Особливості реформування аграрного сектора промислового Придніпров’я в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки - Автореферат

Аграрний сектор промислово розвинених регіонів Придніпровя суттєво відрізняється від інших різним виробничим і трудовим потенціалами, направленістю сільськогосподарського виробництва, економічними та соціальними умовами. Це зумовлено наявністю великої кількості руди добування, переробних, супутніх та інших підприємств, зосереджених в Дніпропетровському, Криворізькому, Нікопольському та інших районах Дніпропетровської області - центрі індустріального Придніпровя. Сільськогосподарські підприємства цих регіонів, перш за все, були націлені на виробництво мало транспортабельної продукції щоденного вжитку, яка не піддається довгостроковому зберіганню. Така однобічна система господарювання в адміністративно-командній економіці, в певній мірі, відповідала цілі, але з переходом до ринкових умов господарювання вона, у багатьох випадках не відповідає сучасним умовам і підлягає реформуванню. Дисертаційна робота є складовою частиною і входить до комплексної програми наукових досліджень кафедри організації сільськогосподарського виробництва Дніпропетровського державного аграрного університету на 1996-2000 рр. - "Розробити організаційно-економічні прийоми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в реформованих підприємствах різних форм господарювання".Якщо раніше тут переважна більшість підприємств мала державну форму власності, то на початок 1998 р., їх кількість складала всього 3-4 господарства на район (табл. В Дніпропетровському та Криворізькому районах на початок реформування існували підприємства виключно з державною формою власності. Середні розміри селянських (фермерських) господарств у Дніпропетровському та Нікопольському районах дорівнюють відповідно 32 та 40 га, в Криворізькому лише 24,4 га. Так, наприклад, в Дніпропетровському районі окрім зміни форм власності відбувається також процес концентрації виробництва за рахунок обєднання господарств і створення на їх основі нових акціонерних товариств, агрофірм, тощо. За роки реформування цього і ближніх з ним підприємств розміри його земельних угідь зросли в 2,1 рази, чисельність робітників, зайнятих в сільському господарстві, збільшилась на 40%, вартість основних засобів виробництва у 3,4 рази.Проведені наукові дослідження по обґрунтуванню особливостей реформування аграрного виробництва в умовах промислово розвиненого регіону Придніпровя дають підставу зробити узагальнюючі висновки і внести ряд пропозицій: 1. Доведено, що в Дніпропетровській області найбільш насичені промислові райони Дніпропетровський, Криворізький та Нікопольський суттєво відрізняються від інших регіонів високою часткою міського населення (87-97%) і малою сільського (3-13%), що наклало відбиток на структуру сільськогосподарського виробництва, спеціалізацію, рівень інтенсивності та кооперування, а також на співвідношення державного і інших секторів економіки. Переважна більшість господарств регіону функціонувала з державною формою власності і виробляла овочі, молоко, продукцію птахівництва, інше. Але темпи спаду економіки тут були дещо нижчими, ніж в цілому по Україні, а питома вага області у виробництві ряду продуктів харчування навіть зросла на 0,9-3,7 відсотка. По їх кількості помітно переважають господарства з приватною формою власності і характером виробництва, але в загальній площі сільгоспугідь доля підприємств суспільного сектора в регіоні перевищує 95%, а селянські (фермерські) господарства мають обмежене розповсюдження.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проведені наукові дослідження по обґрунтуванню особливостей реформування аграрного виробництва в умовах промислово розвиненого регіону Придніпровя дають підставу зробити узагальнюючі висновки і внести ряд пропозицій: 1. Доведено, що в Дніпропетровській області найбільш насичені промислові райони Дніпропетровський, Криворізький та Нікопольський суттєво відрізняються від інших регіонів високою часткою міського населення (87-97%) і малою сільського (3-13%), що наклало відбиток на структуру сільськогосподарського виробництва, спеціалізацію, рівень інтенсивності та кооперування, а також на співвідношення державного і інших секторів економіки. Переважна більшість господарств регіону функціонувала з державною формою власності і виробляла овочі, молоко, продукцію птахівництва, інше. Матеріально-технічна база багатьох підприємств, економічна та соціальна інфраструктури були кращими, ніж в інших регіонах;

