Особливості стану гемодинаміки у хворих на гострий інфаркт міокарда і нестабільну стенокардію при проведенні стрес-тестів та під впливом медикаментозних засобів - Автореферат

Оптимізація медикаментозної терапії у хворих на ГІМ та ознаками дисфункції міокарда за допомогою медикаментозних тестів та при проведенні стрес-ехокардіографії (стрес-ЕХОКГ), на відміну від стандартної схеми лікування, дозволяє обєктивізувати та індивідуалізувати призначення лікарських засобів. Задачі дослідження: Дослідити особливості функціонального стану і коронарного резерву у хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію в залежності від глибини пошкодження серцевого мязу, типу гемодинаміки. Вперше проведення стрес-тесту - антиортостатичного навантаження на фоні ехокардіографії дозволило виявити у хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію і визначити в залежності від проявів ремоделювання різні типи гемодинамічної відповіді на навантаження з подальшою екстраполяцією на прогнозування доцільності медикаментозної терапії. Використання клініко-інструментального діагностичного комплексу (антиортостатичного навантаження на фоні ехокардіографії, черезстравохідної електрокардіостимуляції, велоергометрії) дозволяє визначити функціональний стан та коронарний резерв у хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію на початку розвитку захворювання, виявити пацієнтів з різними типами гемодинаміки, на основі чого прогнозувати перебіг та наслідки захворювання. Застосування медикаментозних тестів при проведенні антиортостатичного навантаження на фоні ехокардіографії та черезстравохідної електрокардіостимуляції дозволяє обєктивізувати призначення антикоагулянтів, антагоністів кальцію, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та блокаторів ангіотензинових рецепторів у хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію для попередження розвитку і прогресування дисфункції міокарда та ремоделювання лівого шлуночка.На першому етапі дослідження визначали клініко-функціональні особливості перебігу гострих форм ІХС, де хворі були розподілені на групи з урахуванням пошкодження серцевого мязу - трансмуральний (т/м), великовогнищевий (в/в), дрібновогнищевий (д/в) ІМ та нестабільна стенокардія (НС). Пацієнтам з гострими коронарними синдромами (ГКС), з рецидивуючим больовим синдромом, крім базисної терапії, яка включала аспірин в дозі 100 мг один раз на добу та сустак-форте в дозі 6,4 мг 4 рази на добу, призначали антикоагулянти протягом 7-ми діб (надропарин кальцію підшкірно в дозі 7500 Од двічі на добу чи гепарин в дозі 5000 Од 4 рази на добу). Пацієнтам зі скаргами на болі переважно в ранкові години, у яких можна припустити вазоспастичний механізм розвитку захворювання, додатково призначали антагоністи кальцію протягом 2-х тижнів (верапамілу гідрохлорид в дозі 40 мг тричі на добу або дилтіазем в дозі 180 мг 1 раз на добу, або амлодипін в дозі 5 мг 1 раз на добу). В залежності від змін ФВ на обємне навантаження, у 31 (12,1%) пацієнта (І група) спостерігався І тип гемодинаміки, у 106 (41,2%) пацієнтів (ІІІ група) - ІІІ тип гемодинаміки та в 120 (46,7%) хворих (ІІ група) - ІІ тип гемодинаміки. У хворих зі сприятливим типом гемодинаміки середній вік був значно меншим порівняно з групою хворих з несприятливим типом і складав, відповідно, 49,9±2,8 років та 58,5±1,3 років (р0,5) та значно рідше т/м ІМ (5,7±2,3%, р0,1, порівняно з ІІІ групою) та найменша кількість спостерігалась в І групі (6,5±4,4%, p0,1, при співставленні з ІІІ групою) та лише у 3,2±3,1% хворих І групи (p<0,02, відповідно).Використання клініко-інтрументального діагностичного комплексу (навантажувального антиортостатичного стрес-тесту на фоні ехокардіографії, черезстравохідної електрокардіостимуляції, велоергометрії) обумовлює диференційований підхід до виявлення хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію з розвитком ранньої серцевої недостатності відповідно до особливостей ремоделювання лівого шлуночка, спрямованості гемодинамічних змін та з обєктивізацією призначення лікарських засобів, що вирішує актуальну задачу сучасної кардіології. В залежності від глибини пошкодження серцевого мязу вже з перших днів розвитку гострого інфаркту міокарда максимальні обємні показники та мінімальні показники скоротливості спостерігаються у хворих з трансмуральним та великовогнищевим інфарктом міокарда, в співставленні з дрібновогнищевим інфарктом міокарда, як в стані спокою, так і після антиортостатичного навантаження. В залежності від спрямованості змін фракції викиду на фоні проведення антиортостатичного навантаження було встановлено, що в групі з позитивними змінами фракції викиду (І тип гемодинаміки) в більшості хворих (80%) реєструється дрібновогнищевий інфаркт міокарда; в групі з відсутніми змінами фракції викиду (ІІ тип гемодинаміки) - зустрічаються однаково часто хворі з дрібновогнищевим (49%) та великовогнищевим інфарктом міокарда (45%), і значно менше з трансмуральним (6%); в групі з негативними змінами динаміки фракції викиду (ІІІ тип гемодинаміки) - навпаки, в більшості хворих діагностується трансмуральний інфаркт міокарда (51,5%), частіше спостерігаються супутня артеріальна гіпертенз

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