Особливості розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла - Автореферат

За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, у 1999 році правоохоронними органами було зареєстровано 17693 шахрайств, у 2000 р. - 18331, у 2006 - 16160, серед яких найбільшу складність у розслідуванні представляють кримінальні справи за фактами шахрайств, повязаних з відчуженням приватного житла. Це пояснюється низкою чинників, якими є: недосконалість чинного законодавства у сфері житлових правовідносин, відсутність у більшості слідчих досвіду розслідування шахрайств, учинених у сфері житла; використання шахраями при вчиненні злочину цивільно-правових угод, що надає шахрайству вигляду цивільно-правових спорів; відсутність фундаментальних наукових досліджень щодо розслідування шахрайства, повязаного з відчуженням приватного житла. зясувати та систематизувати ознаки особи шахрая та потерпілого у справах щодо шахрайств, повязаних з відчуженням приватного житла; Методологічну основу дисертаційного дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, у рамках якого всі явища досліджено у взаємозвязку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, а також спеціальні методи, зокрема: методи логіки (індукції, дедукції, аналогії, аналізу, синтезу тощо) дозволили визначити особливості розслідування шахрайств, повязаних із відчуженням приватного житла, виділити основні елементи криміналістичної характеристики названого шахрайства, розробити криміналістичні класифікації способів його вчинення, а також потерпілих, свідків, злочинців, виділити типові слідчі ситуації та відповідні ним алгоритми розслідування, сформулювати висновки тощо; системно-структурний метод використовувався при розгляді різновидів способів вчинення шахрайства у сфері приватного житла та їх класифікації, розробленні типових слідчих ситуацій, тактичних завдань та засобів їх вирішення тощо; порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати положення кримінально-процесуального, цивільного та житлового законодавства, постанови Пленуму Верховного Суду України, наукові публікації тощо; історико-правовий метод застосовувався для розкриття генезису шахрайства у сфері приватного житла; статистичні методи використано в процесі збору, обробки та аналізу інформації, отриманої в Департаменті інформаційних технологій, під час вивчення матеріалів кримінальних справ; соціологічні методи використано при зборі додаткової інформації про механізм вчинення шахрайств, повязаних з відчуженням приватного житла та особливості їх розслідування.Базуючись на матеріалах практики та анкетування, визначено фактори, що сприяють вчиненню шахрайств у зазначеній сфері, які автор поділяє на чотири групи: 1) правові: недосконалість норм, які регламентують порядок укладення угод щодо житла; колізійність кримінально-правових та 8 цивільно-правових норм; 2) економічні: незабезпеченість населення житлом та його висока вартість; високі податки від укладених угод; 3) психологічні: неготовність населення до ефективного захисту від незаконних дій під час укладення угод щодо житла; правова необізнаність населення щодо порядку здійснення правочинів з житлом; 4) організаційні: низький рівень розкриття шахрайств, повязаних із відчуженням приватного житла; тяганина у діяльності окремих установ під час вирішення питань стосовно прав та інтересів громадян щодо відчуження житла; недостатній контроль з боку правоохоронних органів за соціально незахищеними громадянами, які мають у власності житло; неналежне ставлення до своїх обовязків осіб, які ведуть оформлення документів і реєстрацію під час відчуження житла; відсутність централізованого банку даних щодо сучасних форм та видів шахрайства у сфері житла та ін. Дисертант доходить висновку, що за сучасних умов криміногенна ситуація у сфері обігу приватного житла характеризується низкою ознак: 1) високим рівнем групових посягань на приватне житло (43,7 % таких злочинів вчиняється ускладі двох-трьохосіб, 32,5 %-у складі більшетрьохосіб); 2) поширеністю вчинення шахрайства у сфері приватного житла під виглядом законних правочинів (18,7%);3) великоюкількістюпротиправнихзаволодіньжитлом,щоналежитьсоціальнонезахищеним та юридично необізнаним громадянам (у 31,2% випадків особа, яка зазнала шкоди від шахрайства, зловживала спиртними напоями або наркотичними засобами, у 50% - була у віці понад 50 років, у 36,2% - не мала родичів); 4) заподіянням шкоди в особливо крупних розмірах через велику вартість житла; 5) активним використанням підроблених документів, печаток, штампів організацій чи установ, які уповноважені здійснювати правочини, повязані з нерухомістю (87,5%); 6) високим рівнем корумпованості державних службовців, які здійснюють правочини щодо житла (такий факт просліджується у 22,5% кримінальних справ); 7) різноманітністю та пристосуванням до змін в економіці, політиці тощо способів протиправного заволодіння приватним житлом; 8) поєднанням шахрайського заволодіння приватним житлом з іншими складами злочинів. Стадія підготовки до злочину даної категорії у багатьох випадках має складний структурований характе

