Комплексний аналіз національного і зарубіжного законодавства стосовно проблем правового регулювання трудових і соціально-партнерських відносин на залізничному транспорті України, пропозиції щодо вдосконалення їх регулювання та їх практичне значення.
Аннотация к работе
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. схвалено Стратегію розвитку залізничного транспорту на період до 2020 року, але вона в основному містить організаційно-економічні заходи, зокрема, підвищення рівня підготовки кадрів, належне соціальне забезпечення працюючих на залізничному транспорті, посилення їх мотивації до праці, створення нових робочих місць та ін. Тому, незважаючи на наявність спеціальних нормативних актів (Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізничних доріг, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту та ін.), визнати досконалим правове регулювання трудових відносин у зазначеній сфері не можна. Актуальність теми дослідження визначається і необхідністю всебічного аналізу особливостей правового регулювання трудових відносин за участю працівників залізничного транспорту. Зокрема, не визначено фактори, що зумовлюють специфіку як самих трудових відносин на залізничному транспорті, так і їх правове регламентування; не проаналізовано ефективність договірного регулювання цих відносин; бракує комплексного аналізу нормативної бази у цій сфері; не досліджено особливості порядку прийняття на роботу, змін змісту трудового договору та припинення трудових відносин із працівниками залізниць та ін. аргументовано необхідність розробки й затвердження галузевих Правил внутрішнього розпорядку на залізничному транспорті, де слід, зокрема, закріпити права та обовязки працівників та керівників процесу праці на залізничному транспорті; особливості прийняття, переведень та звільнення з роботи працівників основних професій на залізничному транспорті; особливості організації праці, робочого часу, часу відпочинку й оплати праці працівників локомотивних і поїзних бригад; правові засоби стимулювання високопродуктивної праці на залізниці; особливості забезпечення дисципліни праці;«Теоретичні засади правового регулювання трудових відносин на залізничному транспорті» складається з 2-х підрозділів, у яких доводиться потреба диференціації правового регулювання трудових відносин, досліджується історія розвитку їх правового впорядкування на залізничному транспорті. «Фактори диференціації правового регулювання трудових відносин на залізничному транспорті» доводиться, що специфіка правового регулювання трудових відносин на залізниці зумовлюється багатьма факторами, серед яких слід виділити функціонування джерел підвищеної небезпеки, з якими повязана основна діяльність на залізничному транспорті; розїзний характер роботи працівників локомотивних і поїзних бригад; невідповідність структури залізничного транспорту адміністративному-територіальному устрою держави. «Історичний аналіз правового регулювання трудових відносин на залізничному транспорті» досліджується історичний аспект нормативного регулювання праці на залізничному транспорті, що дозволило вивчити й проаналізувати законодавчі акти в їх розвитку. «Особливості регулювання індивідуальних відносин у сфері праці на залізничному транспорті» складається з 4-х підрозділів, присвячених особливостям виникнення, зміни й припинення трудових відносин з працівниками залізничного транспорту, правового регулювання робочого часу й часу відпочинку, організації оплати праці й забезпечення дисципліни на залізниці. «Виникнення, зміна та припинення трудових відносин з працівниками залізничного транспорту» на підставі аналізу особливостей організації праці на залізниці визначено, що важливою умовою допуску до роботи працівників залізничного транспорту, діяльність яких повязана з рухом поїздів та обслуговуванням пасажирів, є дотримання вимог щодо їх професійної підготовки.Спеціальна правова регламентація трудових відносин на залізничному транспорті здійснюється з урахуванням галузевих факторів, до яких належать: а) функціонування джерел підвищеної небезпеки, з якими повязана основна діяльність на залізниці; б) розїзний характер роботи працівників поїзних бригад; в) невідповідність структури залізничного транспорту адміністративному-територіальному устрою держави. Працівником залізничного транспорту за основними професіями слід вважати особу, яка досягла вісімнадцяти років, має спеціальну підготовку, належний стан здоровя, підтверджений медичним обстеженням, відповідає кваліфікаційним вимогам, обізнана з правилами технічної експлуатації залізниці, яка уклала трудовий договір (контракт) і приступила до виконання роботи, безпосередньо повязаної з рухом поїздів та обслуговуванням пасажирів на залізничному транспорті загального користування. Існує потреба усунення колізій між Законами України «Про залізничний транспорт» і «Про основи соціальної захищеності інвалідів» щодо обмеження при прийнятті інвалідів на роботу з метою забезпечення безпеки, повязаної з рухом поїздів. Необхідно скасувати постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору» від 15 липня 1997 р. як таку, що не відповідає принципу верховенства права, оскільки пе