Особливості соціальних проблем воєнної організації українського суспільства - Автореферат

У зарубіжних наукових виданнях, присвячених соціальним проблемам воєнної організації, головний акцент зроблено на дослідженні взаємодії воєнної організації з політичними інститутами суспільства, ролі тієї чи іншої армії в локальних війнах та збройних конфліктах. Незважаючи на велику увагу науковців до окремих аспектів дослідження соціальних проблем воєнної організації українського суспільства, набуте знання формується в окремих дискурсивних просторах, бракує цілісного, комплексного підходу до дослідження цих проблем. Відтак, на сучасному етапі дослідження соціальних проблем воєнної організації виникла суперечність між необхідністю комплексного вирішення найгостріших соціальних проблем воєнної організації та сучасним станом знання про ці проблеми. Наукове завдання дисертаційної роботи полягає у виявленні та обґрунтуванні на сучасній емпіричній базі нових теоретико-методологічних підходів до вивчення соціальних проблем воєнної організації, які б враховували не тільки особливості структури воєнної організації як цілого, але і соціальної характеристики діяльності акторів усередині неї, а також особливостей інтеракції воєнної організації з іншими соціальними організаціями українського суспільства. Мета та завдання роботи зумовили використання загальнонаукових методів: історичного (при дослідженні генезису концепцій з вивчення соціальних проблем), компаративістського аналізу (при виявленні специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду соціальних проблем воєнної організації, визначенні їх видів та рівнів, порівнянні особливостей соціальних проблем воєнної організації українського суспільства із соціальними проблемами воєнних організацій інших країн), моделювання (при конструюванні аналітико-синтетичної моделі дослідження соціальних проблем воєнної організації).У першому розділі - "Теоретико-методологічні підходи щодо вивчення соціальних проблем воєнної організації" - охарактеризовано основні концептуальні підходи, проаналізовано наукові джерела, які світоглядно, методологічно та теоретично є цінними для дослідження соціальних проблем воєнної організації. Москос) розглядали воєнну організацію в контексті політичних інститутів суспільства, досліджували проблеми воєнної організації як гаранта національної безпеки та її ролі в збройних конфліктах і війнах. Також до складу воєнної організації входять: військові формування та підрозділи для виконання окремих завдань у галузі охорони, війська спеціального призначення, податкова поліція, природоохоронна й екологічна служби, відділення медичної служби катастроф, а також органи управління воєнною організацією та військові навчальні заклади. Причому соціальні проблеми розглядаються на трьох рівнях: 1) особливості соціокультурного поля воєнної організації; 2) дії соціальних акторів усередині воєнної організації; 3) взаємодія поля воєнної організації із соціальними полями інших організацій українського суспільства. У третьому розділі - "Дослідження особливостей соціальних проблем воєнної організації українського суспільства в контексті структурно-діяльнісного підходу" - сконструйована автором аналітико-синтетична модель соціологічного аналізу соціальних проблем екстраполюється на воєнну організацію, вирішення проблем якої є дуже актуальними в нашому суспільстві.У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання - виявлено та обґрунтовано на сучасній емпіричній базі новий теоретико-методологічний підхід до вивчення соціальних проблем воєнної організації, який враховує не тільки особливості структури воєнної організації як цілого, але і соціальні характеристики діяльності акторів усередині неї, а також особливості інтеракції воєнної організації з іншими соціальними організаціями українського суспільства. Він полягає в підкресленні складного характеру соціальних проблем, які виникають унаслідок соціальних практик, спричинених особливостями інтеракцій соціальних акторів та їх взаємодією із соціокультурним полем воєнної організації. Внаслідок невдалого реформування та відсутності комплексного теоретико-методологічного підходу щодо дослідження особливостей соціальних проблем та концепцій і стратегій з їх ефективного вирішення воєнна організація перебуває у стані дисфункції, не здатна до самовідтворення та самоорганізації й потребує захисту з боку держави. Зафіксовано, що існуючі в соціологічній науці традиційні та альтернативні підходи до дослідження особливостей соціальних проблем воєнної організації неспроможні повною мірою досліджувати механізми прояву цих проблем та шляхи їх вирішення, оскільки в межах вищенаведених підходів досліджується структура соціальної організації або особливості інтеракцій соціальних акторів усередині неї. Підсумовуючи результати здійсненого аналізу як у теоретичній, так і в практичній площині, визначено головні механізми прояву особливостей соціальних проблем, таких як: соціокультурне поле або організаційна культура воєнної організації, особливості соціальних дій військовослужбовців та соціальні практики, як спричинюють соц

Основний зміст роботи