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках сформульовані та викладені загальні підсумки проведеного дослідження. Основними науковими іпрактичнимирезультатамиє такі висновки: - закономірність розвитку та функціонування шахрайства у сфері житла повязана, насамперед, з початком приватизації (у 1992 р.) житлового фонду в Україні й зумовлена факторами правового, економічного, психологічного та організаційного характеру. Зміни, що відбулися у різних сферах держави, зумовили виникнення цілого ряду процесів, що стали причиною криміногенних проявів у сфері приватного житла. Тому за сучасних умов криміногенна ситуація у галузі житлових правовідносин визначається низкою характерних ознак;

- способи шахрайств, повязаних з відчуженням приватного житла, за ступенем складності є повноструктурними, оскільки характеризуються наявністю системи взаємоповязаних дій щодо підготовки, вчинення та приховування слідів. Підставою класифікації способів є їх розподіл, залежно від певних обставин, а саме: 1) за стадією відчуження житла; 2) за видом відчуження; 3) за кількістю обєктів шахрайства; 4) за кількістю субєктів, які беруть участь у шахрайстві; 5) за рівнем підготовки

17 шахраїв; 6) за стосунками між шахраєм і потерпілим; 7) за змістом вчинюваних шахрайських дій; 8) за обєктивною стороною шахрайств;

- для шахрайства у сфері приватного житла характерним криміналістичним елементом є не лише предмет (приватне житло), а й обєкт злочинного посягання (право на житло);

- специфіка зазначеного злочину обумовлена тривалим характером його вчинення та розтягнутістю у часі та просторі;

- дослідження особи шахрая, що вчиняє злочини у сфері житла, здійснюється вивченням його соціально-демографічної, біологічної та морально-психологічної характеристики. Найбільш важливими є відомості щодо освітнього рівня шахраїв, їх професійної зайнятості, наявності судимості, віку, статі, психологічних особливостей. Освітній рівень, інтелект шахраїв набагато вищий, ніж у потерпілих. Останніми, у переважній більшості, є особи, що зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами, мають психічні вади, самотні та особи похилого віку (соціально незахищені групи);

- обовязковим етапом стадії порушення кримінальної справи, у ході якого вирішується питання щодо встановленнянаявностіабовідсутностіознакшахрайстваусферіприватногожитла,єперевірказаявта повідомлень щодо події злочину. Першочерговим завданням на цій стадії є визначення характеру відповідальності за вчинене діяння. Водночас, критерієм розмежування злочину від цивільно-правових деліктів є встановлення факту, що особа заздалегідь усвідомлювала протиправність своїх дій і діяла відповідно до цього;

- типовіслідчіситуаціїпочатковогоетапуможнакласифікувати,виходячизпевногообсягуінформації про подію: 1) шахрай відомий, є достатні фактичні дані, що свідчать про вчинення злочину саме ним; 2) шахрай відомий, але його злочинні дії завуальовані під виглядом законних правочинів; 3) шахрай відомий, але він зник; 3) особа шахрая невідома. Водночас, слідчі ситуації подальшого етапу зумовлюються позицією підозрюваного (обвинуваченого) на досудовому слідстві. Успіху розслідування можуть сприяти визначені в роботі алгоритми дій слідчого стосовно зазначених слідчих ситуацій та етапів;

