Особливості репрезентації музичного дискурсу в українській масовій пресі - Статья

У сучасну епоху «скорочення відстані між мистецтвом і масмедіа», коли «здатність мистецтва інформувати та впливати на суспільство залежить від тих можливостей, які масмедіа нададуть для цього» [14, с. Зокрема, необхідність усвідомлення ролі Змі в сучасних культурних процесах зумовлює нагальність наукового розгляду засобів репрезентації музичного дискурсу в масових виданнях. Це дозволяє обєднати різні напрями його дослідження: дослідження музики як дискурсу [11]; пісенного дискурсу [3; 9]; критичного дискурсу або дискурсу про музику, сукупність висловлювань, що тематично стосуються музики [6]. Дослідження музичного дискурсу, таким чином, включає аналіз мови про музику (тобто музичних журналів, форумів, книг тощо), мови, що супроводжує музику (процес виробництва, запису та подання), а також інших семіотичних елементів, повязаних зі створенням і сприйняттям музики (мови тіла, зображень, звуків тощо). З огляду на структуру й багатовимірні інтердискурсивні звязки музичного дискурсу з іншими, можемо визначити такі напрями дослідження репрезентації музичного дискурсу в масмедіа: 1) висвітлення породження / процесу створення музично-комунікативної події; 2) способи подання музичного тексту в масмедіа (мультимедійність інтернет-ЗМІ, інтертекстуальність друкованих, конвергентність аудіовізуальних); 3) інтерпретації музичного тексту і музично-комунікативної події (жанр рецензії та його сучасні трансформації); 4) рефлексія, сприйняття музичного тексту і події, їх роль у культурі; 5) просування (рекламні та ПР-стратегії) музичних виконавців і стилів через ЗМІ; 6) актуальне мистецтво (репрезентація в музичних текстах і подіях актуальних суспільно-політичних проблем); 7) включеність комунікативної події (масмедійного тексту) до інших дискурсів - політичного, бізнес-дискурсу, кримінального, приватного тощо; 8) гармонійні / конфліктні відносини при взаємодії музичного і масмедійного дискурсів.Вітчизняні науковці в цьому плані одностайні із зарубіжними, які критикують однобічний музикознавчий підхід американських аналітиків до аналізу музичних творів, що ігнорує розгляд музики в соціальному контексті, і наполягають на міждисциплінарному підході до вивчення популярних пісень, яке включало б у себе музично-аналітичну роботу, соціологічні дослідження й політичну критику: «Музичний сенс не може бути відділений від дискурсивних, соціальних та інституційних рамок, які оточують, регулюють і виробляють його» [13, с. Адже дискурс - важлива форма соціальної практики, яка одночасно і відтворює, і змінює знання, ідентичності та соціальні відносини, водночас сам дискурс формується іншими соціальними практиками і структурами, тобто перебуває в діалектичних відносинах з іншими соціальними вимірами [8, с. Значна група публікацій розкриває читачеві процес створення окремих музичних творів, кліпів, концертів, напрями розвитку музичного процесу: «TAYANNA розповіла про відхід з групи “Гарячий шоколад”», «На концерті Олі Полякової в Ужгороді зникло світло», «“Джаз Коктебель”: “Червона рута” в стилі латино і нічні танці в морі», «“Океан Ельзи” бере концертну паузу», «Відеохіт: штучний інтелект написав музичний альбом», «MONATIK презентував короткометражний танцювальний блокбастер», «Ефект розмноження і зухвалий образ: Тіна Кароль представила новий кліп». Зважаючи на видовищний характер сучасних музично-комунікативних подій, інтернет-видання пропонують не тільки їх вербальну репрезентацію, але й мультимедійну, і розміщують текстовий варіант музичних подій - відео-, фото-, аудіоматеріали: «Неймовірне виконання гімну на концерті “Океану Ельзи” в Харкові: опубліковано відео», «Відеохіт: штучний інтелект написав музичний альбом», «За мотивами пісні “Короля і Шута” зняли фільм (відео)». Рефлексію, сприйняття музичних текстів і їх авторів у сучасній культурі та суспільстві охоплюють медіа-тексти четвертої групи: «У Києві зявиться памятник народному артисту Миколі Мозговому», «Блогери вирізали музику з кліпу Івана Дорна: що з цього вийшло», «Сексуальні грузинські чоловіки з божественними голосами переспівали хіти Кузьми», «За мотивами пісні «Короля і Шута» зняли фільм (відео)», «Ольга Бузова знову зганьбилася», «Раритетний ролик з Тіною Кароль став хітом інтернету: 13-річна співачка виконала пісню українською мовою».Отже, музичний дискурс являє собою сукупність висловлювань, тематично згрупованих навколо музичного продукту, які виступають носіями смислів, цінностей, ідей, образів, думок. Тривимірна структура музичного дискурсу знаходить втілення у масмедіа: текст музично-комунікативної події (слова пісні, мелодія, музичний кліп тощо) завдяки сучасним можливостям мультимедійних ЗМІ стає доступним читачеві; дискурсивні практики (виробництво та сприйняття арт-текстів) медіюються через інформаційні та аналітичні жанри публікацій, серед яких особливе місце посідає рецензія; соціальні практики, які забезпечують контекст музичному дискурсу, оприявнюються через вербальні компоненти, що притаманні іншим видам дискурсу - приватному, споживацькому, політичному, біз

