Вікно Джохарі як інформація про властивості особистості. Основні механізми міжособистісного сприймання. Спілкування підлітків з ровесниками та дорослими. Вивчення референтного кола комунікації дітей та особливостей самоконтролю у них в процесі діалогу.
Аннотация к работе
3.2 Спілкування підлітків з ровесникамиСпілкування - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності. Техніка спілкування - встановлення психічних контактів, використання різноманітних прийомів психічного впливу на партнера по спілкуванню, вибір засобів спілкування в залежності від форми спілкування. Динаміку процесу спілкування можна подати в такий спосіб: а) передавач, відправник; б) одержувач, приймач, адресат; в) канал звязку; г) код, декодер. До структури спілкування належать: - комунікативно-інформаційний компонент, що означає приймання (реципієнт) і передавання (комунікатор, кореспондент) повідомлень і майбутній зворотній звязок, в основі якого - психологічний контакт; В вітчизняній соціальній психології проблема структури спілкування займає важливе місце.Коли спілкуються за допомогою невербальних засобів, дуже важливими є жести рук, особливості ходи, голосу, а також вираз обличчя (міміка), очей (мікроміміка), поза, рух усього тіла загалом (пантоміміка), дистанція тощо. Невербальні засоби спілкування потрібні, зокрема, для того, щоб регулювати плин процесу спілкування, створювати психологічний контакт між партнерами; виявляти емоції, відображати оцінку ситуації. Невербальні засоби спілкування, на відміну від мови, людина, яка говорить, а також та, яка слухає,усвідомлює не повною мірою. У межах комунікативного аспекту спілкування психологічна взаємодія партнерів концентрується навколо проблеми контакту. Цю проблему не потрібно обмежувати вміннями і навичками комунікативної поведінки й використання засобів спілкування.З позицій загальної психології ми можемо не тільки досліджувати типові для всіх нормальних людей феномени спілкування, закономірності й механізми його перебігу, а й виявляти труднощі спілкування, тобто ті характеристики психічних процесів, станів і властивостей особистості, які не відповідають критеріям психологічно оптимального спілкування. Психологічно оптимальним є таке спілкування, у якому реалізуються цілі учасників спілкування відповідно до мотивів, які зумовлюють ці цілі, і за допомогою таких способів, що не спричинюють у партнерів відчуття незадоволення. Психологічно оптимальним може бути також спілкування, у якому партнерам вдається зберегти бажану для кожного з них субєктивну дистанцію. Оскільки спілкування - це взаємодія принаймні двох людей, то труднощі в його перебігу (йдеться про субєктивні) може породжувати один з учасників чи відразу обидва. Психологічними причинами цього можуть бути: нереальні цілі, неадекватна оцінка партнера, його здібностей та інтересів, неправильні уявлення про власні можливості й нерозуміння характеру оцінки й ставлення партнера, вживання не придатних до цієї ситуації способів звертання до партнера.Сприймання в соціальній психології розглядається як формування цілісного образу партнера по спілкуванню на основі оцінки його зовнішнього вигляду, поведінки і його (партнера по спілкуванню) розуміння. При цьому розуміння розглядається з двох сторін: як відображення в свідомості партнерів по спілкуванню цілей, мотивів, установок один одному; і як прийняття цих цілей, яке дозволяє встановити взаємовідносини. Тому в спілкуванні доцільно говорити не про соціальну перцепцію загалом, а про міжособистісну перцепцію, або міжособистісному сприйманні. В якості субєкта і обєкта сприймання можуть виступати не тільки окремі особистості, але й цілі групи людей. При сприйманні людьми один одного можна виділити декілька можливих ситуацій: «Я - Він» - сприймання одним індивідом іншого як окремої особистості;Процес отримання зворотнього звязку в взаємодії, на основі якої формується образ самого себе, можна продемонструвати на моделі, розробленої американськими психологами, яка отримала назву Вікно Джохарі. Представлений квадрат означає інформацію про властивості особистості. Ці дані проявляються в ході вільного відкритого обміну особистісною інформацією між індивідом й іншими людьми. Сліпа зона (II) містить інформацію про індивіда, яка є в інших людях, але не відома йому самому, тобто це точка зору оточуючих про особистість в процесі спілкування з нею. Якщо ж отримана інформація гірша точки зору індивіда про себе, то спрацьовують захисні механізми і тоді або може виникнути конфлікт, або можуть перерватися ділові відносини індивіда з тими, хто цю інформацію передав.Брунер провів цілу серію експериментів по вивченню сприймання й показав, що сприймання як предметів, так і інших людей залежить не тільки від індивідуально-особистісних, але й від соціокультурних факторів. Психологічні дослідження показали, що в основі сприймання не знайомих раніше людей і людей, з якими вже є певний досвід спілкування, лежать різні психологічні механізми. До психологічних механізмів сприймання в міжгруповому спілкуванні відноситься процес соціальної стереотипізації, сутність якого заклеча
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПІЛКУВАННЯ»
1.1 Поняття спілкування та його структура
1.2 Види та функції спілкування
1.3 Труднощі спілкування
РОЗДІЛ 2. «СПРИЙМАННЯ Й РОЗУМІННЯ В ПРОЦЕСІ СПІЛКУВАННЯ»
2.1 Суть, зміст та значення сприймання
2.2 Вікно Джохарі як інформація про властивості особистості
2.3 Механізми міжособистісного сприймання
РОЗДІЛ 3. «ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ СПІЛКУВАННЯ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ»
Список литературы
ВСТУП
Афоризм : »В наше время всем приходится нелегко. Подростки живут в мире, который терроризируют экстремисты; взрослые живут в мире, который терроризируют подростки».