2. Встановлено, що загальна економічна криза в країні призвела до занепаду аграрного виробництва і в Дніпропетровській області, не виключаючи і промислові регіони. Але темпи спаду економіки тут були дещо нижчими, ніж в цілому по Україні, а питома вага області у виробництві ряду продуктів харчування навіть зросла на 0,9-3,7 відсотка. Виробництво валової продукції на 100 га сільгоспугідь у досліджуваних регіонах в 1990 р., перевищувало середній показник по області на 37%, а в 1997 р., воно зросло до 51%;

3. Визначені значні зміни в кількості сільськогосподарських підприємств промислового регіону, їх багатоукладність та різноманітність у формах господарювання. По їх кількості помітно переважають господарства з приватною формою власності і характером виробництва, але в загальній площі сільгоспугідь доля підприємств суспільного сектора в регіоні перевищує 95%, а селянські (фермерські) господарства мають обмежене розповсюдження. В тім кількісні показники реформування підприємств в цілому не були підкріплені іншими факторами виробництва і в переважній більшості мали формальний характер, обумовлений як обєктивними, так і субєктивними причинами;

4. Бальна, отже і грошова оцінка земель господарств промислового регіону нижча, ніж в середньому по області, на 141 грн. за 1 га, але рівень виробництва основної продукції тут вищий на 55,6 відсотка, так як в господарствах регіону значно вища інтенсивність та ефективність виробництва сільськогосподарської продукції;

5. Виявлено, що в сільському господарстві промислового регіону Придніпровя виник особливий напрямок проведення реформ, який через корінну реструктуризацію виробництва сприяв збільшенню розмірів виробничого потенціалу і на цій основі забезпечив більш ефективне господарювання в умовах ринкової економіки. Переконливий приклад має місце у ВАТ "Чумаки" та інших господарствах Дніпропетровського району де за останні роки як в рослинництві, так і в тваринництві досягнуті показники світового рівня (врожайність зернових стабільно сягає 50-60 ц/га, удої від корови за 7,5 тис. кг.);

6. Форма власності є основоположним фактором в ринковій економіці, але в конкретних умовах господарювання в перехідний період вона не завжди є головним чинником для досягнення високого економічного і соціального ефекту. В сільському господарстві регіону існують приклади (агрофірма "Наукова" УААН), коли підприємства з державною або змішаною формою власності набагато успішніше функціонують в тому ж економічно-правовому середовищі, що і підприємства недержавного сектора;

7. Дослідженнями доведено, що в ринкових умовах особливе значення має побудова оптимальної виробничої структури підприємств, так як вона сприяє найбільш повному і ефективному використанню виробничих ресурсів. Це дає можливість на всіх рівнях від окремих господарств до агропромислового комплексу району забезпечити не лише можливість простого, але і розширеного відтворення наявного потенціалу;

8. Доказано, що на основі економіко-математичного моделювання розвитку аграрної сфери виробництва можливо організувати більш раціональне використання існуючих виробничих ресурсів і на цій основі забезпечити рентабельність виробництва на рівні 13,3-45,6 відсотків;

9. Методичні підходи до розробки варіантів економіко-математичного моделювання оптимізації виробничої структури аграрної сфери АПК на прикладі Дніпропетровського району пропонується використовувати і в інших аналогічних зонах країни. Запровадження такого підходу дозволяє вирішувати взаємоузгоджену задачу оптимізації виробничої структури підприємств адміністративного району як на поточний період, так і на перспективу; економіка аграрний промисловий

10. Запропоновану економіко-математичну модель, з певним ступенем конкретизації, можна використовувати на рівні окремих господарюючих субєктів.

1. Гаркавий В.В. Багатоукладність АПК індустріального Придніпровя // Аграрна наука. - 1996. - №2. - С. 45.

2. Гаркавий В.В. Особливості ринкового реформування аграрного виробництва в індустріально розвинених регіонах // Мат. міжвуз. наук. практ. конф. - Дніпропетровськ: 1996. - С. 62.

3. Гаркавий В.В. Деякі особливості аграрного сектора Криворізького регіону // Економіка АПК. - 1997. - №2. - С. 46-48.

4. Гаркавий В.В. Формування багатоукладної економіки в АПК індустріального Придніпровя // Придніпровський науковий вісник. - 1997. - №47. - С. 46-48.

5. Гаркавий В.В. Особливості розвитку тваринництва в Нікопольському індустріальному регіоні // Вісник аграрної науки. - 1998. - №1. - С. 78-79.

Размещено на .ru