Тенденції розвитку міждержавних відносин на тлі глобальних політичних перетворень. Політико-правова база європейської інтеграції. Основні напрямки євроінтеграційних процесів. Характеристика зовнішньої політики Європейського Економічного Співтовариства.
Аннотация к работе
Подальший розвиток незалежної Української держави в системі глобальних взаємовідносин вимагає ґрунтовного вивчення та критичної, науково виваженої оцінки зарубіжного досвіду політичного та соціально-економічного розвитку. Обраний для дослідження період становить значний науковий інтерес, оскільки в його основі лежать особливості формування в рамках Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) єдиного внутрішнього ринку, розвиток спільної політики у валютно-фінансовій, аграрній та соціальній сферах, інтегрування Іспанії та Португалії, обєднання Німеччини і врешті-решт створення Європейського Союзу. Наявні дослідження в переважній більшості не мають цілісного, узагальнюючого характеру, а відображають здебільшого окремі аспекти теми. Дисертацію виконано згідно з плановою науково-дослідною тематикою "Країни Західної Європи та Північної Америки і Україна", над якою працює кафедра нової та новітньої історії Львівського національного університету імені Івана Франка. Розвязання поставленої проблеми передбачає вирішення наступних завдань: - прослідкувати передумови і процес прийняття Єдиного європейського акту (ЄЄА) та Договору про Європейський Союз як важливих етапних віх розвитку інтеграції, дати детальний аналіз обох документів, визначити їх значення для подальшого розвитку інтеграційних процесів у Європі;У першому розділі дисертаційної роботи "Історіографічна та джерельна база дослідження" автор охарактеризував і проаналізував наявну історіографічну та джерельну базу з даної проблеми, висвітлив основні напрацювання вітчизняної та зарубіжної історичної науки з проблем розвитку Європейського Економічного Співтовариства, а також дав загальну характеристику основних видів джерел до вивчення теми. Дослідження проблем європейської інтеграції в країнах-членах ЄС здійснюються головним чином у рамках факультетів та кафедр історії, політології, економіки в понад 1200 університетах. Упродовж 90-х років історична наука постала перед необхідністю відійти від існуючих методик висвітлення тенденцій світового розвитку, які базувалися на тому, що в центрі суспільно-політичного процесу стояла національна держава з політичними та соціально-економічними особливостями, а міжнародні відносини нерідко відображалися лише як сфера її прикладної діяльності. Дослідники почали зосереджувати увагу на концепціях розвитку ЄЕС, ставлячи за мету структуризувати і періодизувати хід інтеграції. Після підписання Маастріхтського договору дослідження почали охоплювати не тільки питання економічного розвитку, створення внутрішнього ринку, а й проблеми політичної інтеграції, запровадження єдиної валюти тощо.Ставлення окремих провідних держав Європи (насамперед Німеччини, Франції та Великобританії) до розвитку інтеграційних процесів було неоднаковим. Ставлення Франції до питань інтеграції на початку 80-х років було досить суперечливим, що було наслідком протиріччя між загальноєвропейськими інтересами та потребою у проведенні жорстких централізованих заходів, спрямованих на виведення країни з економічної кризи 1980-1982 років. Лондон не погоджувався з посиленням ролі Єврокомісії і Європарламенту, а також з розширенням компетенцій ЄЕС у такій сфері як соціальний захист, оскільки це, на думку консерваторів, підривало встановлені в країні соціальні норми. Програма, розроблена лордом Кокфілдом, комісаром з питань внутрішнього ринку, передбачала розробку, прийняття та введення в дію близько трьохсот директив щодо цілковитого скасування всіх прикордонних формальностей і національних заходів контролю за імпортом, спрощення правил огляду товарів і транспортних засобів, усунення технічних барєрів у торгівлі, забезпечення вільного обігу товарів та послуг, переміщення осіб і капіталів, тощо. Податкові відмінності між країнами мали суттєвий вплив на взаємну торгівлю: рівень податку на додану вартість коливався від 12 до 25 %, країни здійснювали протекціоністські заходи, періодично занижували його, вводячи демпінгові ціни.Період з 1985 по 1992 рр. у повній мірі можна назвати переломним у розвитку європейської інтеграції, в межах якого було інтенсифіковано процеси зближення між європейськими країнами, забезпечено поступ у сфері економіки та започатковано нові напрямки співпраці у внутрішній та зовнішній політиці країн-членів ЄС. В ЄЄА було визначено завдання і основні напрямки європейського розвитку на найближчі роки: абсолютний пріоритет у політиці ЄЕС віддано створенню до кінця 1992р. єдиного внутрішнього ринку, тобто простору без внутрішніх кордонів, в межах якого мало б місце вільне пересування товарів, капіталів, послуг та осіб. Єдиний внутрішній ринок у цьому документі розглядався як результат поступового взаємопроникнення економік країн-членів ЄЕС, що мало призвести до формування якісно нового економічного обєднання. європейське співтовариство інтеграція розвиток Забезпечення чотирьох свобод (вільного пересування людей, товарів, капіталу та послуг), вироблення та втілення спільної політики у постійно зростаючій кількості сфер мало далеко