Особливості роботи соціального педагога з "дітьми вулиці" - Дипломная работа

Особливості роботи соціального педагога з «дітьми вулиці» ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З «ДІТЬМИ ВУЛИЦІ» 1.1 Сутнісно-причинний аналіз явища «діти вулиці» 1.2 Соціально-правові і педагогічні основи організації роботи з «дітьми вулиці» 1.3 Аналіз досвіду роботи з «дітьми вулиці» РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМ І МЕТОДІВ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З «ДІТЬМИ ВУЛИЦІ» 2.1 Робота соціального педагога з «дітьми вулиці» 2.2 Експериментальне дослідження проблеми та рекомендації щодо удосконалення роботи з «дітьми вулиці» ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Сучасне українське суспільство характеризується складними соціально-політичними і економічними процесами, які неоднозначно позначаються на житті людей. Одночасно з розшаруванням суспільства зростає кількість людей, які потребують додаткової уваги з боку держави. Прикро, що до такої категорії потрапляють і діти, особливо ті, які виховуються у проблемних, кризових сім’ях. Недостатня підтримка з боку сім’ї, природна потреба у співчутті, співпереживанні, духовному захисті штовхає їх на крайні форми поведінки. Однією з них є втеча з дому, життя на вулиці з усіма наслідками цього соціального явища. За підрахунками науковців в Україні на 2009 рік налічувалося 230 тис. дітей, які ідуть жити на вулицю, і вулиця стає для них домівкою. З них більше 20% - жертви сексуального насильства, 60% - наркомани і 10-20% - ВІЛ-інфіковані [3, с. Як зазначалося в доповіді ЮНІСЕФ Незалежній комісії з гуманітарних питань ООН у 1999 році, дитина потрапляє на вулицю найчастіше через те, що сім`я переживає кризу і якщо ще не розпалася, то принаймі вже перебуває на межі розпаду. Дітьми вулиці здебільшого стають ті хлопчики та дівчатка, котрі живуть у незаможних чи неблагополучних сім’ях. Одні втекли з дому, бо їм набридло слухати постійні сварки батьків, інші рідко бачили батька та матір через їх надмірну зайнятість, ще хтось утікає з дому, бо батьки неспроможні задовольнити їхні забаганки: купити модний одяг чи дорогі телефони. Серед людей побутує також думка, що на вулиці опиняються діти, чиї батьки поїхали на заробітки, Проблема “дітей вулиці” в Україні надзвичайно актуальна і складна, щодня тисячі позбавлених домашнього тепла підлітків на наших очах вживають алкоголь, вживають наркотики, жебракують та вчиняють злочини. Питаннями соціально-педагогічної допомоги “дітям вулиці” займалися та займаються відомі вчені: Бородуліна С., Бочарова В., Гапон Ю., Дахно Р., Звєрєва І., Хлєбік С., Клейберг Ю., Максимова Н., Шакурова М. До проблем “дітей вулиці” зверталися також: Моруга Л., Зінченко А., Зайчевська Т., Зайцева З. Гуляр О., Максимова Н., Новік С., Петрович В., Самолова О., Капська А. та багато інших. Метою дипломної роботи є визначення на основі аналізу наукових джерел і експериментального дослідження особливостей роботи соціального педагога (її змісту, форм і методів) з «дітьми вулиці». Завдання дипломної роботи: 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З «ДІТЬМИ ВУЛИЦІ» 1.1 Сутнісно-причинний аналіз явища «діти вулиці» Аналіз різних наукових джерел дає нам підстави стверджувати, що діти вулиці - це неповнолітні втікачі з власних домівок, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. Ті, хто не має батьків узагалі; 2. ті, чиї батьки живі, однак діти цілком утратили з ними звязок; 3. ті, хто чергує життя на вулиці з життям у родині; 4. ті, що ночують удома, але весь день проводять на вулиці без догляду “позитивних” старших [8,с.15]. До дітей вулиці в Україні також відносяться такі категорії: безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця перебування через те, що втратили близьких, або коли їх вигнали з дому; бездоглядні діти - це діти, які мають де жити, але через бездоглядність близьких вони змушені тікати з дому; діти-утікачі з виховних установ - діти, що зазнали психологічного та інших насильств у закладах інтернатного типу; діти-втікачі із зовні благополучних сімей - це ті підлітки і діти, що мають високий рівень конфліктності і віддаленості у психологічному розвитку, діти, що за своїми психологічними ознаками схильні перебувати на вулиці (позбавлені батьківського піклування) [29,с.268]. Аналіз цих досліджень дає змогу стверджувати: 1) більшість дітей вулиці - це діти підліткового віку, з них хлопчиків більше на вулиці, ніж дівчаток на даний час, а в 1997 році було навпаки; 2) ці діти часто проживають без батьків або тільки з матір’ю чи батьком; 3) серед батьків таких дітей часто зустрічаються освічені особи, які мають постійну роботу; 4) значна частина дітей має проблеми з батьками; 5) “діти вулиці” - це також ті , які мають низьке матеріальне становище; 6) «діти вулиці» часто зазнають насилля з боку ровесників; 7) значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням; 8) діти часто голодують; 9) діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики [29,с.270]. Навіть про долю вуличної дитини фільми закінчуються щасливо. Актуальним у к