За визнанням дослідників арт-дискурів (зокрема, літературного та музичного), дискурсивний підхід створює нові можливості для розгляду комунікативних процесів масової культури, адже він дає змогу «вивчати умови виробництва й особливості сприйняття тексту аудиторією, а також його спрямованість» [6, с. 89]. Вітчизняні науковці в цьому плані одностайні із зарубіжними, які критикують однобічний музикознавчий підхід американських аналітиків до аналізу музичних творів, що ігнорує розгляд музики в соціальному контексті, і наполягають на міждисциплінарному підході до вивчення популярних пісень, яке включало б у себе музично-аналітичну роботу, соціологічні дослідження й політичну критику: «Музичний сенс не може бути відділений від дискурсивних, соціальних та інституційних рамок, які оточують, регулюють і виробляють його» [13, с. 9]. Адже дискурс - важлива форма соціальної практики, яка одночасно і відтворює, і змінює знання, ідентичності та соціальні відносини, водночас сам дискурс формується іншими соціальними практиками і структурами, тобто перебуває в діалектичних відносинах з іншими соціальними вимірами [8, с. 116].

Дискурс артикулююється через комунікативні події - конкретні випадки використання мови (газетні матеріали, інтервю, фільми, мистецькі події тощо). За Н. Феркло, структура комунікативної події тривимірна: 1) текст; 2) дискурсивна практика; 3) соціальні практики. Саме на останньому рівні - соціальних практик - і відбувається перетин арт-дискурсів із медіа-дискурсом, адже за умови неможливості відвідати особисто мистецькі заходи, джерелом інформації про них стають масмедіа. Для більшості медіа-аудиторії «вікном» у світ популярного мистецтва є масові видання, у рейтингу яких перші позиції посідає газета «Сьогодні» та відповідний інтернет-ресурс segodnya.ua [2; 5].

В аналізованому виданні музичний дискурс представлено найактивніше в таких рубриках сайту: Культура, Шоу-бізнес, Зірки, Світське життя, Скандали та Афіша. Київ. Розглянемо репрезентацію музичного дискурсу згідно з вищерозглянутою його структурою.

Значна група публікацій розкриває читачеві процес створення окремих музичних творів, кліпів, концертів, напрями розвитку музичного процесу: «TAYANNA розповіла про відхід з групи “Гарячий шоколад”», «На концерті Олі Полякової в Ужгороді зникло світло», «“Джаз Коктебель”: “Червона рута” в стилі латино і нічні танці в морі», «“Океан Ельзи” бере концертну паузу», «Відеохіт: штучний інтелект написав музичний альбом», «MONATIK презентував короткометражний танцювальний блокбастер», «Ефект розмноження і зухвалий образ: Тіна Кароль представила новий кліп».

Зважаючи на видовищний характер сучасних музично-комунікативних подій, інтернет- видання пропонують не тільки їх вербальну репрезентацію, але й мультимедійну, і розміщують текстовий варіант музичних подій - відео-, фото-, аудіоматеріали: «Неймовірне виконання гімну на концерті “Океану Ельзи” в Харкові: опубліковано відео», «Відеохіт: штучний інтелект написав музичний альбом», «За мотивами пісні “Короля і Шута” зняли фільм (відео)».

Інтерпретуючий потенціал масмедійного дискурсу реалізується в третій групі інтернет- публікацій, у яких аналізуються різноманітні музичні події та явища: «Головні хіти цього літа: Макс Барських побив рекорд Шнура, а Тіна Кароль клонувала себе в кліпі», «Про головні скандали, нові правила і Джамалу: інтервю з виконавчим продюсером Євробачення Павлом Грицаком», «Джамалі створили образ “жертви”: продюсер Євробачення про гучні скандали на конкурсі», «MONATIK спрацював на 100%: продюсер “Євробачення” про успіхи конкурсу в Києві». На відміну від попередніх двох типів публікацій, ця група, хоч і менш численна, передбачає аналітичні жанри огляду, рецензії, аналітичного або проблемного інтервю постійних авторів Анни Шкільної, Оксани Ткаченко та ін.

