Традиція розуміння поняття: доведення у вузькому та широку значенні. Тлумачення поняття "доведення", що запропоноване В. Карповим в роботі "Систематичний виклад логіки". Структурні компоненти доведення, які визначаються в підручниках радянського періоду.
Аннотация к работе
На основі цього виділяються особливості розуміння цього поняття в логічній концепції В.Карпова: доведення як ланцюга з однорідних силогізмів, що наближує його до першої традиції визначення цього поняття (у вигляді демонстративного умовиводу). Під доведенням у вузькому розумінні розглядають процес встановлення істини, тому доведення стосується сфери доказової науки: логіки, а саме символічної чи математичної логіки. В доведенні засновки мають бути твердженнями необхіднісного характеру, тому доведення є силогізм з необхідних засновків. Отже, в результаті маємо чітке розрізнення доведення та аргументації, і найчастіше доведення розуміється як одиничний випадок аргументації або як його складова: “Аргументацію можна визначити як спосіб міркування, який складається із доведення і спростування, в ході яких формується переконання в істинності чи хибності якого положення як у самого автора так і у опонента” [4, с. Саме тому навіть спростування розглядалось окремо від доведення, що для теорії аргументації є помилковим, адже аргументація - це нерозривність спростування і доведення.
Список литературы
1. Herasymova Y.A. Vvedenye v teoryyu y praktyku arhumentatsyy: ucheb. posobye. - M. : Unyversytet·skaya knyha; Lohos, 2007. - 312 s.
2. Zherebkin V.Ye. Lohika: (Pidruch. dlya yuryd. vuzav i fak.). - 2-e vyd., stereotyp. - Kh. : Osnova, K. : Znannya, 1998. - 256 s.
Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”
Гілея ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ Випуск 86 IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
4. Konvers’kyy A.Ye. Lohika. - K. : Tsentr uchbovoyi literatury, 2012. - 336 s.
5. Chelpanov H.Y. Uchebnyk lohyky. - M. : OHYZ Hosudarstvennoe yzdatel’stvo polytycheskoy literatury, 1946. - 159 s.
6. Shcherbyna O.Yu. Lohika ta Yurydychna arhumentatsiya: monohrafiya. - K. : Vydavnycho-polihrafichnyy tsentr “Kyyivs’kyy universytet”, 2013. - 303s.
Suprun N. Т., Ph.D., teacher of the Bogomolets national medical university (Ukraine, Kiev), es_nadiiy@mail.ru
Features of interpretation of the term “proof” in a logical concept of V.Karpov
Providing an analysis of the interpretation of the term “proof” that suggested by V.Karpov in the “A systematic exposition of logics”. We take into account the way of understanding the term in general and specific sense. Making step by step review of structural components of the proof, defined in Soviet, post-Soviet and modern textbooks that proposed by V.Karpovym. Based on this, we determine the specifics of understanding of this term in logical concept of V.Karpov: proof as a series of homogeneous syllogisms, which brings him to the first way of determining this term (as an image of the demonstrative inference). But as a result, the article shows that besides the logical component of proof - form of proof, V.Karpov also considers as important illogical part (strength of the proof).
Keywords: proof, arguments, form of the proof, the strength of the proof, inference.
Супрун Н. Т., кандидат философских наук, преподаватель, Национальный медицинский университет им. О. О. Богомольца (Украина, Киев), s_nadiiy@mail.ru
Особенности понимания понятия “доказательство” в логической концепции В.Карпова
Анализируется толкование понятия “доказательство”, что предложено В.Карповым в работе “Систематическое изложение логики”. Учитывается традиция понимания этого понятия: доказательство в узком и широком значении. Поэтапно рассматриваются структурные компоненты доказательства, что выделяются в учебниках советского, постсоветского периода и современности, и те, что предложены В.Карповым. На основе этого выделяются особенности понимания этого понятия в логической концепции В.Карпова: доказательства как цепи из однородных силлогизмов, что приближает его к первой традиции определения этого понятия (в виде демонстративного умозаключения). Однако, как итог, в статье выделяется идея, что кроме логической составляющей доказательства - формы доказательства, В.Карпов считал важной нелогическую часть (сила доказательства).
Ключевые слова: доказательство, аргументация, сила доказательства, форма доказательства, умозаключение.
* * *
УДК 355.01
Требін М. П. доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціології та політології, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого (Україна, Харків), tmp@e-mail.ua
КОНЦЕПЦІЯ “ЗАКОЛОТОВІЙНИ”Є.МЕССНЕРА
Обґрунтовуються теоретичні положення концепції “заколотовійни” Євгена Месснера, яка розглядається ним як новий тип “неправильної”, “єретичної” війни. Представлено мета, стратегія і тактика, принципи і особливості заколотовійни; виділено чотири групи її субєктів. Доведено, що в заколотовійні людський фактор знаходиться на першому місці. Виділено базові принципи та основні характеристики заколотовійни, представлені деякі загальні принципи організації протидії заколотовійні.
