Виявлення динамічних особливостей соціокультурного ідентифікування в ході логіко-філософського обґрунтування концепції соціокультурного ідентифікування суспільства. Характеристика кризування соціокультурної системи та прояву тенденцій реінтеграції.
Аннотация к работе
Зміна індустріальних орієнтирів розвитку соціуму на постіндустріальні й інформаційні, оновлення геополітичних координат, утворення нових суверенних національних одиниць і народження інноваційних еліт, а одночасно й маргіналізація традиційних суспільних груп ставлять питання щодо поглиблення соціокультурної теорії й методології, спроможних виступити філософським підґрунтям пояснення складних процесів оновлення умов життєдіяльності людини і знаходження відповідних стратегій поведінки у неодновимірних ситуаціях соціального й культурного буття. Спостереження техноекономічної й інформаційної експансії, збільшення тенденцій диференціювання головних сфер життєдіяльності суспільства та кризи значних інституційних структур загострює відкритість і недовершеність цілісної соціокультурної парадигми, яка б дала можливість виокремити деякі закономірності соціального й культурного розвитку постсучасності, позначити небезпечні для людства тенденції цивілізаційного поступу, осмислити шляхи подолання спостережених загроз для культури й духовності, для існування людини і суспільства у тотально-технізованому світі - світі фрагментації, автономізації, деідентифікації. Зазначені причини актуалізують проблематику соціокультурної ідентифікації суспільства й особистості в колі різногалузевих філософських інтересів, зконцентрованих навколо прагнення виробити нові парадигмальні соціокультурно обґрунтовані підходи до світобачення. Проблема соціокультурного ідентифікування суспільства як спосіб пізнання динаміки процесів обєднання соціальних і культурних форм функціонування соціуму набуває дедалі більшого значення у філософських дискусіях та практично спрямованих дослідженнях. Окремі аспекти проблеми соціокультурної ідентифікації висвітлювалися в контексті соціально-філософських, історико-філософських, антропософських робіт з вітчизняної та зарубіжної наукової літератури: - у дослідженні особливостей особистісної ідентифікації та кризи ідентифікацій (З.Фрейд, Е.Гуссерль, К.Ясперс, М.Хайдеггер, Е.Фромм, Ж.Дерріда, П.Рікер, Дж.Глувер, Ю.Хабермас, С.Кримський, В.Табачковський, О.Трубіна, Л.Козименко, Л.Солонько, С.Крилова, Ю.Шинкаренко, В.Фадєєв);У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються мета та завдання дослідження, аналізується міра розробленості проблеми соціокультурного ідентифікування суспільства у філософській літературі.У першому підрозділі “Аналіз літератури за темою дисертації” розглядаються існуючі в сучасній зарубіжній та вітчизняній науковій літературі підходи до проблеми соціокультурної ідентифікації суспільства. Ефективність соціокультурної методології в якості фундаментального й універсального підґрунтя розвязання будь-яких філософських проблем цілісності людини й соціуму засвідчив ряд наукових робіт з питань методів обєднання й диференціації етнічних і національних спільнот, стратегій формування стійких національних ідентичностей у мультиетнічних суспільствах сучасності при перетвореннях їх на громадянські, спроб типологізації націотворчих процесів (етнічних і політичних, етнокультурних - громадянських, західного - східного типів), обґрунтування різної природи (еволюційної та конструктивної) обєднання національних спільнот та вироблення комунікативних стратегій національного й етнічного ідентифікування у стратифікованому суспільстві. Значної уваги приділяється аналізу культурних і соціальних передумов обєднання суспільств і в зарубіжній літературі мовою оригіналу, присвяченій вивченню етнічної, національної, територіальної, політичної, лінгвістично-літературної ідентичностей. Перший “Історико-філософський дискурс ідентичності” присвячений осмисленню інтелектуальних першоджерел поняття “ідентичність”, якими в дисертації розглядаються філософські вчення від античності до німецької класики (в тому числі, Платона, Аристотеля, Плотіна, Аврелія Августіна, Фоми Аквінського, М.Кузанського, Т.Гоббса, Дж.Локка, Дж.Берклі, Д.Юма, Р.Декарта, Г.Лейбніца, Б.Спінози, І.Канта, Й.Фіхте, Ф.В.-Й.Шеллінга, Г.В.-Ф.Гегеля, Л.Фейербаха, К.Маркса). У звязку з представленим авторським методологічним інваріантом, соціокультурне ідентифікування суспільства аналізується на рівнях: 1 - організації конфігуративної структури соціокультурної єдності, яка постає проекцією системних взаємодій, взаємозв?язків та взаємовпливів соціальності й культури; 2 - внутрішніх ритмів змін соціальності й культури у їх неспівпадіннях, обумовлюючих диференціацію єдності; 3 - системних трансформацій соціальності й культури у їх взаємодії; 4 - циклічної динаміки, що відтворюється у різних за динамічними особливостями стадіях соціокультурного ідентифікування, сприяючи динамічно-пульсуючому, нерівномірному характеру протікання процесу.У дисертаційній роботі здійснено філософське осмислення проблеми особливостей процесів соціокультурного обєднання суспільства, яка залишається гостро актуальною в контексті євроінтеграційних прагнень України, збуджуючи науковий пошук. Побудовано авторську динамічну концепцію соціокультурного ідентифікування суспільства як рухливо-