни на макрорівні полягають, перш за все, у зміні часток сільського господарства, промисловості та послуг. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених структурним змінам в економіці держави, в економіці розвитку виділять дві основні теорії структурних змін - теорія А. Аналіз останніх досліджень, присвячених структурним змінам, показав, що значна диференціація у рівнях добробуту пострадянських держав свідчить про відмінні напрями, моделі та стратегії економічного розвитку і структурних змін.Кларка, що розглядають зміни в галузевій структурі економіки через зміни у розподілі зайнятості, а також підходи С. Ченері, що наголошують на розподілі виробництва та використанні факторів, загалом дозволяють обґрунтувати здійснення структурних змін у Білорусі, Грузії, Молдові та Україні. У ринковій економіці рівень виробництва, цін та доходу формується у результаті взаємодії сукупного попиту, що визначається рівнем споживання, інвестицій, державних видатків та чистим експортом, та пропозиції, що визначається цінами вхідних факторів виробництва, продуктивністю праці, а також правовим та інституційним середовищем. У 2000-2009 роках на економічне зростання цих держав мали вплив різні чинники: для країн Прибалтики - це приватне споживання та інвестиції; для ресурсонадлишкових держав - експорт та приватне споживання; для Білорусі, Молдови, України - інвестиції та експорт. Виявлено ряд особливостей секторальної структури економіки пострадянських держав протягом 1990-2009 рр., що визначають різновекторність шляхів їх економічного розвитку; зокрема, у структурі економіки країн Прибалтики спостерігається сильна конвергенція з державами ЄС у всіх секторах; у ресурсонадлишкових державах досі зберігається висока частка промисловості, що в основному базується на сировинних галуз