Ключові слова: війна, заколот, заколотовійна, збройні сили, іррегулярні сили, психологічний фактор.
Війна була, є і буде в досяжному майбутньому сумною складовою людського розвитку. З часів глибокої давнини тягнеться до нас річка лих, породжених війнами і збройними конфліктами. Швейцарець ЖАНЖАК Бабель підрахував, що з 3500р. до н.е. людство прожило без війн лише 292 роки. За цей період виникло близько 14 550 великих і малих війн, в ході яких загинули, померли від голоду, епідемій та інших причин
Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”
понад 3,66 млрд. людей [8, с.69]. Якщо у XVIII ст. сталося 68 воєн, в яких протягом року загинуло 1 000 і більше осіб, а загальні втрати в цілому склали 4,4 млн. осіб, то відповідні цифри для ХІХ ст. були 205 і 8,3 млн. осіб і для ХХ ст. - 237 і 98,8 млн. людей. У ХІХ ст. сталося 14 воєн з людськими втратами 100 тис. осіб і більше, в тому числі дві, в яких загинуло понад 1 млн. осіб. Рекордним за масштабами та інтенсивністю військових зіткнень стало ХХ ст. Частота воєн у ХХ столітті коливалася, але загалом перевищила середню частоту воєн за всю відому історію людства приблизно в 1,5 рази [12, с. 13]. І в новому тисячолітті війни залишаються сумною прикметою буття людства. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, щорічно на планеті фіксується понад 30 збройних конфліктів, що призвели упродовж року до загибелі внаслідок бойових дій понад 1 000 осіб, наприклад, у 2008р. і 2011 р. їх кількість досягла найвищої позначки - 37 конфліктів. За останні 10 років збільшилось і загальне число загиблих внаслідок бойових дій у таких конфліктах: з понад 17 тис. осіб у 2002 р. до понад 22,5 тис. - у 2011 р. [13, с. 38]. Сумно те, що у дослідженні стану війни і миру за 2014 рік шведські вчені будуть враховувати і число загиблих в Україні у ході той війни, що йде у нас на Донбасі.
Не дивно, що проблеми війни отримали різнобічну і ґрунтовну наукову розробку. Зусиллями багатьох мислителів, починаючи з давніх часів (Сунь-Цзи, У- Цзи, Геракліт, Аппіан, Флавій ВЕГЕЦІЙРЕНАТ), Відродження (Н.Макіавеллі), Нового часу (К.Клаузевіц, А.Жоміні) і сучасності (Б.Александер, М.Гарєєв, М.Дейві, М. ВАНКРЕВЕЛЬД, В.Сліпченко, Е.Тоффлер, Х.Хофмайстер), були виявлені, описані й обґрунтовані сутнісні ознаки війни, її закони, мінливі зміст і форми [1; 3; 4; 6; 7; 9; 10; 14-20]. Але цей феномен дуже складний і він постійно змінює свої форми, тому з’являються нові концепції, що намагаються більш- менш обєктивно виокремити сучасні тенденції збройної боротьби, позначити їх вплив на характер бойових дій, виокремити нових субєктів війни. Необхідність цього цілком стало зрозуміла у сучасних українських умовах, пов’язаних з проведенням Антитерористичної операції на Донбасі. Нажаль, українські вчені, у тому числі і військові, дуже мало приділяли увагу новим реаліям, що з’являються у сфері військових дій, тому, що ми находилися під впливом гасел, що на Україну ніхто не нападе, тому що й ми ні на кого не збираємося нападати, у нас є гаранти, які захистять нашу територіальну цілісність і незалежність. Але сталося так, як не гадалося... І на згадку приходять слова М.Бердяєва, що “війна є велике зло, вірніше, вона є виявлення зла, яке клекотіло в глибині при зовнішньому мирі” [2, c. 420].
Мета цієї статті познайомити з теоретичними положеннями “заколотовійни” Євгена Едуардовича Месснера, яка, з точки зору окремих вчених, є теоретичним підґрунтям сучасної концепції “гібридної” війни, яка розробляється на Заході, про що її теоретики, скоріше, можуть і не знати.
Спочаткудекілька слів про автора концепції. Євген Едуардович Месснер народився 3 (16) вересня 1891 р. в Одесі. Склав офіцерський іспит по 1-му розряду при Михайлівському артилерійському училищі у 1912 р.