Визначення диспозиційних чинників саморегуляції. Аналіз структури ситуаційної саморегуляції особистості. Аналіз механізму формування нових ціннісних диспозицій суб’єкта. Аналіз функціональних відмінностей поведінки пересічних і творчо обдарованих осіб.
Аннотация к работе
У психології саморегуляція розглядається як складне багатоаспектне уміння субєкта будувати і керувати власною активністю, спрямованою на соціальну адаптацію та розвиток [Ошибка! Високий рівень сформованості регулятивних функцій та гармонійність цілісного процесу саморегуляції зумовлюють вищий рівень адаптації субєкта до діяльності [Ошибка! Музика зазначає, що «у різних життєвих ситуаціях на перші ролі виходять різні цінності, тобто міняються не цінності, а кореляційні звязки між ними» [Ошибка! Поведінка цього субєкта буде прогнозованою за умови, що конкретний тип ситуації відповідає вимогам 1) ізоморфності (подібності), 2) значимості (вмотивованості, цінності) та 3) альтернативності (можливості змінити ситуацію). Субєкт оцінює ступінь прийнятності ситуації в умовах тут-і-тепер (рефлексія); аналізує, наскільки це узгоджується з життєвим досвідом тоді-і-колись (регресія); вивчає ступінь відповідності оцінці референтних осіб там-і-з-ними (ідентифікація).