Аналіз персонажів роману "Чума" А. Камю як варіанту відповіді на питання про сенс і шляхах існування в безглуздому і жорстокому світі. Пошук відповідей на проблему людської свободи в світі, в якому звичні моральні імперативи прийшли в непридатність.
Аннотация к работе
Особливості стилю роману "Чума" ще раз підкреслюють спадкоємність творчості Камю, слідування традиціям поширеного в новітній інтелектуальній прозі жанру, що характеризується універсальністю змісту. Історичні відомості про чумних епідемія, з якими в різних місцях книги стикається читач, перетворюють історію Оранської епідемії чуми в сторінку історії людства. І немає ніяких підстав стверджувати, що хвороба відступила під натиском людей, які намагалися боротися з хворобою, - вона пішла якось сама, і ніхто не знає, чи настане "Такий день, коли чума розбудить пацюків і пошле їх здихати на вулиці щасливого міста ". Сам журналіст, правда, одного разу ловить себе на думці про те, що майже не згадує людини, заради зустрічі з яким робить спроби вирватися із міста: "Рамбер раптом віддав собі звіт - і згодом сам зізнався в цьому доктору Ріе, - що за весь час жодного разу не згадав про свою дружину, зайнятий пошуками щілинки в глухих міських стінах, відділяли їх один відодного ". Спочатку Рамбер пропонує свою допомогу в роботі санітарних дружин, тому що має в своєму розпорядженні часом, чекаючи, коли втечу з міста стане можливим, тому що він сміливий і мужній,людина, що має досвід війни в Іспанії "на боці переможених";тому що дізнається від Тарр про те, що доктор Ріе також розлучений з дружиною.Альбер Камю у романі "Чума" зробив спробу знайти відповідь на проблему людської свободи в світі, в якому звичні моральні імперативи прийшли в непридатність або втрачені. Камю показав в романі, що існують речі і положення, що викликають в душі людини могутній стихійний протест, що виникає з відмови бути байдужим очевидцем чужого нещастя. Декларує безглуздість і байдужість до людської долі світу, в якому людям доводиться прожити своє єдине життя, світу, в якому немає місця Богові і тому "усе дозволено", (на чому, власне кажучи, сходилися усі філософи) письменник стверджує, що є все-таки щось, що примушує людину залишатися моральним.
Вывод
Альбер Камю у романі "Чума" зробив спробу знайти відповідь на проблему людської свободи в світі, в якому звичні моральні імперативи прийшли в непридатність або втрачені. "Прикордонна ситуація", що пробуджує до справжнього життя героїв роману, не завжди є наслідком їх власної смерті.
Камю показав в романі, що існують речі і положення, що викликають в душі людини могутній стихійний протест, що виникає з відмови бути байдужим очевидцем чужого нещастя.
Завдяки художній майстерності Альбера Камю, і читачі роману здатні скинути вантаж звичних представлень і звичок, тверезо подивитися на свою життєву долю і, таким чином, залишивши світ буття, перейти до осмисленого існування.
Декларує безглуздість і байдужість до людської долі світу, в якому людям доводиться прожити своє єдине життя, світу, в якому немає місця Богові і тому "усе дозволено", (на чому, власне кажучи, сходилися усі філософи) письменник стверджує, що є все-таки щось, що примушує людину залишатися моральним. Джерелом моральної поведінки людини, згідно Камю, являється сама людина, з її волею, з її почуттям справедливості, з її примхами, врешті-решт. Через усі страждання і жахи епідемії Камю доніс до читача свою віру в духовні сили людини сучасної цивілізації, яка під впливом філософії скептицизму готова була вже зовсім переконатися в собі. Можна сказати, що чума змусила оранцев перевірити ще раз своє відношення до звичних моральних норм і цінностей. Варіанти не моральної поведінки (мародерство, пияцтво, жадання сатурналий і так далі) перед лицем смертельної небезпеки не заперечуються Камю, але роман побудований так, що читач розуміє: люди, що вибирають їх не сіль землі. камю роман чума
Список литературы
1. Великовский С.І. Від анархічного бунтарства до моралістичного гуманізму// Всесвіт. - 1972. - №8. -С.142 -154.
2. Великовський С.И. "Проклятые вопросы" Камю./ Камю А. Избранное.- М., 1988р.
3. Великовский С.И. В поисках утраченого смысла - М.,- 1979.