Особливості соціалізації індивіда в умовах інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз) - Автореферат

У цивілізаційному поступі країн світу відбуваються значні зміни у розвитку інформаційних технологій, які суттєво впливають на всі сфери функціонування суспільства, соціальні інститути, діяльність субєктів соціальної взаємодії, що створює нові умови для творчої самореалізації особистості й одночасно висуває низку вимог до її формування і розвитку. У звязку з цим особливої актуальності набувають дослідження всього комплексу змін, якими характеризується процес соціалізації індивіда в умовах інформаційного суспільства і виявлення основних чинників, які визначають становлення нового соціального типу особистості - активного учасника розвитку сучасної цивілізації. Отже, актуальність теми дослідження визначається потребами соціальної практики, які зумовлюють необхідність формування особистості, риси якої відповідали б вимогам сучасного інформаційного суспільства, що сприятиме його становленню в Україні. Соціологічна традиція зосереджує увагу на змінах у механізмі „включення" індивіда в суспільство, впливові соціальних інститутів на становлення людини, звязках і взаємозвязках, що забезпечують розвиток особистості й суспільства (О. Результатом досліджень соціалізації як процесу, що забезпечує поступове „включення" індивіда у суспільне життя, стала побудова різних моделей соціалізації - психоаналітична (З.У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження соціалізації індивіда", який складається із трьох підрозділів, здійснено аналіз стану дослідження наукової проблеми, уточнено концептуальні підходи до розгляду змісту і сутнісних характеристик процесу соціалізації. Тарда, який розглядав соціалізацію як процес входження індивіда до нації, народу, суспільства шляхом універсального засобу наслідування та американського дослідника Ф. Роботи зазначених авторів започаткували традицію розуміння соціалізації як „широкого" і неоднозначного явища: соціалізація - це процес формування соціальних начал життєдіяльності людей, які набувають домінуючого значення в ході історичної еволюції. На підставі існуючих теоретико-методологічних досліджень соціалізацію визначено як процес: засвоєння індивідом соціально-культурного досвіду; багаторівневого включення особистості в суспільні відносини; формування індивідуальності як субєкта подальшого розвитку соціальної системи. „Вплив інформатизації суспільства на соціалізацію" соціалізація розглядається як процес, в якому індивід засвоює соціальний і культурний досвід завдяки активній взаємодії із соціальним інформаційним середовищем.У сучасній науковій літературі соціалізація як соціальне явище трактується з різних позицій, що відображають ті чи інші його суттєві ознаки, природу, змістовні компоненти. Розглянувши основні теоретико-методологічні дослідження означеного соціального явища, автор визначає соціалізацію як складний, суперечливий процес засвоєння індивідом соціально-культурного досвіду; багаторівневого включення особистості в суспільні відносини; формування індивідуальності як субєкта подальшого розвитку соціальної системи. Зміст процесу соціалізації визначається через основні соціалізаційні механізми: ідентифікацію як спосіб усвідомлення людиною приналежності до певної спільноти; інтеріоризацію як процес включення соціальних норм і цінностей у внутрішній світ людини; екстеріоризацію як діяльність індивіда у ході якої він конструює соціальну реальність і робить її значущою для себе та інших. Культурно-історичний тип суспільства обумовлює специфіку процесу соціалізації. Становлення інформаційної епохи і повязані з цим зміни в соціальному просторі суттєво впливають на включення індивіда в систему нових суспільних відносин, обумовлюють особливості соціалізаційного процесу і породжують нові тенденції, зокрема зміни у його змісті (в сучасних умовах соціалізація не вичерпується формуванням лише соціальної установки, а включає в себе формування нових моделей, ролей поведінки, інноваційної дії).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Дисертаційне дослідження, у якому здійснено соціально-філософський аналіз соціалізації індивіда в умовах інформаційного суспільства та виявлено особливості означеного процесу, дозволяє зробити наступні підсумки.

У сучасній науковій літературі соціалізація як соціальне явище трактується з різних позицій, що відображають ті чи інші його суттєві ознаки, природу, змістовні компоненти. Ряд дослідників розглядає процес соціалізації як аналог формування особистості, причому лише з позицій набуття властивостей і якостей позитивного характеру в результаті активного впливу з боку соціуму. Інша група учених визначає соціалізацію як явище, перманентно притаманне всій життєдіяльності людини. При цьому виділяються дві основні якісно відмінні стадії: первинна і вторинна соціалізації. Розглянувши основні теоретико-методологічні дослідження означеного соціального явища, автор визначає соціалізацію як складний, суперечливий процес засвоєння індивідом соціально-культурного досвіду; багаторівневого включення особистості в суспільні відносини; формування індивідуальності як субєкта подальшого розвитку соціальної системи.

Зміст процесу соціалізації визначається через основні соціалізаційні механізми: ідентифікацію як спосіб усвідомлення людиною приналежності до певної спільноти; інтеріоризацію як процес включення соціальних норм і цінностей у внутрішній світ людини; екстеріоризацію як діяльність індивіда у ході якої він конструює соціальну реальність і робить її значущою для себе та інших.