- специфіка розслідування шахрайства у сфері приватного житла зумовлена необхідністю вилучення та огляду ряду документів, що знаходяться в різних місцях та оформлюються низкою осіб у різні часові періоди. Документи, що мають значення для справи та підлягають вилученню, поділяються на групи: 1)документи,доказовезначенняякихповязанозїхзмістовноючастиною;2)документи-речовідокази,що були засобом вчинення злочину. При розподілі документів за вказаними групами обовязково необхідно враховувати місцезнаходження установ, із яких вони вилучатимуться. Зясування та аналіз під час огляду змісту і форми договорів, заяв, довіреностей тощо, місця та часу їх складення дозволяє встановити місце, час вчинення шахрайства та осіб, причетних до вчинення цього злочину. Вивченням змісту документа

18 можна отримати відомості про обставини та умови укладеного договору та встановити справжні наміри певнихосіб;

- кожен з видів допиту у справах щодо шахрайства, повязаного з відчуженням приватного житла, має певну специфіку, у звязку з чим велике значення має обрання слідчим правильних тактичних прийомів та вивчення особи допитуваного. Специфіка допиту потерпілого зумовлена способом вчинення шахрайства та його предметом, який залежить від приналежності допитуваного до певної групи учасників цивільно-правових відносин (покупець житла (набувач) чи продавець (відчужувач)). Водночас, специфіка допиту свідка визначається його відношенням до розслідуваної події та залежністю від тих чи інших осіб. Особливості допитів підозрюваних та обвинувачених визначаються їх роллю у розслідуваній події, слідчою ситуацією тощо;

- різноманітність способів вчинення шахрайства у сфері житла та використання ряду документів зумовлює потребу у призначенні почеркознавчих та техніко-криміналістичних експертиз документів. Однак їх проведення ускладнюється низкою причин: 1) наявністю коротких текстів та підписів; 2) неможливістю відбору в особи експериментальних зразків її почерку та підпису без її згоди; 3) поширеністю виконання текстів та підписів у документах з імітацією почерку іншої особи; 4) необхідністю надання дляпорівняльного дослідженняофіційних бланків з різноманітних установ тощо.

1. Павлова Н.В. Тенденції розвитку шахрайства у житловій сфері // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2004. - № 2. - С. 194-202.

2. Павлова Н.В. Обман та зловживання довіроюякспособи вчиненняшахрайства //Науковийвісник Юридичної академії МВС. - 2004. - № 2. - С. 127-131.

3. Павлова Н.В. Криміналістична характеристика особи шахрая, що вчиняє злочини у сфері житла, на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних, біологічних та професійних ознак // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - № 2. - С. 36-42.

4. Павлова Н.В. Проблеми доказування на стадії порушення кримінальної справи по шахрайствах у житловій сфері // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України (спец. вип.). - Ч. 1. - 2005. - С 66-71.

5. Павлова Н.В. Теоретичні та практичні проблеми прийняття pitrial щодо проведення обшуку та виїмки у справах про шахрайства, повязаного з відчуженням приватного житла // Науковий вісник Юридичної академії МВС trial вип.). - 2005. - С. 279-282.

19

6. Павлова Н.В. Алгоритм дій слідчого у типових слідчих ситуаціях початкового етапу розслідування шахрайства, повязаного з відчуженням приватного житла // Науковий вісник Юридичної академії МВС. - 2005. - № 1. - С. 368-375.

7. Павлова Н.В. Способи злочинних посягань на права громадян при укладанні житлових угод // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Зб. наук. праць. - м. Донецьк: Донецький юридичний інститут внутрішніх справ. - 2005. - № 2. - С. 257-267.

8. Павлова Н.В. Особливості відібрання зразків для порівняльного дослідження у справах щодо шахрайства, повязаного з відчуженням приватного житла // Науковий вісник Дніпропетровського університету внутрішніх справ. - № 1. - (спец. вип.). - 2006. - С. 214-221.