Рефлексію, сприйняття музичних текстів і їх авторів у сучасній культурі та суспільстві охоплюють медіа-тексти четвертої групи: «У Києві зявиться памятник народному артисту Миколі Мозговому», «Блогери вирізали музику з кліпу Івана Дорна: що з цього вийшло», «Сексуальні грузинські чоловіки з божественними голосами переспівали хіти Кузьми», «За мотивами пісні «Короля і Шута» зняли фільм (відео)», «Ольга Бузова знову зганьбилася», «Раритетний ролик з Тіною Кароль став хітом інтернету: 13-річна співачка виконала пісню українською мовою».

В одній комунікативній події, згідно з Н. Феркло, можуть артикулюватися різні дискурси, що ми спостерігаємо в музичних медіа-текстах видання «Сьогодні» і що дає цікавий матеріал для вивчення феномену інтердискурсивності. Крім співіснування власне музичного та медійного дискурсів, помітними є маркери приватного, бізнесового, політичного, кримінального та інших. Найпоширенішим на шпальтах аналізованого інтернет-видання є залучення споживацького та приватного дискурсу, адже 99% публікацій стосуються популярної музики, що «створює свій дискурс споживацької ідеології... Речі є дискурсами, оскільки вони говорять про соціальний статус їх власника, свідчать про його смак і стиль» [6, с. 91]. Відповідно, одна група медіа-текстів транслює повідомлення про чергові вбрання зірок («Наталя Могилевська в сукні десятирічної давності зізналася, що схудла на 25 кілограмів», «Взуття від Ріанни і джинси: Алла Пугачова вийшла в світ з дітьми і вразила молодіжним образом», «Джамала вирушила на прогулянку в стильній спідниці за 570 доларів», «У відвертому вбранні з Потапом: Настя Каменських поділилася пікантним фото»), а інша проливає світло на їхнє особисте життя («Глюкоза розповіла про важку післяпологову депресію», «Мадонна вперше поділилася знімком з усіма своїми дітьми», «Оля Полякова нарвалася на критику балерини Катерини Кухар», «Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян провели романтичну відпустку в Португалії», «Весілля Тоні Матвієнко та Арсена Мірзояна: Олег Винник від гонорару відмовився, а наречена змінила два вбрання», «Карпа відвідає родину, а Винник піде до церкви: зірки розповіли про традиції святкування Великодня»).

Більш активному залученню уваги читачів до видання сприяє включення політичної та кримінальної інтердискурсивності до музичного медійного дискурсу: «В Одесі скасували концерт російської групи “Нещасний випадок”», «Лоліта стала на коліна перед одіозним російським політиком Мізуліною», «Самойлова прокоментувала відмову Росії від “Євробачення”»; «Виконавець хіта “Плачет девушка в автомате” пропав безвісти в Москві», «Леді Гага допоможе зоряній колезі засудити звинуваченого в насильстві продюсера», «Олег Винник став жертвою квартирних злодіїв». Прагнення до сенсаційності виявляється також і в емоційно забарвленій лексиці заголовків та власне медіа-текстів: зухвалий, найбагатший, розкішний, ефектний, сексуальний, епатажний, провокаційний, підпільний тощо.

Як і літературний дискурс, музичний популяризується та просувається у масмедіа через шот-листи та результати опитувань: «ТОП-10 ненародних українських пісень», «Памятати Героїв: 5 пісень про “Небесну сотню”, які неможливо слухати без сліз», «Топ 5 пісень про війну в Україні», «ТОП-5 кращих пісень Євробачення 2016», «Лучший артист года: 30-летний Дрейк получил почетную премию», «Найкращі українські альбоми 2016», «Що слухають українці: ТОП улюблених музичних напрямків». Їхня функція - рекомендаційна, ці матеріали допомагають зорієнтуватися серед новинок музики, серед традиційних і сучасних музичних течій і тенденцій.

В умовах «ангажованої комунікації, кінцевою метою якої є не обмін інформацією, а формування у “зустрічній свідомості” комплексу установок, які залучають її до довгострокового, ресурсотвірного інформаційного проекту» [7, с. 71], потужною складовою музичного медіа-дискурсу стають «історії з продовженням»: «Бейонсе вирушила на прогулянку в сукні-футболці за 300 доларів», «Бейонсе в сміливому міні за 150 євро похвалилася пишними грудьми», «Джей Зі і Бейонсе купили міні-місто», «Джей Зі розповів про сварку з сестрою Бейонсе», «Бейонсе після пологів показала сексуальне фото», «Пологи у Бейонсе приймав лікар Кім Кардашьян», «Бейонсе і Джей Зі найняли шість нянь для двійнят» тощо. Ньюсмейкерами у таких публікаціях можуть бути як самі музиканти, так і члени їх сімей, друзі, колеги. Пристосувавшись один раз до зацікавлення читача певною галуззю музики чи певною медіа-персоною, видання отримує владу над аудиторією, формує її медіа-потік через пропоновані заголовки матеріалів і постійну потребу бути в курсі новин шоу-бізнесу.