Культурно-історичний тип суспільства обумовлює специфіку процесу соціалізації. Становлення інформаційної епохи і повязані з цим зміни в соціальному просторі суттєво впливають на включення індивіда в систему нових суспільних відносин, обумовлюють особливості соціалізаційного процесу і породжують нові тенденції, зокрема зміни у його змісті (в сучасних умовах соціалізація не вичерпується формуванням лише соціальної установки, а включає в себе формування нових моделей, ролей поведінки, інноваційної дії). Індивід, що соціалізується в умовах поглиблення інформаційно-комунікаційної революції, вже не є пасивним спостерігачем соціальної дії, а активно включається в конструювання соціальної реальності. За таких умов спостерігається зменшення ролі традиційних інститутів соціалізації, а включення індивіда в систему суспільних відносин здійснюється, насамперед, завдяки використанню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що породжує тенденції переходу як до креативної моделі соціалізації, так і до збільшення можливостей маніпулювання свідомістю людей.

Метою соціалізаційного впливу суспільства на особистість є формування і розвиток історично обумовленої сукупності соціально-типових якостей, властивостей, які забезпечують функціонування і розвиток самого суспільства. Серед них можна виділити професіоналізм (у напрямку використання сучасних технологій); духовність як домінування у людини духовно-моральних, інтелектуальних якостей (цінностей) над матеріальними; соціальна відповідальність як міра відповідності дій соціальних субєктів взаємним вимогам, діючим правовим та іншим соціальним нормам і загальним інтересам; здатність до творчої побудови і реалізації власного життєвого проекту на основі культури і загальносоціальних норм.

Аналіз сучасного українського соціуму, який переживає в умовах формування інформаційного суспільства перехід до демократичної політичної системи, показує, що соціалізація індивіда відбувається під одночасною дією системи чинників. При цьому визначальними факторами виступають політико-економічні й соціокультурні процеси загальноцивілізаційного (за змістом) і глобального (за масштабами) характеру. Вони передбачають урахування щонайменше трьох ключових векторів: інноваційності, ідентичності й самоактуалізації. Ці вектори відображають сучасні цивілізаційні вимоги щодо особистості і є, на наш погляд, важливими критеріями ефективного засвоєння та подальшого розвитку індивідом соціального і культурного досвіду, трудових навичок, знань, норм, цінностей, традицій, які необхідні для формування соціальних якостей та розвитку його індивідуальності.

Зміни соціально-економічних умов, утвердження ринкових відносин вимагають від особистості готовності до переходу в нові ситуації соціального розвитку або такого „вторинного" входження особистості в суспільні відносини, що обумовлює дію ресоціалізації як механізму безперервної адаптації індивіда до швидкоплинних умов зовнішнього середовища.

Нові реалії українського суспільства вимагають вдосконалення процесу соціалізації індивіда, оскільки, по-перше, відсутні чіткі норми соціалізованості в українському соціумі, що повязано, передовсім, з втратою ідеалів радянського суспільства і розмитістю нових орієнтирів суспільного розвитку. По-друге, форми, норми і механізми соціалізації суттєво трансформуються у звязку з переорієнтацією на цінності інформаційного суспільства. Відтак, соціалізаційні процеси в українському суспільстві протікають специфічно: з одного боку, існує сформована (за попередній період) система включення особистості в суспільні відносини, з іншого - означена система суперечить уявленням, ідеалам і цінностям нинішнього молодого покоління, яке активно включається в інформаційні процеси.

Прогнозуючи перспективи соціалізації індивіда в умовах сучасної України, необхідно враховувати не тільки аспекти динаміки, інноваційності й відкритості змінам. Не менше значення мають питання спадкоємності, інкультурації, культурної ідентичності, включення в сферу національного буття й національних цінностей. У контексті зазначеного соціалізація індивіда в українському суспільстві має відбуватися на основі чітко визначених пріоритетів і цінностей національного виховання з урахуванням світового досвіду, а інтегруючим підгрунтям оптимізації означеного процесу може і повинна виступати концепція державницької ідеології.

1. Власенко Ф.П. Соціокультурні та природні чинники соціалізації людини // Практична філософія. - 2005. - № 4 . - С. 119-126.

2. Власенко Ф.П Два підходи до розуміння процесу соціалізації людини // Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2006. - № 8-9. - С. 84-89.

3. Власенко Ф.П Соціалізаційна функція сучасної сімї // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди": Науково-теоретичний збірник. - Т.: Видавництво Астон, 2006. - С. 535-541.

4. Власенко Ф.П. Теорія соціалізації як методологічна основа формування творчої особистості // Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття: Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції (12-13 травня 2005 р., м. Київ) / Уклад. Б.В. Новіков, І.І. Федорова. - К.: ІВЦ „Видавництво „Екмо", 2005. - С. 18-20.

5. Зелінський М.Ю., Власенко Ф.П. Майбутнє як соціальна цінність особистості і суспільства // Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття: Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції (12-13 травня 2005 р., м. Київ) / Уклад. Б.В. Новіков, І.І. Федорова. - К.: ІВЦ „Видавництво „Екмо", 2005. - С. 155-156.

6. Власенко Ф.П. Зміни пріоритетів навчання та виховання в контексті положень Болонського процесу // Реформування системи вищої фінансово-економічної освіти в Україні в контексті положень Болонської декларації: Матеріали науково-практичної конференції - К.: УДУЕФ, 9-10 грудня 2005. - С. 127-130.

7. Власенко Ф.П. Роль ідеології в соціалізації людини // Дні науки філософського факультету - 2006. Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 року, м. Київ): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ „Київський університет", 2006. - Ч. V. - С. 10-12.