Альтернативні форми опіки дітей та доцільність створення прийомних сімей для сиріт з функціональними обмеженнями. Практика соціальної підтримки сімей, які виховують дітей з обмеженнями можливостями. Аналіз поінформованості громадян про прийомну сім"ю.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Прийомні сімї, їх особливості 1.1 Прийомна сімя: перші кроки до альтернативних форм опіки дітей 1.2 Прийомні сімї для дітей - сиріт з функціональними обмеженнями 1.2.1 Доцільність створення прийомних сімей для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями 1.2.2 Практика соціальної підтримки сімей, які виховують дітей з функціональними обмеженнями 2. Саме про сімї з прийомними дітьми та дітьми-сиротами з особливими вадами піде й далі мова в нашій курсовій роботі, а саме про особливості соціальної роботи з такими сімями. Адже, такі сімї є однією з категорій населення, які потребують постійної турботи і державних соціальних служб, і громадських організацій. Нині в Україні понад 100 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 51 тис. перебуває в інтернатах, щорічно 25 тис. дітей потрапляє до притулків для неповнолітніх. Соціально-психологічні й медичні дослідження розвитку дітей, позбавлених батьківської опіки, засвідчують: - соціальний статус дитини-сироти (дитина-сирота, соціальна сирота, дитина-підкидьок, діти, що проживають в інтернатній установі державної опіки) вже сам по собі є чинником ризику. Скажімо, сферу емоційних станів і переживань вони співвідносять насамперед з прийомними батьками, особливо з мамою, тому бажання поділитися з ними своїми переживаннями є потребою не тільки в дитинстві, а й у дорослому віці. Так, за даними Державного комітету статистики України у 1997 р. утримання однієї дитини в інтернатних закладах і дитячих будинках сімейного типу становило відповідно 7,3 та 2,6 тис. грн. Авторам відомі інтернатні заклади, де у 2000 р. кошторис загальних витрат становив більше 900 грн. у перерахунку на одну дитину на місяць. Так, на міжнародній конференції Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (Київ, листопад 2000 р.) Д. Куперс, одна з найдосвідченіших англійських соціальних працівників, повідомила, що у Великобританії існує черга на усиновлення і влаштування у прийомні сімї дітей навіть із синдромом Дауна. Одним з прикладів такої співпраці може слугувати діяльність соціальної служби для молоді Київської міської державної адміністрації - саме у Києві виділяються найбільше коштів на програми соціальної сфери, завдяки чому можливості територіальної громади у соціальній підтримці осіб з функціональними обмеженнями досить відчутні.