Роберт Орбен в редакции Дмитрия Пашкова
Проблеми молоді завжди привертали увагу психологів, але особливо актуальними вони стали останнім часом. Підвищення рівня освіченості і матеріального стану членів нашого суспільства розширило можливості розвитку і задоволення духовних і матеріальних потреб підростаючого покоління, але зробило більш складним формування розумних бажань і устремлінь.
Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційних сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими.
В останній час в звязку з розвитком практики соціального навчання, соціально-психологічного тренінгу, підготовки особистості до різних видів діяльності, кількість питань , важливих для галузі спілкування, значно зросла.
Пояснюється це, в першу чергу, тим, що психологи-практики зіткнулись з фундаментальною помилкою - недооцінкою ролі соціально-перцептивних явищ, оціночних відношень в організації повсякденного спілкування.
Іншою обставиною, що діє на актуалізацію вивчення особливостей спілкування, є логіка розвитку самої психології. Тут проявляється переорієнтація в бік дослідження взаємодії особистості та групи, взаємовпливу особистості та спілкування, спілкування та спільної діяльності. В результаті посилилася цікавість до тих аспектів спілкування, які справляють безпосередній вплив на групові процеси, спільну діяльність. Принципового значення набула проблема індивідуальності в процесі пізнання соціальної дійсності, розвитку її соціально - перцептивної сфери. Спілкування - багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння субєктами спілкування один одного. Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності, де спочатку відігравало допоміжну роль: супроводжувало і обслуговувало певні дії. З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду. В онтогенезі спілкування також поступово стає особливою діяльністю. Задовольняючи потребу в спілкуванні, дитина оволодіває мовленням, освоює соціальні норми, культуру в цілому, будує образ світу і свого «Я». В процесі спілкування відбувається перехід від одного рівня життя до іншого. Спілкуючись, людина виявляє себе індивідом і заявляє про себе як особистість. Експерименти з позбавленням людини можливості спілкуватись, випадки виживання дітей, що виростали серед тварин, переконливо свідчать: спілкування - необхідна умова повноцінного психічного розвитку індивіда, нормального життя. Щодо трактування суті спілкування і комунікативної компетентності у сучасній психології існують різні підходи до розуміння компетентності у спілкуванні. Слід зазначити, що у більшості випадків психологи (як вітчизняні так і зарубіжні) дотримуються неоднозначних підходів до розуміння і вирішення даної проблеми. Назвемо основні з цих підходів: - діяльнісний підхід (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, М. І. Лісіна, Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн, О. О. Смірнова та ін.);
задачний підхід (Г. С. Костюк, Н. В. Кузьміна, Л. А. Петровська та ін.);
- комунікативна компетентність як готовність (установка) до діяльності (Ю. П. Азаров, М. О. Коць, Н. В. Кузьміна, Л. А. Петровська, Д. М. Узнадзе та ін.);
- особистісний підхід - комунікативна компетентність як комплекс особистісних якостей (Г. Айзенк, П. П. Горностай, В. Л. Злівков, Р. Кеттел, М. В. Молоканов, Г. Оллпорт, Л. А. Петровська та ін.);
- розуміння комунікативної компетентності через стан - «Я» (Е. Берн, П. М. Єршов, М. В. Молоканов, Л. А. Петровська та ін.);
- комунікативна компетентність як здібності особистості, як уміння - компонент здібностей (В. В. Гаркуша, М. М. Забродський, Л. А. Петровська, К. К. Платонов та ін.);
- діалогічний підхід (М. М. Бахтін, Л. С. Виготський, С. М. Дмітрієва, А. Ф. Копйов, О. М. Матюшкін та ін.).
Актуальність даної роботи полягає в тому, що вивчення специфіки й особливостей спілкування підлітків дуже важливе в сучасному суспільстві. І це зрозуміло, адже спілкування в підлітковому віці потерпає значний якісний перелом в порівнянні зі спілкуванням молодших школярів. На першому місці - спілкування з однолітками. Спілкуючись з друзями, підлітки активно освоюють норми , цілі, засоби соціальної поведінки, оцінюють себе та інших, активно, самостійно займаються самовихованням.
Обєктом дослідження є психологічні прояви характерних особливостей підлітка в сфері спілкування.
Предмет дослідження - особливості спілкування у підлітковому віці.
Мета дослідження - розкрити специфіку, мотиви, характер виявлення та можливості психологічного прогнозу спілкування підлітків.
Гіпотеза дослідження - центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами, передусім з однокласниками. Це прагнення - є провідним мотивом поведінки у цьому віці й визначається критеріями власної оцінки та оцінки з боку однолітків.
У відповідності з поставленою метою та гіпотезою визначено наступні завдання дослідження: - проаналізувати поняття спілкування як психологічну категорію;
- розкрити особливості спілкування з однолітками;
- виявити особливості самоконтролю підлітків в процесі різних видів спілкування
При написанні даної роботи були використані методи аналізу, анкетування, порівняння та математичні методи дослідження.
Науково-практичне значення дослідження полягає в тому, щоб підвищити інтерес до цієї теми, а також, щоб знаходити способи вирішення конфліктних ситуацій в спілкуванні підлітків.
Робота складається з трьох розділів: два теоретичних та один практичний. В теоретичних розділах висвітлюються основні поняття з обраної теми, в практичному - робиться перевірка поставленої гіпотези. Також існують додатки, що ілюструють проведене дослідження.